«Матроси Жовтня» П. Сулименка — одна з кращих картин на історико-революційну тематику. Завдяки ясній і лаконічній композиції, звучному колірному вирішенню образи захисників Жовтня сприймаються особливо виразно.
Гордість музею — монументальне полотно О. Моїсеєнка «Перша Кінна», що хвилює пафосом утвердження нового світу. Динаміка дії картини прекрасно гармонує з інтенсивною колірною гамою. Картина захоплює майстерністю композиційної побудови, темпераментністю і розмаїттям живопису.
Красі рідної землі присвячені краєвиди М. Бурачека, С. Герасимова, М.Ромадіна, Т. Яблонської, М. Глущенка, Г. Нісського, Г. Світлицького, О.Шовкуненка. В музеї відображені також досягнення митців братніх республік. В експозиції представлені твори М.Сар'яиа, М.Гюлікехвяп, Р.Сагрітса, В. Юркунаса.
Зібрання відділу зарубіжного мистецтва порівняно невелике, проте й у ньому є ряд цінних творів. Найбільш повно представлена італійська школа. Чарівною безпосередністю позначене полотно «Венера і Амур» невідомого венеціанського художника XVII століття. Картина «Жертвоприношення Авраама» невідомого майстра болонської школи є зразком академічного живопису XVII століття.
Уявлення про італійський натюрморт дає картина «Овочі й фрукти», майстерно зображене м'яке пір'я дичини. Зібрання польського мистецтва включає в себе твори живопису і графіки XIX – початку XX століття. Причаровують ліричні краєвиди Яна Станіславського й акварель Юліуша Коссака «Вершниця». З великою точністю відображено життя пролетаріату на початку XX століття в творах Фелікса Вигжевальського «Рибалки» і «На пристані».
Музей пишається однією з кращих на Україні колекцій декоративно-ужиткового мистецтва. В ній представлені першорядні зразки уславленого кролевецького ткацтва, а також вишивання, різьблення, килимарства. Є в ній і багата колекція виробів художньої промисловості, що знайомить з кращими зразками фарфору і фаянсу російських та українських заводів XVIII—XIX століть: Гарднера (колишнього Імператорського), Попова, Корнілова, заводу Миклашевського, заснованого 1839 року у селі Волокитине на Сумщині, та ін.
Нові надходження дозволяють охарактеризувати досягнення сучасних художніх промислів: Палеха, Мегери, Хохломи, Петриківки, Опішні та ін. Музей провадить велику й різноманітну роботу по естетичному вихованню населення Сумщини, пропаганді досягнень образотворчого мистецтва.
Зміна політичної ситуації в Україні за останні роки відкрила перспективи для реалізації потенційних можливостей зібрання Сумського обласного художнього музею. Тож, окрім існуючих експозицій, реальним є презентування суспільству великого розділу образотворчого та декоративного мистецтва XX ст., який через відсутність експозиційних площ знаходиться у перевантажених фондосховищах вже понад десять років. Це живопис 20-30-х, 60-80-х років XX ст. та сучасне актуальне мистецтво кінця XX - початку XXI ст.; великий пласт графіки західноєвропейських та вітчизняних майстрів XVIІІ-ХХ ст.; професійне та народне декоративне мистецтво, і, перш за есе, традиційні промисли України (зокрема Сумщини) та Росії.
Музей має можливість представити такі монографічні розділи: "Творчість І.П.Кавалерідзе", "Мистецька спадщина родини Кричевських", а також творчість Н.Х.Онацького, К.І.Власовського, І.П.Прянишникова, П.П.Слесаренка та інших (із серії "Художник у провінції"). Окремим розділом музей може експонувати творчість місцевих сучасних художників та майстрів народного мистецтва.
Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.
Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХVІІ-ХХ ст.
Ідея створення музею в Сумах виникла в Н.Х.Онацького на тлі революційних подій. У цих умовах вона набувала свого поступового розвитку, але її втілення залежало від наявності музейного матеріалу. Спочатку це була невелика кількість поодиноких предметів мистецтва і старовини, які стихійно находили до Сум протягом 1917–1918 рр. зі зруйнованих революцією і громадянською війною навколишніх садиб і маєтків.
Все життя Н.Х. Онацького в цей період (до 1931 року) було підпорядковане подвижницькій діяльності зі створення та забезпечення роботи Сумського музею, проте як обдарована натура він встиг реалізувати себе в різних сферах: мистецтвознавстві і археології, поезії та історії,педагогіці та громадському житті,чим сприяв інтенсивному розвитку культури на Сумщині. У кожній з цих сфер він завжди був на межі ризику: у будь яку мить його могли звинуватити в націоналізмі або формалізмі.
