В 1913 році Київ перетворюється на кінематографічну столицю України. Театральний антрепернер С. Писарєв відкрив на Сирці кіностудію «Світлотінь». Вже перша постановка нової студії голосно заявила про себе сенсаційністю теми.
В основу фільму «Таємниці Києва, або справа Бейліса» (режисер І. Софєр) був покладений сфабрикований у Києві 1913 році скандальний процес проти єврея М. Бейліса, звинуваченого владою в ритуальному вбивстві хлопчика. Процес отримав міжнародний широкий резонанс, і Бейліс був виправданий. Фільм негайно заборонила цензура, і його демонстрацію супроводжували жорстокі заходи щодо власників кінотеатрів з боку царської поліції. З кіностудією «Світлотінь» пов`язана ще одна подія. В 1913 році московська компанія Т/Д «П. Тіман і Ф. Рейнгард» вирішила орендувати студійні приміщення й персонал для зйомки двох фільмів.
Картина «Які гарні, які свіжі були троянди» (сценарист і режисер Я. Протазанов) була спробою створити кінобіографію І. С. Тургенєва з приводу 30-річчя від дня його смерті. Екранізація роману А. Вербицької «Ключі щастя» (режисер В. Гардін і Я. Протазанов) стала одним з найбільших і найдорожчих фільмів 1913 року (його виробництво обійшлося понад 75 тис. рублів).
1913 року на львівській кіностудії «Муза» С. Веселовський планував зняти фільм «Мазепа» на сюжет однойменного твору Ю. Словацького, але фільм так і не вийшов. Результатом діяльності «Музи» став фільм на основі комедії К. Макушинського «Чарівливий лиходій», знятий у Кракові (сценарист і режисер С. Веселовський). Брати Крогульські в 1913 році починають видавати у Львові спеціалізований журнал «Сцена й екран», відкривають нову фірму «Лєополія» і запрошують головним режисером Р. Орланда, що проходив практику кілька місяців на одній з берлінських кіностудій, а також оператора з Відня. Під їхнім керівництвом на кіностудії почалась робота над стрічкою «Битва під Рацлавіцами». Премєра картини відбулась 3 січня 1914 року у львівському кінотеатрі «Коперник». Однак фільм виявився провальним і його відразу ж зняли з екрана. [13, 30-31]
Напередодні першої світової війни створюються сприятливі умови для розширення кіновиробництва. Поряд з кінофірмами Москви і Петрограда активно працюють київські й одеські кіностудії. З 1915 року майже повністю припиняється виробництво фільмів української тематики, і картини, створені на Україні, з`єднуються із загальним потоком кінопродукції Російської імперії.
У перші роки війни в Російській імперії деякі галузі промисловості отримали новий стимул для зросту. Насамперед це стосувалося воєнної промисловості та інших галузей господарства, що обслуговували потреби армії. Серед тих, що процвітали, виявилось і кіновиробництво.
Війна докорінно змінила ситуацію на кінематографічному ринку та різко скоротила імпорт іноземних картин, було пов`язано з транспортними труднощами. Крім того, найбільші французькі, італійські й англійські кінофірми в результаті воєнних дій різко скоротили виробництво. До того ж порушилися зв`язки з кінопромисловістю Німеччини, продукт якої займав перед війною одне з провідних місць на російському кіноринку. Різке скорочення імпорту фільмів поставило під сумнів діяльність російської кіномережі, яка вимагала двох змін програми на тиждень. Ціни на фільми й прокатні ставки швидко зросли.
