Зміст
Вступ
Розділ 1. Постать Никанора Онацького у контексті українського наукового, громадського та культурного життя кінця XIX – початку 30-х рр. XX століття
1.1 Становлення особистості
1.2 Никанор Онацький – художник
1.3 Репресії, втрачені надії
Висновок до 1 розділу
Розділ 2. Місце і роль Н.Х.Онацького в становленні Сумського художньо-краєзнавчого музею
2.1Створення музею
2.2 Сумський художній музей. Музей сьогодні
Висновок до 2 розділу
Висновки
Список літератури та джерел
Никанор Харитонович Онацький - це видатний мистецький діяч Сумщини, художник, поет, який весь свій талант і натхнення віддав чудовому краю Полтавщини та Сумщини. Більшість його картин присвячено відображенню сільського життя. В них правдиво і поетично передано багатство і красу краєвидів.
Його індивідуальна творчість формувалась під впливом реалістичних тенденцій, які існували в Петербурзькій Академії мистецтв, де починав своє навчання художник.
До останнього дня Н.Х.Онацький залишався відданим засадам міцної академічної школи живопису. Майстра не цікавили новації.
Він не експериментував ані з формою, ані з матеріалом. Та скрізь відчувається рука талановитого художника, що має свої власні естетичні переконання і творчий шлях.
Слід відмітити, що творча спадщина автора реалістична за змістом, колористична за формою, відтворена у розмаїті жанрів живопису: історичному, побутовому, портретному, а також у чисельних пейзажах і натюрмортах. Така широта творчого діапазону свідчить про багатогранність його таланту.
Актуальність теми. За період мистецької творчості Н.Х.Онацького його твори живопису знайшли свою долю у різних музеях, галереях та приватних колекціях Сум, Полтави, Львова, Дніпропетровська, Києва, Москви, Новгорода, Ростова-на-Дону, а також за кордоном: у Польщі, Чехії, Югославії, Канаді, США, Англії і в інших країнах.
Та, на превеликий жаль, життєвий і творчий розвиток художника мало висвітлено в літературі – внаслідок того, що його ім’я у період Радянської влади замовчувалось, адже Н.Х.Онацького було репресовано.Навіть посмертна реабілітація митця не призвела до значного зростання інтересу до його спадщини у той час. Саме тому тема моєї роботи є актуальною.
Наукова новизна досліджень полягає в тому, що вперше робиться спроба докладно описати, систематизувати творчу спадщину Н.Х.Онацького з урахуванням становлення та розвитку особистості митця.
Комплексне вивчення обраної теми дозволить виразніше простежити мистецькі, громадські особливості його діяльності.
Мета дипломної роботи - розглянути життя і творчість художника і поета, засновника та першого директора Сумського музею художньо-ужиткового мистецтва Н.Х.Онацького, визначити місце і значення у мистецтві Сумщини.
Предметом дослідження є творча спадщина митця.
Головні завдання дослідження випливають з поставленої мети:
- окреслити основні етапи розвитку творчої та організаційної діяльності;
- розглянути стосунки митця та тогочасної влади, простежити вплив численних репресійних заходів на творчість Н.Х.Онацького;
- виділити і простежити провідні теми творів мистецтва;
- проаналізувати етапи створення Н.Х.Онацьким Сумського художнього музею.
- визначити роль і значення творчості художника у мистецькому житті Сумщини.
Методичнуоснову роботи становить безпосереднє вивчення оригінальних документів і матеріалів преси та монографічних праць Сумських краєзнавців (Г.А.Ареф’євої [1], В.Б.Звагельського [11] та ін.).
При дослідженні були використані такі методи: теоретичні - аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, структурний та історичний методи інтерпретації; практичні - науковий опис спостережуваного, художньо-графічний аналіз.
творчість онацький сумський музей
Никанор Харитонович Онацький – талановитий художник поет, драматург, археолог, мистецтвознавець, педагог, активний громадський діяч. Він і за життя найменше дбав про власну славу, не добивався її. Йому завади боліло, аби жила і не вмирала серед трудового люду любов до волі, до рідної землі, до краси, аби торжествувала справа Жовтня. Він родився і всі свої твори, що принесли йому славу художника і поета, написав на сумській землі. Завдяки його зусиллям маємо зараз змогу оглядати безцінні скарби Сумського художнього музею. Створений у тяжкі жовтневі роки, музей став ніби одним з пам'ятників соціалістичної революції, яка відкрила трудящим шлях до знань, до мистецтва, до культури.Н.Х.Онацький народився 10 січня 1875 року на Сумщині, на хуторі Хоменковому в родині козака-хлібороба (нині Липоводолинського району). Його дитячі літа пролетіли серед безмежжя степів, серед народних пісень і легенд, серед радощів і горя мужицького життя. Все те западало йому в душу,щоб згодом вилитись в рядки поезії, в барви і лінії картин [30, 212].