Хронологічно в історії музею виокремлюються три періоди: 1920-1931 рр., 1932-1946 рр., після 1946 р.На першому етапі музейна політика перших років радянської влади була спрямовано на організацію доступу широких верств населення до культурної спадщини, і музейна мережа в цілому по країні зростало швидкими темпами. Тотожні процеси відбувалися й на місцях, керівництво Сумської наросвіти підтримувало Н.Х.Онацького.
І хоча на момент призначення його на посаду майбутній музей не мав не тільки приміщення і штатних працівників, а й музейних фондів, але протягом короткого часу музею були передані три суміжні споруди, після сполучення яких між собою музей уже мав нормальні умови для подальшого розвитку закладу.
Другий етап музейної історії, який розпочався після звільнення Н.Х.Онацького, можна охарактеризувати як період боротьби за виживання.
Процес знищення музею, який тривав кілька років поспіль, був припинений після виходу у світ урядової постанови "Про музеї", яка вимагала від місцевих органів влади "розібратися з профілями музеїв, які є переплутаними". Після офіційного визнання у 1937 р. художнього профілю Сумського музею протягом 1938-1939 рр. до його фондів неодноразово надходили твори західноєвропейського і вітчизняного живопису з Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв країни.
З 1946 р. до середини 1970-х років музей свого приміщення не мав, його експозиції працювали в декількох залах будівлі обласної філармонії.
Другу половину 1970-х і 1980-ті роки в історії музею з огляду на його еволюцію можна порівняти з першим десятиліттям існування закладу
Процеси, які почалися у житті музею після 1990 р., перегукуються з тією ситуацією, у якій заклад опинився після звільнення з нього Н.Х.Онацького.
По-перше, протягом цього періоду музей повернув релігійним громадам культові споруди, а унікальні скарби вітчизняного то світового образотворчого і декоративного мистецтва (більше 14 тисяч експонатів) наразі сконцентровані в основній будівлі музею, де на першому поверсі діє експозиція вітчизняною і західноєвропейського образотворчою мистецтва XVI – початку XX ст.
Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.
Никанор Харитонович Онацький – талановитий художник поет, драматург, археолог, мистецтвознавець, педагог, активний громадський діяч.
Виняткова роль належить Н.X.Онацькому в розгортанні культурного життя на Сумщині. Своєрідним незгасаючим вогнищем культурного життя на Сумщині став створений у 1920 р. з ініціативи Никанора Харитоновича історико-художній музей, яким він керував протягом одинадцяти років.
Творчість Н.Х.Онацького - живописця починається після революції 1905–1907 рр. Два фактори остаточно визначають творче обличчя художника. Революція, яка виявляє могутність народних мас,допомагає більш оптимістичному сприйняттю оточуючої дійсності. Впливає і поглиблене ознайомлення з роботами двох великих художників Слобожанщини С.Васильківського і П.Ловченка.
Мистецька й життєва доля Никанора Онацького досить типова для українського інтелігента, який народився в простій селянській родині, де любили народні пісні, малярство, вишиванки.
Мистецька спадщина Н. Онацького налічує понад триста творів живопису і графіки. У творчості Н.Х. Онацького втілилися кращі традиції українського реалістичного мистецтва другої половини XIX – початку XX ст.
Спадщина Н.X.Онацького займає гідне місце серед великого доробку українського образотворчого мистецтва. Саме завдяки подвижницькій справі таких діячів, як він, набувало свого значення культурне життя провінцій, яке органічно вливалося в могутній потік вітчизняного мистецтва першої чверті двадцятого століття.
Важко переоцінити внесок Н. Онацького у розвиток художнього життя Сумщини, зокрема музейництва та викладацької справи. Образ цієї людини завжди залишиться для нас світлим i нескореним. Таким ми його спостерігаємо на автопортретах, які є найкращим здобутком художника, що органічно вписується в історію українського портретного мистецтва.
У 1960-1980 рр. родина художника (його вдова Н.В.Онацька жила у полтаві у 30-60 роки) передала твори Онацького до Сумського художнього музею. Треба віддати належне Надії Василівні: завдяки її зусиллям поволі виходило з непам’яті ім’я Н. X. Онацького. Ще в 70-х роках відбулися виставки збережених нею художніх полотен. На щастя, не справдились розпачливі рядки поета, написані між в’язничних стін: «Все піде в царство небуття, Сліду жаданого не кине...» Наприкінці 1995 р. його ім'я було присвоєно Сумському художньому музею.
Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХVІІ-ХХ ст.