Гендерні стратегії у мовленні
Ми вже згадували про те, що ґендерні стереотипи найповніше відображаються у мові та мовленні. І справді ґендерні стереотипи зумовлюють відмінності мовленнєвої поведінки чоловіків і жінок. Проводячи різні соціологічні, лінгвістичні, культурологічні, а також феміністичні та ґендерні дослідження було встановлено, що чоловікам важко сприймати темп, швидкість, емоційність та експресивність жіночої мови. Поряд з цим, жінкам не завжди зрозуміла повільність, занадто обміркованість та однобічність чоловічих думок. Ґендеристи вважають, що жіночій мові властива статичність, нейтральність, у її лексиці частіше зустрічаються застарілі слова та звороти. На відміну від жінок, чоловіки ліпше сприймають нове в мові, вони більше вживають неологізмів (нові слова), термінів. При цьому було встановлено, що з підвищенням рівня освіти відмінності у мові стираються.
Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, агресивна, орієнтована на монолог. О.Е.Пчеліцева пояснює це тим, що для чоловіка розмова – завжди змагання, він націлений на індивідуальний успіх [9; с.118].
Автори "Вступу до лінгвістичної гендерології" слушно зауважують, що жінки - тонкі комуніканти, вони винахідливі й мобільні у застосуванні контактовстановлювальних засобів, легше "перемикаються", вловлюючи бажання й настрій співрозмовника, простіше входять у світ інтересів іншої людини, здатні виявити співчуття у найрізноманітніших вербальних і невербальних формах. Налагодження стосунків за допомогою розмови - пріоритет жіночого розуму. Жінка легко читає між рядків і формує на тлі тексту підтекст [17] .
Розмірковуючи про специфіку вербальної поведінки жінки, слід вказати на певні суттєві моменти. Жінки легко відволікаються на ситуативні деталі, культивують побічні теми - тобто мають здатність до "асоціативного зісковзування": починаючи розповідь, жінка довільно хапається за логічно необхідне в даному тематичному полі розмови слово, а воно може дати імпульс для принципово іншої теми. До речі, неуважність до деталей, байдужість до вербального плану, властиву чоловікам, жінки схильні сприймати як "психологічну глухоту"[13] .
Жінка, на відміну від чоловіка, здатна взяти на себе кілька психологічних ролей водночас. Жіночі "маневри у спілкуванні" набагато витонченіші: психологічні виверти, розмова у режимі "побічних асоціацій", "макіяж" аргументів тощо. Особливо не люблять чоловіки жіночу звичку говорити натяками. Однак натяки на непрямі форми мови у деяких ситуаціях допомагають уникнути конфронтації, знизити мовну агресію
Ще Ніцше зауважив, що щастя чоловіка зветься „Я хочу!", а щастя жінки - „Він хоче!". Ніби під цим девізом будуються речові стратегії чоловіків та жінок. Чоловіча культура вчить акцентувати увагу на дії, а не на стані, на результаті, а не на його процесі. Прикладом тут можуть слугувати сентенції, структуровані з маскулінних позицій: „Прийшов, побачив, переміг!", „Пан або пропав" тощо.
Якщо порівняти основні стереотипні уявлення стосовно маскулінності / фемінності із способами комунікації чоловіків і жінок, то можна помітити певний збіг: чоловік, агресивний, цілеспрямований, прагне до влади, перемоги, результату, використовує і відповідні мовні стратегії – агресивне цілеспрямоване мовлення; жінка, якій притаманна чуттєвість, емоційність і в мовленні чуттєва і емоційна, гнучка, здатна на компроміс.
Якщо стереотипні жіночі риси протягом багатьох століть сприймалися негативно, то аналіз мовних стратегій показує, що жіноча мовна поведінка є позитивною в лані встановлення та підтримання контактів. Проте О. Пчелінцева підкреслює, що жінці для досягнення кар’єрного успіху у чоловічому суспільстві варто використовувати чоловічі мовні стратегії.