Крім того, до початку Першої світової війни іноземні фірми поступово припиняють кіновиробництво в Російській імперії й займаються винятково прокатом. У ситуації, що створилася, навіть явно слабкі фільми зробили кінозбори. Попит на російські картини став практично необмеженим. Так виникли надзвичайно сприятливі умови для розширення виробництва фільмів в Росії. [13, 32-33]
Інтенсивному зростанню російського кіновиробництва сприяло також підвищення попиту на його продукцію. Чим сутужніше ставало життя, чим більше лих і позбавлень приносила людям війна, тим більше глядачів вирушало до ілюзіонів, щоб на годину або дві позбутися, спостерігаючи вигадані страждання вигаданих героїв, що живуть у штучному світі, не знаючи ні війни, ні турботи про хліб щоденний. [4, 158]
Підвищений інтерес до кінематографа й різке скорочення імпорту фільмів стали потужним поштовхом для будівництва потужних кінофабрик у Росії в 1914-1915 роках. Якщо до війни постановка картини здійснювалась у звичайних фотографічних ательє, а іноді й просто неба, то тепер споруджуються і обладнуються спеціальні павільйони для зйомок.
У період Першої світової війни на екранах кінотеатрів демонструють величезну кількість невидатних, малопомітних фільмів. Однак мають місце і якісні кінопостановки, переважно екранізації класиків. Приміром у 1915році одночасно компанія А/Т «О. Ханжов і Ко», «А. Талдикін» і Т/Д «П. Тіман і Ф. Рейнгард» був екранізований роман Л.М. Толстого «Війна і мир». Також у цей час вийшли «Дворянське гніздо» і «Анна Кареніна» (1914 «Російська золота серія»); «Яма» (1915, «Російське кінематографічне т-во»); «Катюша Маслова» і «Пісня кохання, що тріумфує» (1915, А/Т О. Ханжов і Ко); «Пікова дама» (А/Т «І. Єрмольєв»); «Смерть богів» (1916, «Кінотворчість»).
Великим успіхом користувалися й фільми, сторені за спеціально написаними сценаріями: «Антихрист» (1915, «Люцифер»); «Відцвіли вже давно хризантеми в саду» (1915, А/Т «І. Єрмольєв»); «Столична отрута» і «Чаша забороненого кохання» (1916, Т/Д «Д.І. Харітонов»); «Візник не жени коней» (1916, А/Т «О. Ханжов і Ко»). Величезну популярністо здобув пригодницький серіал «Сонька золота ручка» (1914-1917, А/Т «О. Дранков»). Доситьпопулярні були й комедійні серіали з персонажами Антошею і Лисим, поставлені в 1915 році фірмою «Люцифер» і в 1916 – студією О. Дранкова.
У 1914-1915 роках відбувається звучний підйом кіновиробництва й в Україні. В ці роки випускається рекордна після 1911 року кількість картин – 22 фільми в 1914 році та 19 у 1915. Ця кінопродукція відрізнялася тематичною і жанровою розмаїтістю. В 1914 році ще виробляються картини на українські теми в Катеринославі – «Грицько Голопупенко», Харкові – «Травнева ніч або утоплена» (за М. В. Гоголем, режисер Т. Піддубний) і Києві «Переплуталися» (режисер О. Гамалій). Згадані фільми, очевидно, знімалися перед війною. [13, 36]
Через підбубювання чорносотенних організацій влаштовуються єврейські погроми. Своєрідною відповіддю стало активне створення фільмів на єврейські теми. В Одесі компанія «Мізрах», що почала свою діяльність у 1913 році випускає пропагандистські фільми «Війна і євреї» і «Життя євреїв в Америці». В 1913 році компанія випустила найбільший у Росії документальний фільм «Життя євреїв у Палестині». В 1914 році вийшов документальний фільм «Життя євреїв у Румунії». Фільми на єврейські теми також активно знімає київська кіностудія С. Писарєва «Світлотінь». У 1915 році І. Софєр створив фільми «Вихрест», «Помста жидівки» і «Страчений життям». В Одесі кіностудія «Мирограф» М. Гросмана випустила комедію «Граф Зікандр» і пропагандистський фільм пронімецькі звірства «Ганьба ХХ століття».
