Своєї сучасної форми скрабукінг набув в XVII столітті. У 1826 році в Германії почали активно збирати вирізки з альбомів, оскільки стали друкуватися альбоми із зображеннями, гравюрами і літографіями. Але справжній фурор викликала книга Джона Пула (англ. John Poole) під назвою Manuscript Gleanings and Literary Scrapbook, в якій описували різні способи творчо оформити вірші, записи і інші вирізки. Сам термін «скрабукінг» з'явився в 1830-х роках.
У 1775 році в світ вийшла книга про історію Англії, автором якої став Джеймс Грейнджер. Книга залишилася б непоміченою, коли б не один факт: її останні сторінки залишилися порожніми для заповнення читачами. Незабаром багато авторів стали удаватися до таких прийомів, тим самим натякаючи, що книга хоч і має конкретний наклад, але персоналізувати її може кожен. Крім того, ледве пізніше відомі друкарі зайнялися тиражуванням шкільних щоденників, які дуже любилися жіночій частині населення Європи. Тепер юні леді робили в своїх зошитах необхідні записи і позначки, не забуваючи при цьому і всіляко прикрашати їх.
Важливим етапом в розвитку скрабукінга стала поява фотографії. Перші досліди в цьому напрямі проводив Жозеф Нісефор Ньепс, в 1826 році він створив перші зразки фотографій. До кінця XIX століття ще один винахідник на ім'я Джорджа Істмен явив світу простеньку фотокамеру, яка відкрила перед залицяльниками скрабукінга просто приголомшливі горизонти.
У 1872 році Марк Твен, відомий письменник, запатентував свій «самостійно наповнюваний» альбом, невід'ємною частиною якого були смужки клею на сторінках для закріплення на них пам'ятних дрібниць. До 1901 року створив більше 57 різновидів цих альбомів.
У 1980 році на Усесвітній конференції Записів (World Conference of Records) сім'я Крістенсен, з штату Юту, виставила напоказ свої 50 альбомів, присвячені історії своєї сім'ї. Після того, як з'явився інтерес до їх альбомів, вони вирішили написати книгу про мистецтво скрабукінга «Ожилі спогади». Меріелен разом з чоловіком в 1981 році заснували перший магазин для любителів скрабукінга в штаті Юту. У 1996 році вони створили перший в світі інтернет-сайт, через який можна було замовляти товари для виготовлення альбомів. На даний момент скрабукінг — це одне з найпоширеніших хобі серед американських жінок, зворот індустрії по якому з 1990 року склав більше двох мільярдів доларів.
Перша документальна згадка про скрабукінг в пострадянському просторі прозвучала в однойменній темі форуму Осика від 31 січня 2006 року від імені Катерини Белікової. Рік потому Катерина виробила першу спробу зібрати всю інформацію, що існувала на той момент, по скрабукінгу воєдино, створивши ресурс «Все про скрабукінг від Каті Белікової», на якому виклала у тому числі власноручно виконані переклади деяких англомовних статей, а на згадку про створення найпершого джерела інформації скрап-майстрині вирішили святкувати День російського скрапу (або День скрабукінга в Росії), який наголошується 31 січня.
В кінці серпня — початку вересня 2008 року зусиллями відразу декількох скрап-майстринь був створений ресурс Скрап-інфо, організатори якого звели в одному місці як можливість навчання і викладання (у вигляді статей, майстер-класів, а також різних конкурсів), так і можливість спілкування на форумі, а з квітня 2009 року почали випускати спеціалізований журнал по скрабукінгу російською мовою.
У міру того, як інформація про скрабукінг ставала усе більш доступною, само напрям ставав все більш і більш популярним, причому разом з інтернет-магазинами почали з'являтися спеціалізовані клуби, пов'язані з даним захопленням, наприклад Артуголок (Москва), Ськрапледі (Москва) і Ськрапклуб (Санкт-Петербург).
Матеріали, інструменти і технологія
Оскільки скрап-сторінки і альбоми розраховані на тривале зберігання, то в цій техніці застосовуються спеціальні матеріали, аби з часом не погіршала якість, наприклад, папір не пожовтів, фотографії не розсипалися і не відвалилися, сторінки не деформувалися і так далі. Всі матеріали, з якими контактують фотографії, мають бути без хімічної кислоти і лігніну (acid-free and lignin-free), включаючи папір, клей, маркери і етикетки. Це дозволить зберігати фотографії довгий час.
Захоплення скрабукінгом означає, що практично до будь-якого свята Ви зможете зробити унікальний і індивідуальний дарунок, але будьте готові до можливих труднощів:
1. Це хобі не є дешевим ні в плані матеріалів, ні в плані інструментів (хоча в деяких випадках допускається використовувати альтернативні замінники деякого інструментарію);
2. Для оптимального використання елементів доведеться згадувати (або вивчати) іноземні мови;
3. Для зберігання всіх аксесуарів буде потрібно досить багато місця, а для створення своїх творінь — задоволено багато часу;
4. Навіть з врахуванням інтенсивного розвитку скрабукінга на пострадянському просторі, деякої частини аксесуарів до цих пір простіше набувати через іноземні магазини за допомогою банківської карти або через пошту;
5. Не дивлячись на спеціальні матеріали, зберігати свої роботи краще в місці, недоступному прямим сонячним променям, різким перепадам температур, а також недоступному для маленьких дітей.
