Адепти «принципово нових теоретичних положень» дивним образом не помічають протиріч і невідповідностей у власних твердженнях.
Допустимо, «публікація» краще за «документ». Ну давайте на хвилину забудемо про те, що унікальну частину бібліотечного фонду складають якраз неопубліковані, а в їх числі документи типу манускриптів, що не публікуються. У цьому випадку «документалістична» концепція перетворюється в «публікаціоністичну», але ніяк не в інформаційну. Погодимося, що половина запитів вже доводиться не на паперовий, а на електронний документ, адже на документ же, а не на інформацію в чистому вигляді.
Ті, хто визначає документи як носії первинної інформації, повинні визнати, що принаймні газети підпадають під це визначення однозначно, і їх віднесення не до документів, а до деяких «інших джерел інформації» явно некоректно. З іншого боку, зведений звіт, хоч і містить повторну інформацію, залишається службовим документом.
Отже, альтернатива «документу» відсутня. А отже, мова повинна йти не про заперечення «документалістикою парадигми бібліотеки», а про розробку специфіки бібліотеки нового вигляду - бібліотеки електронної, тобто, що має електронний фонд, електронний каталог, електронну матеріально-технічну базу, але як і раніше реального бібліотекаря і користувача. Так і електронної така бібліотека буде не повністю. У ній зберігається традиційний фонд, причому він буде поповнюватися доти, поки в світі не припиниться книговидання (поки спостерігається тенденція до його зростання, а не скорочення), з'являється його вельми своєрідна частина під фонд електронних документів. Задача бібліотекаря-фондовика визначити в кожному випадку оптимальну частку машино-людино-сприймаємих документів, критерії відбору того або іншого їх вигляду, виходячи при цьому з критеріїв повноти обслуговування (оперативність задоволення запитів) і вартісних вимірників. Загальна політика формування фонду при цьому доповнюється вимогою комфортності: один і той же документ один читач хоче мати в друкарському, а іншій в електронному вигляді, третій потрібна власна ксерокопія; бібліотекарі, отже, прагнуть до оптимального задоволення запиту не тільки на зміст, але і на форму документа. У цілому ж бібліотечне фондоведення лише модернізується, але його принципи і закони продовжують діяти у всьому об'ємі. [26, C 159-161]
Особиста присутність користувача в бібліотеці стає все менш обов'язковою. З'явився «видалений користувач». І чудово: в читальному залі бібліотеки все більше вивільняється вільних місць. Відвідування читального залу перестає бути прикрою необхідністю, нарешті зал стає бажаним місцем для любителів аромату бібліотечних книг, особливої бібліотечної атмосфери, місцем спілкування духовно рідних душ. Він, як і аванзали, конференц-зали, повинен залишитися у високоавтоматизованій бібліотеці.
В ряді випадків бібліотекареві також нема чого приходити в бібліотеку. Його робоче місце, так само. як і у все більшого числа читачів, може знаходитися вдома - при умові, що він повністю виконує свої службові функції інфонавігатора, або лоцмана книжкових морів.
Бібліотека нового типу зазнає (робота бібліотекаря), як бачимо, вельми помітних змін. Але це і природно - відбувається інформаційні революція.
У зв'язку з цим виключно важливо зазначити, що бібліотеки і бібліотекарі завжди були гостинні до будь-яких видів і форм документів. У них і по цю пору відмінно сусідствували папірус і мікрофільм, книжковий кодекс і CD-ROM. Протягом віків під впливом нових видів документів мінялася бібліотечна технологія, але зберігалася суть бібліотечного процесу. Ця закономірність виявляла себе протягом декількох тисячоліть, і, треба вважати, бібліотека спокійно переживе сучасний бум електронних документний технологій і буде чекати настання наступного етапу в розвитку документний комунікацій. Але для забезпечення цього спокою, нашим сучасникам, звичайно, треба багато попрацювати. [42, C 119-122]
Будемо, пам'ятати, що точно такий же, як у нас, психологічний шок перед напливом нових видів документів випробовували і середньовічні ченці в скрипторіях перед друкарською машиною, і американські бібліотекарі середини їдучого віку, що обізвали Френсиса Райдера, що уперше встановив в 1954 р. комп'ютер в бібліотеці, «руйнівником бібліотечної справи».
Тих, хто висловлює песимістичні твердження про майбуття бібліотек бібліотекар Конгресу США Джеймс Біллінгтон характеризує як футуристів і утопістів, які «взагалі про багато що думають, і коли вони стараються діяти вони роблять великі помилки». «Центральною частиною бібліотеки» він вважає бібліотекарів, їх роль, з його слів, «під час електронної ери, яка розвивається так швидко,… важливіше мати комп'ютери і всі ці інформаційні ресурси всередині бібліотеки і як можна більше», але без традиційних книг ми будемо створювати новий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням, складовою частиною комп'ютера.
«Дуже важливо, щоб існувала можливість мати одночасно і книги, і нові бази даних, знань, інформації і т.д. В майбутньому, по-моєму, виникне розподіл праці між книгами і комп'ютерами… І останнє, саме головне, звичайно, це збереження професії бібліотекарів саме в зв'язку з повінню інформації через Інтернет.» [12, C 9-12]
Ця позиція зважена, ця позиція професіонально грамотна. Бібліотеки не будуть муміфіковані, вони як і раніше залишаться для суспільства корисними, але не копалинами. А бібліотечний фонд частиною кумулірованний, частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як і раніше складатися з документів. Альтернатива документам відсутня.
В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою.
Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.
Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також - здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.
Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотек і бібліотекарів. Для її реалізації бібліотекарі повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти. [15, C 4-6]
Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи бібліотекарю обов'язково треба враховувати:
· ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи;
· брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість;
· наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.
Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися бібліотекарем у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:
1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних фондів;
2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів, особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою діяльністю;
3) створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів;
4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;
5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед населення. [37, C 15]
Таким чином, вся діяльність бібліотекарів направлена на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає, що кожен бібліотекар буде працювати в таких напрямах:
· ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки;
· виховання довірливого ставлення до неї;
· бажання стати її постійними відвідувачами;
· формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання;
· формування навичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;
· ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки;
· ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі;