Забудова міст Придніпров’я та Лівобережжя носила садибний характер. Це різко відмінило їх від забудови європейських міст, де найчастіше дотримувалася регулярна система вулиць і суцільна забудова з тісно притиснутими один доодного будинками. У придніпровних містах зберігався принцип древньо-російського плануваннярадіального-порядку, що носив мальовничий характер.
Чудовим пам’ятником житлової української архітектури кінця XVII ст. є будинок Якова Лизогуба в Чернігові - великий, одноповерховий, перекриття високої двохскатним дахом і трикутними фронтонами на торцевих фасадах, яка розчленована на пілястри, які огороджують структуру плану . Фронтони прикрашають плоскі фігурні ніші, трикутні сандрікі над вікнами. Пластика фасадів і фронтону близька за характером до форм російської архітектури XVII ст. Але значно більше і соковитіше в ній те, що вона створює мальовничу гру світлотіні.
До громадських будівель того часу відноситься Чернігівський колегіум, побудований в 1700-1702 рр.. Великий двоповерховий будинок колегіуму стоїть поруч з головними будівлями Чернігівського кремля і входить в його ансамблю. У західній частині будинку - висока башта, незвична за формою - на верхньому ярусі її оточують циліндричні виступи. Південний фасад будинку багато декорований наличниками зі складними фігурними прикрасами.
До побудови цивільної архітектури другої половини XVII-початку XVIII ст. можна віднести численні трапезні палати в православних монастирях. Дуже цікава трапезна чернігівського Троїцького монастиря, за словами дослідника української архітектури цього часу М. П. Цапенко, «справжній шедевр національного архітектурного стилю». Трапезна побудована в 1677-1679 рр.. ще до початку будівництва монастирського собору. До трапезного залу із західної сторони примикають сіні та господарські приміщення, а на схід-Введенська церква з високим верхом над центральною частиною.
Найбільш яскраво й самобутньо в стилі українського бароко проявилася в культурному надбанні. Цапінко писав, що дух часу вимагав монументальних образів. Головним завданням, особливо в XVII-початку XVIII ст., Стає створення виразного, вражаючого образу, символу, пам’ятника скоєного народом у справі національного визволення та утвердження національної культури .
В українських церквах цього періоду відзначається кілька типів, з яких один (головним чином монастирські собори) сходить до традицій давньоруської архітектури, а решта - до типів українських дерев’яних церков.
Перший тип сходить до відновлених у XVII ст. давньоруських святинь - Київського Софіївського собору, собору Єлецького монастиря в Чернігові, і особливо, Успенського собору Печерського монастиря, що з давніх-давен вважається найбільш популярною будівлею на Русі. Всі ці споруди в основі мали хрестовокупольний тип і всі вони після відновлення «одягнені» в барочний «одяг» надбудувалисязверху, з’явилися прибудови, фасади прикрашені декором.
Старий будинок цього типу - собор Троїцького монастиря в Чернігові. У композиції собору поєднуються традиційні риси давньоруської (трехапсидний в плані, п`ятиглавий) і західної архітектури (базилікальний характер інтер’єру, вежі перед західним фасадом, барочний Фронтон, елементи декору).
Висновок
XVII століття стало надзвичайно важливою віхою в культурно-історичному розвитку людства. З одного боку, його можна вважати своєрідним підсумком попередньої великої історичної епохи – Відродження, а з іншого – періодом, коли окреслювались нові, суголосні тогочасним історичним умовам шляхи та перспективи розвитку людського суспільства, формувалися ті соціально-економічні, політичні, культурні традиції й морально-етичні цінності, які заклали підвалини нової європейської цивілізації. бароко європейський мистецтво український
Як і попередній ідейно-художній рух, відомий під назвою епохи Відродження, бароко охопило всі сфери духовної, в тому числі й мистецької, діяльності людини, яскраво виявивши себе в архітектурі, скульптурі, живопису, музиці й літературі. Ідеологічною та художньою передумовою бароко була контрреформація, а бароко – її естетичним виразом.
Список використаної літератури
1. Олександр Згурський, «Полтавщина».
2. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В.В.Вечерський, О.М.Годованюк, Є.В.Тиманович та ін.; За ред А.П.Мардера та В.В.Вечерського.
3. Вечерський В.В. Архітектурно-містобудівна спадщина регіонів XVII ст. України / Археометрія та охорона історико-культурної спадщини.
4. Виппер Б.Р. Статті про мистецтво.
5. 50 біографій майстрів західно-європейського мистецтва. Видавництво "Радянський художник", Ленінград 1965р. Історія мистецтва закордонних країн. Лекции по истории эстетики.
6. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли.
7. Плеханов Г.В. Литература и эстетика.
8. Оганов О.О. Произведение искусства и художественный образ.
9. Енциклопедія мистецтва.
10. Гегель Г.В.Ф. Эстетика.
11. Видавництво "Академія художників".
12. Українська та зарубіжна культура.
13. Титар В.П., Титар О.В. Народний стиль слобожанського дерев'яного сакрального зодчества
14. Вельфлин Г. Ренессанс й барокко.
15. Хосе Ортега-и-Гассет.Философія культури.
16. Сергійчук В. Кого зрадив гетьман Мазепа.
17. Таранушенко С. Покровський собор у Харкові: Обміри Тенне.
18. Антонович Д. Скорочений курс історії українського мистецтва.
19. Дедов В.Н. Святі гори: Від забуття до відродження.
20. Кодин В.А., Еремкина Е.А. ХрамьІ Слобожанщину. Фор-мирование архитектурно-художественньїх й градострои-тельньїх традиций.
21. Новгородов В.Е. Золотий вінець старого Харькова: Успенський собор — пам’ятник архітектури XVIII століття.
22. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В.В.Вечерський, О.М.Годованюк, Є.В.Тиманович та ін.; За ред А.П.Мардера та В.В.Вечерського.
23. Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України) / М.М.Кучерук, В.В.Вечерський, О.Б.Ткаченко / Відп. ред. В.В.Вечерський // Пам'ятки України: історія та культура.
24. Вечерський В.В. Тетраконхи України в контексті світової архітектури // Архітектурна спадщина України. - Вип. 2. - К., 1995. - С.89-98.
25. Вечерський В.В. Меценатська діяльність козацької старшини в Глухівський період Гетьманщини // Гончарівські читання (треті). Регрес і регенерація в народному мистецтві. Меценатство в Україні: Тези й резюме доповідей.
26. Вечерський В.В. Проблема відтворення визначних пам'яток історико-архітектурної спадщини України // Історичне краєзнавство на межі тисячоліть: досвід, проблеми, перспективи. ІХ Всеукраїнська наукова конференція. - Дніпропетровськ, 1999. Опубліковано: Історія України: Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей).
27. Вечерський В.В. Храми України // Пам'ятки України: історія та культура.
28. Вечерський В.В. Архітектурно-містобудівна спадщина регіонів XVII ст. України // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини.
29. http://ru.wikipedia.org/
30. http://uk.wikipedia.org/wiki/Україна