Папір для скрабукінга випускається спеціальна, найчастіше у форматі 30х30 см; це кольоровий і візерунковий папір, який може бути також прикрашена лелітками, лаковими або оксамитовими деталями. Окрім паперу, можна використовувати кальку (веллум) різних кольорів і узорів, а також картон (у тому числі гофрований), кольоровий папір для пастелі, акварельний папір, плівку, крафт-папір (пакувальну). Часто застосовується і щільний картон: наприклад, для створення обкладинок до альбому. Крім того, в Мережі є безліч ресурсів, де можна викачати безкоштовно або за невелику суму фони для скрабукінга в хорошій якості, і роздрукувати їх.
Для прикраси скрап-сторінок можна використовувати як вироблювані промисловим способом набори об'ємних елементів (брадси, люверси, стрази, половинки «перлин», готові квіточки і заготовки до них, об'ємні букви, рамочки, чіпборд, різні види гудзиків, у тому числі окремі випуски у вигляді бджілок, сердечок, зірочок, ключиків, рибок, корон, годинничків, черепашок, чашок, навіть окулярів — такі гудзики можуть не мати дірочок або ніжки для пришивання, тобто існують виключно для декоративного приклеювання), так і знайдені будинки порвані ланцюжки, черепашки і плоскі камінчики з моря, коліщатка від годинника, плоскі сережки і термонаклейки для одягу, бантики від дарунків і упаковки, паперові серветки з тисненням — все йде в справу. А в спеціальних наборах для скрабукінга на додаток до паперу і картону частенько вкладаються готові об'ємні наклейки, ярлички, прикраси і інші декоративні елементи. Можна різноманітити свою роботу і картинками, узорами і написами (звичайних або у вигляді так званих «натирок», перевідних картинок).
Особливою популярністю користуються пам'ятні елементи: ярлички від одягу, авіаквитки, квитки в кіно і звичайні квитки, буклети, візитки, меню, карти місцевості, записки і списки, листи і конверти, вирізки з журналів, сторінки із старих книг, пакувальні пакети, шматочки тканин, стрічок, мережив і так далі. Наприклад, в дитячому альбомі можна зберегти бирочку з пологового будинку, в конвертику — локон волосся, у весільному альбомі — приклад запрошення або гостьової картки зі святкового столу.
Для склеювання матеріалів і елементів використовуються різні види клею і склеювальних засобів: універсальний клей для приклеювання дрібних металевих і пластмасових деталей (наприклад, гудзиків або ключиків), клей-олівець для паперових деталей і приклеювання фотографій, клей-спрей для великих деталей і фонів, склеювальні подушечок з різними розмірами, формами і товщиною для підведення елементів над поверхнею, склеювальний пістолет, двосторонній скотч і так далі.
Для розрізання паперу використовуються ножиці і різаки різних видів. Ножиці бувають з фігурними краями, наприклад хвилеподібними, зигзагоподібними, у вигляді фестонів. Краї паперу можна оформити фігурними дироколами, вони можуть фігурно обрізувати край або зробити декоративні отвори по краю, допоможуть добитися ефекту мережива або фотоплівки. Крім того, за допомогою фігурних дироколів можна швидко вирізувати круг, листочок, сердечко, гілочку і так далі. Звичайно ж, важливу роль в скрабукінгу грають і інструменти, що пишуть: олівці (наприклад, акварельні), ручки (архівної якості, тобто із стійким до вицвітання чорнилом), маркери (лакові, які пишуть по фото), маркери з ефектами — оксамиту, об'єму, з лелітками. Клей-гліттер також допомагає оформити букви або прикрасити елементи. Існують маркери з двома наконечниками: тонким для листа, і кистю — для розфарбовування картинок, букв, відтисків штампів. Напису можна також робити каліграфічним пером або ручкою з імітацією каліграфічного наконечника.
Перша ж проблема, з якою стикаються всі початківці скрапбукери, — це проблема розташування елементів на сторінці. Адже необхідно оформити сторінку так, щоб і центральний її елемент (найчастіше — фотографія) не втрачався, і по допоміжних елементах можна було легко відновити історію, пов'язану з цим елементом. Частенько вирішити цю проблему можна за допомогою скрапліфтинга, тобто «запозичити» вдалу і відповідну для конкретного випадку схему розташування більш дослідних скрапбукерів, але можна спробувати і такий універсальний спосіб: сторінка ділиться на число квадратів, відповідне числу всіх елементів сторінки. Не варто забувати про аналіз кожної із складових анатомії сторінки: заголовок, основний фон, додатковий фон, підкладка, прикраси. Останній вдає із себе один з найважливіших елементів скрап-сторінки — текстовий підпис, що описує конкретний елемент, для полегшення пошуку спогадів або навіть викладу невеликій історії про цей елемент.