До рахівних швів відносяться: пряма гладь, коса гладь, занизування, набір,хрестик, зерновий вивід, виколювання, вирізування, різноманітні види мережок.
Різноманітність орнаментів одержується поєднанням декількох видів швів в одному узорі.
В декоративних швах (їх ще називають “вільними”) стібки вишивки виконують по мальованому контуру орнамента. Отже, до декоративних відносяться шви: строчка, стебельний шов, ланцюжок або тамбурний шов, а також гладдєвий шов качалочки, яким виконують геометричні орнаменти.
До доповнюючих швів відносяться: краєві шви, якими оформляються краї серветок, рушників; з’єднювальні шви, якими можна з’єднювати окремі деталі таких виробів, як блузки, плаття, спідниці та ін.; зубцювання – шви, якими оформляють краї манжетів, рукавів, комірців в виробах.
Композиція зародження костюму. Вибір теми
Композиція – складання, об’єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, виражаюче образний, ідейно-художній зміст.
Композиційно-організована форма (одягу, взуття, сумки або в цілому костюму) обов’язково має свою головну частину, або композиційний центр, якому підпорядковуються інші залежні частини. Головна частина – це місце зосередження основних, важливих зв’язків між всіма елементами, акцент, домінант в цілісній композиції. Композиційним центром може бути елемент, участок форми. Композиційний ценр можна виділити по-різному: кількісно, центральним розміщенням, якісно. В складних виглядах композиції можлива наявність декількох композиційних центрів взаємозв’язаних між собою.
Композиційним центром в костюмі може бути взуття, сумка.
Злагодженість композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв’язку всіх елементів костюму, на основі виконання ряду умов: гармонічної мпіврозмірності частин між собою, пропорцій масштабності, пластичності, ритмічних зв’язків, кольорового і фактурног вирішення, органічного ведення декору. За допомогою цих засобів копозиції досягається гармонія і виразність виробу.
Одяг, в тій чи іншій мірі, відображає складну конфігурацію тіла людини і не має правильної геометричної форми.
Розгорткою поверхні одягу, взуття і ін. на поверхні тканини, з якої вонавиконується, займається наука “Констроювання”. Основні конструкції виробів визначаються їх асортименто – пальто, плаття, піджак, спідниця, туфлі, чоботи і т. д.
Основна конструкція виробівбудь-якої групи (одягу, взуття) передбачає найменшу кількість складових частин. Так, пальто складається з спинки, пілочки, рукавів, коміра.
Серед засобів композицїї неа перше місце художники ставлять пропорції. Розмірні відношення елементів форми – це та основа, на якій будується вся композиція. Деталі, елементи, форми можуть бути самі по собі гарні, але якщо всю об’ємну структуру не об’єднює чітка пропорційна схема, важко досягнути цілісності форми. Сила пропорції – в ефекті гармонізації, який пов’язаний з умілим, цілеспрямованим пропорціюванням.
Виділяють два основних пропорцій в композиції – прості і складні. Прості пропорції будуються на простих раціональних числах. В народних костюмах, наприклад, такою величиною є ширина домотканної тканини (сукна) або розміри шкіри.
Другу пропорціональну систему можна назвати геометричною або ірраціональною, окільки вирішальне значення мають геометричні побудови, основані на ірраціональному відношенні величини.
Виділяють наступні ірраціональні відношення: відношення діагоналі квадрата до його сторони.
Користуючись принципом золотого січення, можна знаходити в композиції взуття, сумок, одягу найбільш пропорційні співвідношення. Спочатку знаходять співвідношення між основними величинами, наприклад, всією довжиною (взуття, одягу) в відповідному силуетному вигляді і довжиної її більшої частиною і меншою.
Вибір матеріалу
| Назва тканини | Хімічний склад | Взірець |
| 1. меріко-твіл | поліестер – 100% | |
| 2. шифон | віскоза - 100% | |
| 3. еластичний габардин | поліестер – 70% віскоза – 30% | |
| 4. Крепжоржет | віскоза – 100% |
Розділ ІІІ
Конструювання і моделювання жіночого одягу
Конструювання:
Конструювання виробу – це будова його конструкції у вигляді креслення з вказанням розмірів і методів виготовлення.
Застосовують в основному дві системи констороювання: муляжну – для рішення складних конструктивних форм і окремих елементів моделей і розрахунково-графічну в різних варіантах.
Розрахунково-графічна система представлена рядом варіантів і характеризується тим, що по заданій моделі на основі вимірів фігури і відповідних припусків будують креслення виробів. При цьому можуть використовуватись різні способи побудови креслень.
В залежності від конструкції вироби розділяють на плечеві і поясні. Силует їх може бути прилягаючим, напівприлягаючим, прямим. трапецевидним і вільним. В залежності від покрою розрізняють вироби з вшивним рукавом, а також з рукавом реглан, суцільнокроєним (кімоно) і сорочечного покрою.