8. Висновки
Ґендерні стереотипи у культурі – тема строката і глибока, охопити всі аспекти, які вона включає, досить важко. У даному рефераті основна увага була зосереджена на формуванні стереотипів у культурі, передовсім чоловічій, оскільки жіноча культура лише в кінці минулого століття заявила про себе на повен голос і пройде чимало часу поки дана культура витворить свої власні стереотипи. Крім того розглядалися основні ґендерні стереотипи характерні для сучасного суспільства і формування цих стереотипів впродовж століть. Підводячи підсумок, можна сказати, що ґендерні стереотипи найсильніше вкорінені в культурі. З одного боку – вони є продуктом культури, з іншого боку певним чином впливають на творення культури.
Основними характеристиками ґендерних стереотипів є їх тривалість і незмінність у часі, тож змінити певні стереотипні уявлення досить важко. Тим паче, що формування стереотипів у патріархальній культурі пройшло довготривалий час, беручи свій початок від дохристиянських вірувань, з переходу від матріархату до патріархату. Жіноче начало пов’язувалося насамперед із чимось нечистим (християнство), неповноцінним (Ф.Ніцше, З.Фройд).
Окрема увага у рефераті була звернена на рефлексію гендерних стереотипів у культурі, тобто на їх вплив на творення культури, на їх вираження у продуктах культури. Говорячи про вплив на творення культури, ми наводили той факт, що залежно від стереотипних уявлень про жіноче/чоловіче, творилися і мистецькі твори, в них укорінювалися усталені образи чоловіка/жінки. І оскільки культура була переважно чоловічою, то й стереотипні уявлення, що формували культуру, виходили саме від чоловіків.
Найповніше стереотипні уявлення виражаються у мові, можна навіть стверджувати, що ґендерні стереотипи, тобто стереотипи маскулінності/фемінності і чоловічі і жіночі мовні стратегії накладаються.
9. Список використаної літератури:
1. Агєєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія – К.: Факт, 2003. – 320 с.
2. Азарова Е.А. Функционирование моральних ґендерных стереотипов в современном коммуникативном пространстве // Этическое и эстетическое: 40 лет спустя. Материалы научной конференции. 26-27 сентября 2000 г. Тезиси докладов и выступлений. – Спб.: Санкт-Петербургское философское общество. 2000. – С. 9 -12
3. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ М.Зубрицька. – Львів: Літопис, 1996. – 633 с .
4. Вороніна О., Кліменкова Т. Гендер и культура // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. - Тверь, 1999. - С.53-61
5. Ґендер і культура. Збірник статей. Упорядники: Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. - Київ: Факт, 2001.
6. Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство. /Ред.: Л.Гентош, О.Кісь. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2003. – 252 с.
7. Ґендерний розвиток у суспільстві (конспект лекцій)/ Відп. ред. К.М.Левківський. – 2-е видання. – К.: ПЦ «Фантаст», 2005. - 351с.
8. Кісь О. Етнічні ґендерні стереотипи та джерела їх конструювання // Український жіночий рух: здобутки і проблеми: Зб. наук. праць. Вип. перший. Дрогобич: Коло, 2002. - С.26-43
9. Майерс Д. Социальная психология (Перевод с англ.). - СПб., 1997. - 684 с.
10. Пчелінцева О.Е. Комунікативна поведінка людини: Ґендерний аспект // Ґендер: Реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003р.). – К.: Фоліант, 2003. – С. 218-222
11. Практикум по ґендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.
12. Синельников А. Паника, террор, кризис:Анатомия маскулинности // Ґендерные исследования 1/1998 /Гл. ред. Сергей Жеребкин. – Харьков: Харьковский Центр Ґендерных Исследований, 1996. – С. 217 – 227.
13. Ставицька Л.О. Ґендерна лінгвістика: українська перспектива // http/www.ua.slavica.org/modules.php?name=News&file= article & sid=59
14. Топоров В.Н. К происхождению некоторых поэтических символов // Ранние формы искусства.- М., 1972.
15. Трусов В.П., Филиппов А.С. Этнические стереотипы // Этническая психология (этнические процессы и образ жизни людей). - СПб.-М., 1981.
16. Тупицына И.А. Ґендерные стереотипы и жизненный путь человека // Практикум по ґендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.
17. Чи рівні ми у слові // http/www.highway.com.ua/ art.php?id=6650
18. Gürtler Ch. Schreiben Frauen anders? Untersuchungen zu Ingeborg Bachmann und Barbara Frischmuth. Heinz Verlag (Salzburger Beiträge=Stuttgarter Arbeiten zur Germanistik, 8=134), Stuttgart 1983. – 417 S.