У 1933р. університети були відновлені, а наукові бібліотеки, разом з іншими науковими закладами, передано своїм первісним господарям-університетам. Центральна наукова бібліотека, за цілісність і збереження якої стільки років боровся Костянтин Іванович, повернулася до університету і стала однією з найбільших і найбагатших вузівських бібліотек України.
В наш час ім'я Костянтина Івановича Рубинського повертається українській бібліотечній системі.
Центральна бібліотека Харківського університету - спадок Рубинського - фонд якої зараз нараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіями книгосховищ (3, 4).
2 лютого 1995 року в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету відбулися Перші читання, присвячені 135-річчю
Костянтина Івановича Рубинського, на яких з доповідями виступили провідні спеціалісти, із спогадами про батька - дочка Рубинського Антоніна Костянтинівна (8).
З метою увічнення пам'яті видатного бібліотекознавця Вченою радою університету заснована премія Костянтина Івановича Рубинського за найбільш значні досягнення у розвитку бібліотекознавства, бібліографії, історико-бібліотекознавчих дослідженнях.
Першими лауреатами премії ім. Костянтина Івановича Рубинського стали бібліографи Центральної наукової бібліотеки університету М.Г.Швалб та В.К.Мазманьянц, а також доцент Харківського державного університету Б.Н.Зайцев (32).
Останньою публікацією К.І. Рубинського в розглянутому нами аспекті була стаття "Умови праці в наукових бібліотеках" (1926 р.). У ній опальний тоді бібліотекознавців волає вже до нової влади, вимагаючи звернути увагу на потреби наукових бібліотек і перш за все на злиденне зміст бібліотечних працівників, "ледь достатня для того, щоб самотня людина не помер з голоду. Служба будь-друкарки оплачується краще бібліотечної служби ". І далі "Будуть покращені матеріальні умови бібліотекарів наукових бібліотек - обдарований знайдуться люди, які візьмуть у свої руки це важлива, до цих пір абсолютно занедбаний справа" [7, с. 68].
Йде робота над створенням об'єктивної історії бібліотеки за післяреволюційний період, у якій Костянтин Іванович Рубинський посяде почесне місце/
рубинський бібліотечна справа харківський науковий
Завдяки зусиллям Костянтина Рубинського штат бібліотечних працівників бібліотеки Харківського університету у 1905 році нараховував вже 17 чоловік (30).
Вже з 1910 р. вакантні посади в бібліотеці займалися за конкурсом. Претенденти мали вміти заповнювати каталожні картки, описувати періодичні видання, систематизувати книжки, перекладати з іноземної мови, повинні були перед самостійною роботою два тижні попрацювати під керівництвом досвідченого бібліотекаря.
На чолі бібліотеки стояла бібліотечна комісія з восьми професорів та бібліотекаря.
Штат бібліотеки в 1913 р. складався із завідувача бібліотеки, якого звали просто "бібліотекарем", 4 штатних помічників бібліотекаря, 7 писців, 4 "приспешників", 5 служителів (31).
Серед "писців", що всі утримувалися на спеціальні, нештатні кошти, були особи з середньою освітою; вони займалися картографуванням книжок, розкладали картки в каталогах і виконували іншу роботу.
"Приспешники" подавали книжки з полиць і розставляли їх на полицях.
Матеріальне становище працівників бібліотеки було навіть гірше ніж службовців канцелярії університету. Це приводило до великої плинності штату.
Серед нештатних працівників бібліотеки в 1913 р. було 4 жінки. Наявність жінок у штаті університетської бібліотеки було винятком, що потребував певного виправдання. Тому, саме говорячи про жінок, що були в складі бібліотечних працівників П.С.Шестріков поспішає застерегти, що:"По словам библиотекаря Костантина Ивановаяа Рубинского, продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин" и нет основания закрывать им доступ к штатним должностям в библиотеке" (42).
Вільні вакансії в бібліотеці зайняли люди за спеціальним конкурсом. На іспитах особам, що висловлювали бажання працювати в бібліотеці, пропонувалося:
1. Написати кілька каталожних карток.
2. Приготувати для оправлення кілька періодичних видань, а саме таких, де кожна книга розкладається на кілька відділів, з яких комплектується повний твір.
3.Перекласти якесь місце в першій-ліпшій книзі.
4. Розкласифікувати кілька книжок.
5. Два тижні практично попрацювати в бібліотеці під керівництвом досвідченого бібліотекаря для того, щоб добре ознайомитися з веденням справ у даній бібліотеці.
6. Особи, що претендували на штатну посаду в бібліотеці, повинні були вміти прокоректувати неправльно написані картки на іноземні книжки (39,40).