Для побудови креслень основи необхідно мати мірки фігури і припуски на вільне облягання по лінії грудей Пг, талії Пт, бедер Пб, ширині горловини Пш.горл., довжині переда і спинки до лінії талії Пдтс, на вільність пройми по глибині Пс.пр. і припуск до обхвату плеча Поп.
Припуски по лінії талії в залежності від силуету, см:
- прилягаючий – 0,4-0,6 (Пт)
- напівприлягаючий – 0,6-1(Пт)
- прямий – диктується модою
- трапецевидний – диктується модою
- вільний – диктується модою
Припуски по лінії бедер в залежності від силуету, см:
- прилягаючий – 0,2-0,5 (Пб)
- напівприлягаючий – 0,4-0,6 (Пб)
- прямий – диктується модою
- трапецевидний – диктується модою
- вільний – диктується модою
Припуски до різних частин, см:
- до довжини спинки до лінії талії Тдтс – 0,-1,0
- на вільність пройми по глибині Пс.пр – 1,5-2,5
- до ширини горловини пілочки Пгорл – по моделі
- до висоти горловини спинки Пв.горл. – по моделі
Припуски до обхвату плеча в залежності від форми рукава, см:
- сильнооблягаючий – 2-4
- вузький – 4,5-6
- середній – 6-7,5
- розширений – 8-9,5
- широкий – 10-11,5
Для одержання викройок основних деталей виробу (пілочки, спинки і рукава) будуються їх креслення на папері. В основі будови креслення лежать ті чи інші мірки, тобто основні розміри фігури, одержані методом вимірювання.
При розробці правильної, відповідно заданій фігурі, конструкції потрібно мати достатньо точні мірки фігури. Щоб навчитися правильно будувати креслення виробів всіх розмірів і фасонів, необхідно добре уявляти собі розміщення на кресленнях основних ліній, а також зв’язок їх з особливостями фігури.
Дуже відповідальний процес – знімання мірок. Якщо при цьому допущені помилки і виріб пошитий не по точних мірках, то він ніколи не буде добре сидіти на фігурі. Знімаючи мірки, необхідно звертати увагу на будову фігури даної людини, так як можливі різні відхилення від прийнятої норми. Особливості будови тіла необхідно враховувати вже при виборі фасону виробу, його оптимальної форми.
Всі виміри фігури людини можна поділити на чотири групи:
- обхвати (шиї, плеча, зап’ястя, грудей, талії, бедер);
- ширини (спинки, грудей, плеча);
- довжини (до талії, руки, виробу);
- проекційні виміри (положення корпуса, висота плеча).
Вимірювання перших трьох груп проводять сантиметровою стрічкою, а четвертої – за допомогою системи лінійок.
Мірки записують такими буквами: О-обхват, С-напівобхват, Ш-ширина, Д-довжина, В-висота, П-положення точки або лінії, Ц-центр або виступальні точки, Р-ріст (довжина).
Основні виміри проводять наступним чином:
1- напівобхват шиї Сш. Вимірюють повний обхват шиї по її основі: ззаду – над відростком сьомого шийного хребця, Сперезу – надяремною виямкою. При цьому слід звертати увагу на форму і постанову шиї і відмічати її особливості: коротка, довга, циліндрична, з жировими відкладеннями в області сьомого шийного хребця, нахилена вперед або назад.
2- напівобхват грудей 1Сг1 . Вимірюють повний обхват грудей перший. Зі сторони спини сантиметровою стрічкою по нижнім кутам лопаток, торкаючись верхнім її краєм задніх кутів підпахових впадин. Спереду стрічка проходить над основою грудних залоз.
3- півобхват грудей ІІ СгІІ . Вимірюють повний обхват грудей другий. Зі сторониспини сантиметровою стрічкою по нижнім кутам лопаток, торкаючись верхнім її краєм задніх кутів підпахових впадин. Зпереду стрічка проходить по найвищих точках грудних залоз.
4- Півобхват грудей ІІІ СгІІІ. Вимірюють повний обхват грудей третій. Стрічка повинна проходити по горизонталі навкруг тіла через виступаючі точки грудей і замикатися спереду на правій стороні грудей. Ця величина оприділяє розмір фігури.
5- Півобхват талії Ст.Вимірюють повний обхват талії в строго горизонтальній плоскості (по зав’язаному шнурку)
6- Півобхват бедер Сб. Вимірюють повний обхват бедер: ззаду – по найвищим точкам, спереду – з врахуванням виступу живота.
7- Ширина грудей Шг. Вимірюють по горизонталі над основою грудних залоз між вертикалями, умовно провденими вверх від передніх кутів підпахових впадин.
8- Довжина спини до лінії талії Дтс. Вимірюють від шийної точки вздовж хребта до лінії талії.
9- 10 – довжина переду до лінії талії і висота грудей Дтп і Вг. Ці мірки знімаються одночасно. Сантиметрова стрічка проходить від шийної точки по основі шиї, через вищу точку грудей до горизонтального шнура на талії. Мірка висоти грудей до її вищої точки.