РЕФЕРАТ
на тему:
Чеська та словацька культура на кінці 18 – початку 19 ст.
Вступ
1. Чеська культура кінця ХVIII - початку ХІХ ст.
2. Словацька культура кінця ХVIII – початок XIX ст. Епоха Просвітництва та національного Відродження
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розвиток чеської культури в першій половині XIX ст. ознаменувався відродженням чеської мови та літератури, успіхами національного театру й образотворчого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською мовою.
Чеське національне Відродження являло собою захисну реакцію на асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзькій монархії. Природною основою захисту національних культурних традицій виступали мільйони людей у Чехії, Моравії, Сілезії, які розмовляли рідною мовою. Саме з народних джерел, віри в їхню життєздатність насамперед черпали силу й натхнення захисники чеської мови.
Словацькі землі XVII — XVIII ст. перетворилися на арену нескінченних руйнівних війн. Габсбургам, які виступали в Угорщині під прапором Контрреформації, протистояли словацькі протестанти.
Боротьба за лютеранське віросповідання справляла величезний вплив на розвиток культури в словацьких землях. Переможна хода Контрреформації залишила тут глибокий слід у бароковому мистецтві.
В архітектурі панівним став монументальний стиль з притаманною йому розкішшю інтер'єра, який став характерним не тільки для культових споруд, а й для палацових комплексів, замків та забудови багатих міських кварталів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду — це твори анонімних малярів, різьбярів по дереву та скульпторів.
У портретному живописі, в оформленні вівтарів, у виробах майстрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх течій з місцевими традиціями. Нові імена з'являються серед літераторів, які писали як латиною, так і чеською мовою.
1. Чеська культура кінця ХVIII - початку ХІХ ст.
Співіснування чехів і німців у чеських землях на початку XIX ст. ще не набуло характеру відвертої конфронтації. Творчість німецькомовних та чеськомовних діячів культури проходила паралельно, а при висвітленні історичних тем вона навіть перепліталася. Однак більшість чеських науковців публікувала свої праці німецькою мовою і лише згодом перекладала деякі з них чеською.
Значний внесок у розвиток чеської мови та літератури зробив Ф.Челаковський (1799—1852), який після закінчення Празького університету став редактором чеськомовної газети "Празькі новини"; викладав чеську мову у Празькому та в інших університетах. У чеській літературі він відомий як по-ет-романтик, популярності в народі зажили його збірки "Відлуння руських пісень" (1829) та "Столиста троянда" (1840). Поет залишив по собі цілу школу поетів-послідовників. Відомим поетом цього періоду є К. Марка, чия лірико-епічна поема "Май" відкрила нову добу в чеській поезії.
Оригінально використовував народну творчість у своїх віршах К. Ербен (1811—1876). Майбутній поет закінчив Празький університет і працював архіваріусом у Чеському Національному музеї, а потім у Головному Празькому архіві. Багато історичних джерел, які він зібрав, опубліковано в серіях "Архіву Чеського". К. Ербен був етнографом, перекладачем, істориком, літератором. Його перу належать драматичні твори, романтичні балади, пройняті патріотичним духом.
Особливе місце в чеській літературі посідає К. Гавличек-Боровський — автор багатьох сатиричних віршів, спрямованих проти католицизму та бюрократії. Найвідомішою є його поема "Хрещення Св. Володимира".
За формою та змістом художні твори, написані чеською мовою в першій половині XIX ст., відповідали вимогам романтизму, який літератори застосовували як засіб перетворення світу, змальовуючи далеке від дійсності ідеальне середовище. Особливо поширені були твори про героїчну минувшину чеського народу та слов'янський демократизм. Народ вони вважали охоронцем головних духовних цінностей і мови.
У Чехії в першій половині XIX ст. динамічно розвивалася журналістська справа. Перша газета чеською мовою з'явилася в 1719 р. й виходила майже до кінця століття. її останній редактор — В. Крамеріус — заснував власну "Патріотичну газету Крамеріуса" (1791-1825), на шпальтах якої чільне місце відводилося захистові чеської мови й розвиткові чеської культури. Від 20-х років XIX ст. видавалася перша чеська політична газета "Празькі новини", яку редагували Й. Лінда, а згодом Ф. Челаковський. У 1846 р. виникла газета "Празьскі посел", яку редагував Й.Тил. У період революції 1848-1849 рр. видавалося багато чеськомовних політичних газет.
Дійовим засобом пробудження національної свідомості став театр. Важливу роль у розвитку чеського театру відіграв драматург і актор Й. Тил. Найкращий його твір — п'єса "Волинщик зі Стракониць" — обійшов сцени багатьох театрів Європи. Більш як 60 драм і комедій створив засновник чеської національної комедії В.Кліунер (1792—1859). Першу чеську оперу "Проволочник" написав композитор Ф.Шкроуп (1801-1862), автор музики до чеського національного гімну.
