Приватна, індивідуальна власність Заходу створила особливу соціокультурну систему, де панують матеріально-предметні, в завершеному вигляді – товарно-грошові відносини і зв'язки.
На відміну від міжособистісних, товарно-грошові зв'язки породжують анонімне суспільство, суспільство тотальної рівності всезагального еквівалента – грошей. Це є типовим для розвиненого капіталістичного суспільства. Товарно-грошові відносини домінують над усіма іншими й опосередковують усі інші. На Сході переважають саме міжособистісні відносини, що домінують над товарно-грошовими й опосередковують їх. Гроші не мають тут анонімно-абстрактної сили, їх спроможність залежить від приналежності власника до каст, клану, верстви, що може бути безсумнівно важливим.
Звичайно, ці відмінності не слід сприймати як абсолютні, але вони існують.
ТЕМА 4. ТЕХНІКА, КУЛЬТУРА ТА ПРИРОДА ЛЮДИНИ
4.1 Виникнення та сутність техніки
Світ стоїть на порозі грандіозних соціальних змін, технічних та культурних нововведень. Потужними каталізаторами прогресу наразі стали мікроелектроніка, обчислювальна техніка, приладобудування, індустрія, інформатика. Людина оволодіває енергією термоядерного синтезу й освоює космос. Технологія в цілому стала важливим фактором суспільної динаміки і прискореного сучасного розвитку.
Глибинне і вражаюче розгортання потенціалу техніки впливає на всі аспекти соціального життя. По суті народжується новий цивілізаційний устрій життя, в якому принципово іншими стають сфери праці, керівництва тощо.
Е. Капп намагався зрозуміти феномен техніки на базі «органопроекції», тобто шляхом вичленування її з розвитку самої природи. Техніка є деяким штучним середовищем, але йде від природи і зовсім не є витвором субстрату. Машина – не що інше, як проекція органів людини на природний матеріал. Соціальна техніка – це результат вирішення протиріч між органами тіла та їх функціями, проекція анатомічних і фізіологічних особливостей органів людської істоти. Така проекція детермінує становлення свідомості, яке своєрідно продовжує «априродну душу».
Ф. Дессауер висловив думку про існування деяких верховних, передбачених технічних ідей, які не народжуються в людському розумі, а лише вловлюються ним. Технічні ідеї – це думка Бога, проявлення світлого розуму Творця. Предмет техніки може існувати матеріально, але може знаходити себе у світі ідей, у сфері «можливого буття».
М. Хайдеггер тлумачить техніку як спосіб самореалізації людства, як першоджерело, кореневе людське начало. Техніка – найважливіший спосіб знаходження глибинних властивостей буття. Однак, імпульс може бути вгаданий невірно, оскільки техніка провокує людину на неправдиве саморозкриття. На його думку, головна небезпека є не в техніці, не в «технізації життя», а в непорозумінні її сутності. Найголовніше завдання – це знайти для техніки позатехнічне обґрунтування, визначити її істинну перспективу в історії людської культури.
На думку М. Бердяєва, техніка – це остання любов людини, і вона може змінити свій образ під впливом предмету своєї любові. Усе, що відбувається у світі, залежить від цієї нової віри людини. За його словами, техніку можна розуміти як у широкому, так і у вузькому значенні. «Тесhnе» і «tесhnаха» – слова грецького походження, перше з яких означає як «індустрію», так і «мистецтво», а друге – «фабрикувати», «створювати за мистецтвом». Ми говоримо не тільки про техніку економічну, військову, техніку, пов'язану з життєвим комфортом, але й про техніку мислення, живопису, права, навіть про техніку духовного життя. Наприклад, існує своєрідна духовна техніка. Вона скрізь вчить досягати найбільшого результату при найменшому використанні сили. Це особливо характерне для техніки нашого економічного століття.
На відміну від техніки старих культур, в сучасній техніці кількісні досягнення перевищують якісні. О. Шпенглер у книзі «Людина і техніка» визначив техніку як боротьбу, а не як зброю. Безперечно, техніка завжди є засобом, зброєю, а не метою. Не може бути технічної мети життя, мета життя завжди залежить від духу. Засоби життя, на думку М. Бердяєва, дуже часто замінюють мету життя. Учений вважав, що техніка для вченого або інженера, що займається наукою, може стати головним смислом і метою життя. Але при цьому заміна мети життя технічними засобами може означати занепад духу.
У своїй праці М. Бердяєв розглядав характерний парадокс: без техніки неможлива культура, з нею пов'язана сама поява культури, але остаточна перемога техніки в культурі, входження людства до технічної ери веде культуру до знищення. Учений виділив у культурі два етапи: технічний і природно-органічний. Остаточна перемога першого над другим означає переродження культури в щось інше, не подібне до культури. Він виділив три стадії в історії людства:
- природно-органічну;
- культурну;
- технічно-машинну.
