З точки зору ефективності РБО найважливішою формою роботи є індивідуальна робота з читачем. У взаєминах з читачем керівництво читанням виступає як «педагогічний процес, в ході якого бібліотекар цілеспрямовано формує зміст, послідовність і культуру читання». Приводом для бесіди з читачем може й повинен стати будь-який інтерес читача до книги, письменника, науки, мистецтва й культури, до суспільно-політичного життя, будь-яка реакція читача на прочитану чи рекомендовану книгу, на пораду бібліотекаря ознайомитися з тим чи іншим виданням або бібліографічним посібником, будь-яка спроба читача скористатися довідково-бібліографічним апаратом, матеріалами виставок і т. ін. Бібліотекар повинен активно шукати шлях до читача і бути готовим до бесіди з ним.
Характерною рисою рекомендаційно-бібліографічного обслуговування є сполучення РБО з пропагандою бібліотечно-бібліографічних знань. Стан і рівень РБО знаходиться в прямій залежності від стану і рівня цієї пропаганди. Бібліографічний пошук – одна з най бібліографічний важливіших частин рекомендаційно-бібліографічного обслуговування.
Особливість і відмінність пошуку в РБО полягає в тому, що, по-перше, він ґрунтується на посібниках рекомендаційної бібліографії; по-друге, бібліографічний пошук у РБО – це не тільки добір літератури, а й активний вплив на формування інтересів читача. По-третє, бібліографічний пошук відбувається в складних, постійно мінливих умовах роботи абонементу.
Ефективність бібліографічного пошуку залежить від повноти використання бібліотечно-бібліографічних засобів як системи. Бібліотекареві, як відомо, доводиться щоразу міняти засоби пошуку відповідно до характеру читацьких запитів, а відсутність конкретних творів, рекомендованих у посібниках, компенсувати рівнозначною літературою інших авторів. Тому треба Знати, як і в яких випадках один засіб бібліографічного пошуку можна замінити іншим, тобто знати ті взаємозв'язки, які існують між окремими частинами ДБА, видами і групами бібліографічних посібників.
Систему засобів бібліографічного пошуку становлять: систематична картотека рекомендаційної бібліографії, каталоги і різного роду картотеки, фонд довідкових і бібліографічних видань, підручний книжковий фонд, виставки літератури.
В індивідуальній роботі розрізняють два аспекти РБО:
1) обслуговування при конкретних запитах читачів;
2) обслуговування при невизначених запитах.
Конкретні запити – це вимоги на літературу, потрібну читачеві у самоосвітніх і наукових цілях, для виконання виробничих, навчальних та інших завдань. Читач може назвати книги, якщо знає, які конкретно твори й видання йому потрібні, і може сформулювати тему як орієнтир для добору книг. Такі запити, навіть нечітко окреслені, порівняно легко задовольнити за допомогою каталогів, картотек і друкованих бібліографічних посібників.
Невизначені запити – це здебільшого напівсвідоме бажання читача розібратися у своїх літературних інтересах, долучитися до систематичного, ефективного читання. Задоволення таких запитів вимагає від бібліотекаря значно більше зусиль, знань і педагогічного хисту, ніж відповіді на конкретні запити. Однак невизначені запити сприятливіші з точки зору керівництва читанням: вони містять великі можливості для формування читацьких інтересів. При таких запитах рекомендаційні посібники виступають безпосередньо як один із засобів керівництва читанням і нерідко стають темою для першої бесіди з читачем.
При невизначених запитах неправильно обмежовуватися найпростішим – видачею популярних творів художньої літератури. Необхідно обов'язково виявити справжні інтереси читача, повівши з ним розмову на широкі теми. Робиться це, як правило, за допомогою рекомендаційних посібників, книжкових виставок та спеціальних добірок книг на столі у бібліотекаря.
Існує кілька правил, яких треба дотримуватися в процесі РБО:
1) кожна зустріч з читачами має бути ретельно і заздалегідь підготовленою, продуманою і якоюсь мірою спланованою. Для цього бібліотекар перечитує записи в робочому щоденнику, поновлює свої знання змісту бібліографічних посібників, добирає літературу, переглядає читацькі формуляри, де можуть бути вкладиші із замітками щодо керівництва читанням того чи іншого читача;
2) при використанні рекомендаційних посібників враховуються характер і мета читацьких запитів, освіта, професія (характер трудової діяльності), вік читача. Не слід нав'язувати читачеві своїх смаків, методичних і практичних рішень, а йти від його запитів, спрямовуючи й поширюючи його інтереси самим добором літератури і бібліографічних посібників;
3) провадиться повсякденна пропаганда бібліографічних знань, систематично пропонуються читачам рекомендаційні посібники при обміні книг, ведуться спостереження за характером і результативністю використання посібників читачами;
4) не повинен залишатися бібліографічне не забезпеченим жоден читацький запит. Якщо бібліотекар не готовий дати бібліографічну відповідь з певного питання, його обов'язок повернутися до цього питання при наступній зустрічі з читачем, відповідно підготувавшись до неї;
5) слід уникати зайвої опіки читача; читач має сам працювати з бібліографічними посібниками, керуючись, зрозуміло, поясненнями й порадами бібліотекаря.