Хлопець відвідував сільську, потім Гадяцьку повітові школи. Він складає вірші , виявляє не аби який хист для малювання!
Та далі продовжувати освіту не має змоги. Батько, Харитон Климентіевич помер. Зайвої копійки в матері Тетяни Іванівни не було і 14–річний Никанор рушає в мандри по білому світу в пошуках заробітку.
Його кликало до себе життя, сповнене боротьби за кожен день існування, життя напружене і бентежне. Він пішов йому зустріч. Скільки ж і якого мінного люду щастило стрічати! А які краєвиди слались під ноги. І приємно було відчути, зіткнувшись, що ти здатен подолати їх.
Всі десять років блукань по випадкових роботах Никанор леліє мрію почати вчитись малярству,заощаджує кошти, у вільні хвилини береться за пензель.
Чого досяг він як художник свідчить портрет матері – найраніша робота,що збереглася.
Прискіпливий критик знайде тут чимало хиб. Ми ж в ній бачимо ще і природжене почуття кольору, задатки майстра колориту,вміння в звичайному,буденному вгледіти прекрасне.
В 1899 році мрія юнака здійснюється . Він поступає до Строганівської школи технічного малюнку в Москві, а через рік стає учнем Одеської художньої школи яку й скінчив.
Майже п'ятирічне перебування в Одесі справило великий вплив на формування творчого кредо молодого художника.
Місту над морем ми багато чим завдячуємо, що з Онацького згодом виріс митець, який твердо стояв на реалістичних. позиціях. І розумів реалізм не як сліпе копіювання дійсності, а як сконденсований вираз почуттів і думок сучасника.
Саме тоді в Одесі діяло найзначніше мистецьке об'єднання в дореволюційній Україні – Товариство південно-російських виставок. До складу його учасників входили такі видатні майстри як Т.О. Нілус , М.Д Кузнецов , К.К. Костанді, Г.О.Ладиженський. В часи, коли формалістичні збочення почали виявлятися буйно в творчості певного кола митців Росії і України, товариство послідовно одстоювало принципи реалістичного змістовного мистецтва. На його виставках,які щорічно організовувались в Одесі,експонувались роботи високої громадської значимості, досконалої техніки. Члени товариства тримались демократичного напрямку в суспільній думці.
Їм були близькі болі простого трударя, болі рідного краю. Тематично їх виставки перегукувались з виставками передвижників які теж в Одесі влаштовувались регулярно.
Навчання в місті, яке жило бурхливим мистецьким життям, відвідування школи, де викладали такі мистецтвознавці як Академік О А. Попов і К.К.Констанді спричинилось до становлення Онацького як палкого прихильника реалізму з широким поглядом на світ, на завдання мистецтва [19, 22].
В Одесі Н.X.Онацький все виразніше окреслювався як пейзажист. В його творчій манері, в підході до предмета зображень відчувалась пройдена ним чудова колоритна школа. І. Ю. Рєпін небезпідставно писав про вихователів Одеської художньої школи як талановитих колористів з тонким чуттям форми.
Успішно закінчивши художню школу молодий маляр стає студентом Академії мистецтв в Петербурзі. Відвідує він клас живопису і малюнка, який веде великий російський художник І.Ю. Рєпін. На жаль довго навчатись йому не поталанило у славетного майстра, почались пам'ятні події 1905 року . після оголошення «Маніфест 17 жовтня» коли назрівав повний вибух революції, в столиці влаштовувались багатолюдні демонстрації пітерського пролетаріату, студентів академій ,як і інших вузів, розпускають на рік по домівках.
Для царизму загрозливо було мати в місті масу революційно настроєної молоді, яка активно підтримувала робітничий клас в його боротьбі.
Короткочасне навчання в Петербурзі, вказівки і поради І. Ю. Рєпіна були такими завершальними вершинами освіти, які допомогли Н.Х.Онацькому остаточно визначатись як художникові пізнати таємниці майстерності. Він уяснив: митець сильний своїм зв’язком з рідним краєм, з його культурними традиціями. І ще одним лишився пам’ятним художникові Петербург. Тут він зблизився з революційними колами. Відомо, що він перевозив з Фінляндії зброю для пітерських робітників.
Наприкінці 1905 року Никанор Харитонович дістається до села, в якому народився, і з головою поринає в революційну роботу.
Десятилітні блукання в пошуках заробітку ,перебування в значних промислових центрах, спілкування з простим людом, повсякчас впливало на формування світогляду художника.
Він завжди з симпатією ставився до гноблених і окривджених кормигою самодержавства, він не міг стояти осторонь. Він – серед них.
В розгортанні революції на Сумщині є частка праці Н. Онацького. Він вів революційну агітацію серед селян, розповсюджував нелегальну літературу.