Цим стадіям притаманне різне ставлення духу до природи та утворення особливої сфери духовності. Ці стадії, напевно, ідеальні типи, а не хронологічно зафіксовані стадії якогось процесу. Людина ж культури все ще жила в природному світі, який був створений не самою людиною, а Богом. Ця людина пов'язувала себе із землею, рослинами та тваринами. У зв’язку з цим велику роль відіграли рослинні та тваринні релігійні культи.
М. Бердяєв у своїй праці також з’ясовує відмінності між організмом та організацією. Організм сам народжується з природного, космічного життя. Ознака народження є ознакою організму. Організація ж зовсім не народжується. Вона створюється через активність людини. Організм не є машиною, він не складається з частин, а народжується цілим і залишається таким протягом усього існування, оскільки росте, розвивається.
На думку вченого, механізм, створений організаційним процесом, складається з частин, він не може рости й розвиватися. Організм визначається пануванням цілого над частинами, доцільністю, яку закладає в нього його Творець або природа.
На противагу ж організму, в організації доцільність вкладається в неї його організатором. Механізм складається залежно від визначеної мети. Він не народжується із задумом. Годинник дуже потрібний, але ця необхідність не в ньому самому, а в тому, що його створила і завела людина. Тому створений механізм у своїй доцільності залежить від організатора. Але в ньому є інерція, яка може діяти на організатора і навіть робити його залежним від себе.
Довгий час панувала віра в існування вічного об'єктивного порядку природи, з яким повинна погоджуватися і підпорядковувати своє життя людина. Єдність з природою подавалася як добре і справедливе.
Існування такого порядку визнавали Аристотель, Фома Аквінський. Земля і Небо, на їх думку, складають ієрархічну систему. Розуміння незмінного порядку в природі було пов'язане з об'єктивним теологічним принципом.
Але в XVIII ст. зародилась техніка, яка стала активно руйнувати цю віру у вічний порядок природи. Нова природна дійсність, сучасна техніка, що постають перед людиною, є продуктом не еволюції, а винахідливості та творчої активності самої людини, не органічного, а організаційного процесу.
Таким чином, панування техніки і машин є, насамперед, переходом від органічного життя до організованого, від рослинного до конструктивного. Власне техніка відкриває новий крок дійсності, і ця дійсність, створена людиною, є результатом «прориву» духу в природі і запровадженням розуму в стихійні процеси. Техніка руйнує старі органічні тіла і створює нові, більш організовані. Саме в цьому М. Бердяєв бачив прояв трагедії, вважаючи, що сам дух, який створив техніку і машину, не може бути повністю технізованим і машинізованим, у ньому завжди залишається ірраціональне начало. Техніка ж прагне оволодіти духом і раціоналізувати його. Людина, яка спочатку залежала від природи, тепер розпочинає титанічну боротьбу з технізованою нею природою: людині ще не вдалося пристосуватися до нової дійсності, яка розкривається через техніку та машину, вона не знає, чи зможе жити в новій електричній та радіоактивній атмосфері, чи «виживе» в новій «холодній металічній дійсності», без тепла, яке потрібне живим організмам.
Панування техніки та машин відкриває нову дійсність. Цю нову дійсність видно лише з історії, цивілізації, а не з природи.
4.2 Роль інформаційних технологій у розвитку людства та суспільства
Історія соціального розвитку переконує нас у тому, що людина споконвіку здобувала інформацію завдяки своїй діяльності, тобто практичному знанню про закони природних процесів, і використовувала їх у досягненні своєї мети. Таким чином, інформаційно-цільова основа будь-якої діяльності людини є природно закономірною і через необхідність опосередковує соціально-економічне життя людини.
Людство усвідомило той факт, що прогрес суспільства неможливий без фундаментальної ролі в ньому інформаційного ресурсу. Фундаментальний механізм соціального розвитку базується, на думку О. Скаленка, на трьох глибинних основах:
- інформаційній;
- інтелектуальній;
- інноваційній.
На інформаційній основі формуються цілі та образ очікуваного результату, шляхи й методи його досягнення. При відповідному ставленні суспільства до інформаційних знань вони можуть стати запорукою позитивної або негативної орієнтації суспільної діяльності.
Сьогодні ми можемо констатувати актуальність розробки цієї проблематики, якщо всерйоз брати курс на необхідність прискореного розвитку процесу реформ в Україні та на перспективу наближення постіндустріального, інформаційного, соціального стану людства.