Основу керівництва читанням становлять тематичні запити. Тому всі інші запити – невизначені, епізодичні тощо – бібліотекар намагається зробити в процесі РБО тематичними.
Постійні взаємини бібліотекаря з читачем роблять зайвою спеціальну розмову при прийомі тематичного запиту. Коли ж такий запит надходить від читача, якого бібліотекар недостатньо знає, необхідно з'ясувати все, що пов'язано з цим запитом: його конкретний зміст, характер, цільове призначення, рівень підготовки читача тощо. Одночасно намічається коло бібліографічних джерел і порядок їх перегляду. Пошук потрібної літератури провадиться в присутності читача і за його участю. При цьому бібліотекар детально розкриває читачеві методику пошуку, характеризує бібліографічні джерела й рекомендовану в них літературу.
Пошук починається з виявлення одно темного чи близького до теми запиту рекомендаційного посібника за картотекою «Бібліографія рекомендаційної бібліографії». При необхідності перегляд основного посібника коригується переглядом відповідних рубрик систематичного каталогу, картотеки журнальних і газетних статей та інших засобів бібліографічного пошуку. Перевага такої послідовності в тому, що рекомендаційний посібник допомагає бібліотекареві розібратися в змісті теми, якщо остання йому маловідома. Відомості про те, до якої галузі знань належить тема, дають енциклопедії, довідники та словники
Тематичні запити бувають двоякого роду: одні – пов'язані з самоосвітнім читанням і, отже, з керівництвом читанням, інші – з виконанням виробничих, навчальних та інших завдань, з науковою та пропагандистською діяльністю. В останньому випадку одноразовий добір літератури має бути повнішим і ширшим, ніж при самоосвітньому читанні. Цей добір здійснюється здебільшого на основі каталогів і науково-допоміжних бібліографічних посібників. Такі запити проходять за розділом довідково-бібліографічного обслуговування й обліковуються як тематичні довідки.
Значне місце в довідково-бібліографічному фонді масових бібліотек належить бібліографічній періодиці. Бібліотеки оформляють спеціальні стенди для вирізок бібліографічних заміток, рецензій, читацьких відгуків та інших друкованих матеріалів, доповнюють ними картотеки і книжкові виставки, дають відповідні посилання на полицях відкритого доступу тощо.
Бібліографічний матеріал із періодичних видань широко використовується також в усній пропаганді книги при проведенні оглядів нових надходжень, в бесідах з читачами при обміні книг. Особлива увага звертається на матеріали, що стосуються виховання культури читання.
Вивчення ефективності РБО
Вся робота з рекомендаційно-бібліографічного обслуговування читачів контролюється, вивчається й аналізується. РБО без вивчення і аналізу втрачає свій зміст і своє значення.
Засобами вивчення ефективності РБО є:
1) картотека спостережень за використанням бібліографічних посібників (скорочено – картотека спостережень),
2) картотека спостережень за читацькими групами (скорочено – картотека читання),
3) дні суцільного обліку запитів.
Картотека спостережень є зібранням відомостей про бібліографічні посібники, що використовуються в бібліотеці й підлягають професійному вивченню. Відомості про кожний посібник фіксуються на окремому каталожному роздільнику. Крім повного бібліографічного опису, тут зазначаються такі однотипні дані: читацьке і цільове призначення посібника; методичні особливості посібника; кількість примірників цього посібника в бібліотеці; кількість назв літератури, що рекомендується посібником; кількість назв рекомендованої літератури в" фонді бібліотеки. Статистичні дані потрібні для того, щоб виявити залежність використання посібника від його екземплярності, обсягу рекомендованої літератури та укомплектованості фонду бібліотеки відповідними виданнями.
На роздільнику чи на окремих картках відразу за роздільником фіксуються також рекомендації працівників бібліотеки щодо пропаганди і використання посібника.
Роздільники розташовуються в алфавітній послідовності назв посібників. За ними збираються картки з номерами формулярів тих читачів, які хоч раз скористалися посібником: брали його додому чи переглянули в бібліотеці. На картці фіксуються дати звернення читача до цього посібника, мотиви звернення, а після повернення посібника – результати знайомства з ним: читач запросив літературу, рекомендовану в посібнику; читач дав позитивну або негативну оцінку (варто зазначити, чому); читач зацікавився іншими посібниками і т. ін. Такі дані потрібні для того, щоб встановити, які саме читачі (за категоріями та групами) найчастіше користуються бібліографічними виданнями; які фактори (тема, тип посібника, особливості розкриття змісту, інформаційна насиченість, зовнішнє оформлення тощо) впливають на вибір читачем посібника, що не задовольняє читача в покажчиках літератури; наскільки об'єктивні ті чи інші оцінки і від чого залежить ця об'єктивність (читач вперше зіткнувся з бібліографією, давно користується послугами бібліографії, добре знає тему посібника і т. ін.); в яких цілях використовуються ті чи інші посібники тощо.