Таким чином, у бібліотеці Харківського університету існувала конкурсна система заміщення вакантних посад, чітке розподілення обов'язків між співробітниками. З появою Костянтина Івановича Рубинського у штаті бібліотеки вперше з'явилися жінки, які були прийняті на роботу після складання спеціального іспиту, що на той час було виключенням. Рубинський підкреслював, що "Продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин и нет оснований закрывать им доступ к штатным должностям.
Разом зпрацівником бібліотеки ім.В.Короленка О.Прозоровською; Рубинський створює у 1917 р. перше професійне об"єднання бібліотечних працівників міста Харкова. Розробляв статут, порушує питання про його реєстрацію. На жаль, через брак коштів об'єднання бібліотечних працівників Харкова проіснувало недовго (28).
На думку Рубинського, персонал бібліотеки також вивчається бібліотекознавством. Замість колишнього виконавця запитів незначного кола читачів, які зверталися до бібліотеки, тепер потрібен у ній керівник для тієї маси читачів, які ідуть до бібліотеки за самоосвітою, в більшості випадків без певного плану, без конкретної системи. Тому бібліотека повинна зусрічати усіх, хто звертається до неї так само, як школа, у всеозброєнні знань.
Бібліотека може спрямувати читача саме у ту галузь знань, яка найбільше відповідає його нахилам. Допомагати вченому розібратися у тих книжкових скарбах, які може надати йому бібліотека, це може бути поштовхом для його творчої думки. Але для цього бібліотечний персонал повинен мати значні знання, значний досвід, повинен мати не тільки загальну освіту, не тільки педагогічну підготовку, але й повні знання тієї науки, яка займається його вивченням.
Педагогу, який працює в бібліотеці, необхідно ознайомитися і з минулим книги й бібліотеки, і з їх значенням, йому необхідно ознайомитися й з подробицями бібліотечної справи, так як йому місце в бібліотеці. Бібліотеці потрібен педагог-енциклопедист, який вірить у велике майбутня науки, який служить справі освіти. Виховати такого працівника може тільки університет, внушити йому переконання у високому призначенні бібліотеки. Потяг до безперервного набуття знань у своїй спеціальності може надати тільки вивчення науки бібліотекознавства в університеті, тільки розуміння важливого значення бібліотеки, як у минулому людини, так і для майбутнього його прогресу.
У доповіді "Положение вопроса о библиотечном персонале..." /1905 р./ Костянтин Іванович Рубинський зробив порівняння бібліотек Західної Європи з академічними бібліотеками Росії, з досвідом сторічного розвитку бібліотеки Харківського університету який він назвав не інакше як "скорбним листом". Це переконало Костянтина Івановича Рубинського у вірності поставленого ним "діагнозу" "Правильноефункционирование каждой библиотеки, представляющей из себя сложний механизм, возможно лишь при том условии, если каждое отдельное колесо этой машины прекрасно выполняют свою работу, если каждый из служащих в библиотеке специально подготовлен к своему делу... и отлично исполняет его. Для подготовки необходимых библиотекам опытных и знающих работников до сих пор ничего не сделано в России, и мы проглядели все то, что сделано для этого в Западной Европе" (6,с.14).
Проблема необхідності спеціальної підготовки бібліотекарів, створення системи бібліотечної освіти стає основною в публікаціях та наукових доповідях Костянтина Івановича Рубинського. Товариство бібліотекознавства в Петербурзі запросило Костянтина Івановича виступити з доповіддю "Про становище персоналу академічних бібліотек" /22 листопада 1908 р./. На думку Рубинського, розвиток усіх академічних бібліотек гальмує те, що в них працюють непідготовлені до такої діяльності особи. Саме йому належить вислів, неодноразово цитований у спеціальній літературі: "Помилки, які неминуче вносять вони в свою роботу, призвели до того, що наші академічні бібліотеки зробилися складами книг, малодоступними для користування, і нагадують книжкові цвинтарі" (7). Він наполягав на необхідності підготовки бібліотекарів-фахівців. У неопублікованій статті під умовною назвою "О методах библиографического ознакомления с книгой" (24) Костянтин Рубинський обґрунтовує свої вимоги до бібліотекаря наукової бібліотеки.
Рубинський піднімав питання про стан бібліотечної справи, про створення системи бібліотечної освіти, а саме кафедр бібліотекознавства в Петербурзькому й Харківському університетах, підвищення заробітної плати бібліотекарів.
У ті роки фахівців для наукових бібліотек практично не готували. Цю проблему великі книгозбірні розв'язували самотужки, тобто за допомогою бібліотечних шкіл і семінарів, одним з яких і був семінар Рубинського.