Інша кінопродукція в Україні була винятково пропагандистською. В 1915 році в Харкові були зняті «кіномовні картини»: «Герой з народу», «Відїзд на фронт або любов денщика», «За віру, царя та вітчизну» (режисер О. Олексєєнко), «Після смерті» (режисер Д. Байда-Суховій), «Спите орли бойові, або війна та життя» (режисер Д. Байда-Суховій). У Києві побачили світ «кінодекламації» К. Селіванова «Два вороги на полі брані або Серце російського солдата», «Прейскер у Каліші або Страшний привид» і Н. Наумова-Каліка «На подвиг ратний за Русь святу».
В 1915 році почесне місце в кіновиробництві займають, як і раніше ура-патріотичні агітки, хоча змінюється їх інтонація. Більшість фільмів присвячується подвигам російських солдатів на полі бою. В Одесі виходить агітка «Геройський подвиг офіцера-добровольця», у Києві – «Геройський подвиг розвідника Хаіма Шельдельмана», «Як вмирають герої», «Серце російського солдата». У Катеринославі на кіностудії Ф. Щетиніна режисер А. Варягін і оператор Д. Сахненко зняли фільми «Геройський подвиг сестри милосердя Рими Іванової», «Геройський подвиг телефоніста Григорія Манухи», «На поле брані», а татож і квінтестенцію цього жанру – масштабну стрічку «У славу російської зброї». [13, 37]
Три фільми представляли українську тему. У Києві вийшли «кіномовні картини» «Бувальщина» (режисер О. Суходольський) і «Сватання на Гончарівці» (режисер А. Гамалій). Картину «Богдан Хмельницький» (сценарист і режисер А. Варягін) випустила в Катеринославі кіностудія Ф. Щетиніна. Стрічка була екранізацією однойменної історичної п`єси М.П. Старицького.
У Києві найбільша кіностудія «Світлотінь» здійснила масштабні постановки «За старих часів живали діди» (сценарист і режисер С. Писарєв) – драму з поміщицького життя на сюжет пєси І. В. Шпажинського «Старі роки», екранізацію роману Ф.М. Достоєвського «Принижені і ображені» (режисер І. Соф`єр) і картину «Рабині розкоші і моди» (режисер І. Соф`єр). В основі фільму «Невільниці розкоші і моди» були використані два джерела – роман Е. Золя «Дамське щастя» і матеріал скандального процесу над московською кравчинею.
В 1914-1916 роках у Львові працювала компанія «Полонія» Норберта Гохмана й Станіслава Фрида. На студії велися роботи зі створення картини «Львівські квіткарки». Однак з причини Першої світової війни фільм не був закінчений. Також не завершили стрічку «Як бавиться Львів». В 1916 році в компанії почалась робота над стрічкою «Безодня» за однойменним романом С. Пшибишевського. Однак виробництво довелось перевести у Москву, де львівські і московські творчі працівники (режисер В. Ленчевський, оператор Г. Лемберг, художник В. Раковський, актори Е. Божовська, М. Мирська, В. Ленчевський) закінчили постановку. Прем`єра фільму відбулась 31 серпня 1917 року. [3, 85-56]
1916 року в Україні почався спад кіновиробництва. Основною причиною зниження кількості фільмів, що випускають, був гострий дефіцит сирої плівки, що виник у провінції. В 1914-1915 роках запас плівки швидко висохнув. О. Ханжонков по своїх каналах одержував плівку з Італії,І. Єрмольєв користувався плівкою фірми «Бр. Пате», що фінансувала його фірму. В 1916 році в Росію з Америки почала експортуватись плівка «Кодак». За рішенням російського уряду всі надходження цієї плівки були розподілені між трьома найбільшими фірмами країни – А/Т «Ханжонков і Ко», Т/Д «П. Тіман і Ф. Рейнгардт», які перепродували її меншим компаніям, найчастіше за завищеними цінами.