Видатними художниками, які залишили по собі образи багатьох діячів чеської культури, краєвиди країни, змальовували життя та працю простого народу були А. Махек (1775— 1844), Ф. Ткадлик (1786-1840), А. Манес (1784-1843).
Отже, розвиток чеської культури в першій половині XIX ст. ознаменувався відродженням чеської мови та літератури, успіхами національного театру й образотворчого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською мовою.
Чеське національне Відродження являло собою захисну реакцію на асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзькій монархії. Природною основою захисту національних культурних традицій виступали мільйони людей у Чехії, Моравії, Сілезії, які розмовляли рідною мовою. Саме з народних джерел, віри в їхню життєздатність насамперед черпали силу й натхнення захисники чеської мови. Так, хранитель Оломоуцької бібліотеки Я. Ганке в 1783 р. видав німецькою мовою "Рекомендації з використання чеської мови та літератури". Наукову розробку проблеми чеської мови здійснювали Й. Добровський та Й. Юнгман.
У першій половині XIX ст. наукові дослідження в чеських землях проводилися головним чином у царині гуманітарних наук, що найбільшою мірою відповідало завданням виховання національної свідомості народу. Постала потреба в науковій аргументації ідеї про культурну рівність чехів з іншими народами Європи. Найяскравішим представником науки цього часу є Я. Пуркіне (1787—1869) — фізіолог, який здійснив у своїй галузі низку епохальних відкриттів. З 1823 р. він обіймав посаду професора фізіології в університеті Вроцлава. У 1850 р. Я. Пуркіне повернувся до Чехії, став професором Празького університету, організував тут інститут фізіології, видавав науковий журнал "Жива" й брав активну участь у громадській діяльності.
В архітектурі панував класицизм. Розвиток економіки сприяв перебудові міст за модерними зразками. У Празі знесено кріпосні мури й укріплення, з'явилися набережні та бульвари, споруджувались ампірні будівлі, мости через Влтаву, закладалися парки.
2. Словацька культура кінця ХVIII – початок XIX ст.
Епоха Просвітництва та національного Відродження
Словацькі землі XVII — XVIII ст. перетворилися на арену нескінченних руйнівних війн. Габсбургам, які виступали в Угорщині під прапором Контрреформації, протистояли словацькі протестанти.
Боротьба за лютеранське віросповідання справляла величезний вплив на розвиток культури в словацьких землях. Переможна хода Контрреформації залишила тут глибокий слід у бароковому мистецтві. В архітектурі панівним став монументальний стиль з притаманною йому розкішшю інтер'єра, який став характерним не тільки для культових споруд, а й для палацових комплексів, замків та забудови багатих міських кварталів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду — це твори анонімних малярів, різьбярів по дереву та скульпторів. У портретному живописі, в оформленні вівтарів, у виробах май-стрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх течій з місцевими традиціями. Нові імена з'являються серед літераторів, які писали як латиною, так і чеською мовою.
Широкої популярності набула діяльність діяча словацької та угорської культури Мартіна Бела (1684-1749), який після закінчення університету в Галле був протестантським священиком. Згодом М. Бел — директор євангелічної школи в Банскій Бистриці, аз 1714 р. — ректор ліцею в Братиславі. М. Бел писав латиною, угорською, німецькою та чеською мовами. Як визначний учений він був членом багатьох європейських академій та наукових товариств. У своїй 4-томній праці "Історичні та географічні відомості про сучасну Угорщину" (1735—1742) вчений розглядав словаків як нащадків слов'ян Великої Моравії. Твердження М. Бела про автохтонність словаків, що проводиться в дослідженні "Стародавня та нова Угорщина", і висока оцінка ним літературних якостей словацької мови відіграли важливу роль у становленні словацької національної свідомості.
Помітний слід на ниві просвітницької діяльності, яка сприяла формуванню словацьких патріотичних традицій, залишив Адам Комар (1718—1783). Після навчання в ряді єзуїтських навчальних закладів він очолив придворну бібліотеку у Відні. Працюючи радником у Марії Терезії, Коллар став організатором освітньої реформи, що передбачала внесення до навчальних програм вивчення рідної мови та історії. А. Коллара ще за життя називали "словацьким Сократом", віддаючи належне освіченості вченого. Великий резонанс у державі викликала його праця "Про походження і постійне використання законодавчої влади" (1764), де обґрунтовувалися права угорського короля в його стосунках з католицькою церквою та необхідність обмеження наявних привілеїв угорської шляхти, яка, до того ж, не квапилася сплачувати податки до скарбниці. Зміст цього дослідження викликав бурхливу реакцію угорських магнатів. Урешті-решт увесь наклад книги був конфіскований та урочисто спалений на майдані в Братиславі.