Г.В. Єльська нагороджена грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1982), відзнакою "Знак Пошани" Київського міського голови (2003), Почесною грамотою Верховної Ради України (2004), знаком "Відмінник освіти України" (2004), золотою медаллю Української федерації вчених (2005).
Дослідник історії України ХХ ст. Доктор історичних наук, професор, Заслужений професор Донецького національного університету.
Народилась 1926 року у Донецьку в сім'ї службовців. У 1948 р. закінчила історичний факультет державного педагогічного інституту в Донецьку. Викладала історію в металургійному технікумі, одночасно працювала в бібліотеці Обласної партійної школи, у якій викладала історію СРСР (1950-1955).
З 1956 р. працює в Донецькому педагогічному інституті (з 1965 р. — університет): старшим викладачем кафедри історії (1956-1963); доцентом кафедри історії СРСР (1964-1973); деканом історичного факультету (1971-1972); старшим науковим співробітником-докторантом (1973-1974); завідувачем кафедри історії СРСР (1975-1996); з 1997 р. — професором цієї ж кафедри, а з 2001 р. — професором кафедри історії слов'ян.
Головний напрямок наукових досліджень З. Г. Лихолобової — соціально-економічні та політичні процеси в Донбасі у ХХ ст. Кандидатську дисертацію, присвячену темі соціалістичного змагання, захистила у Харківському державному університеті (1963), докторську дисертацію "Робітники Донбасу в добу соціалістичної реконструкції народного господарства" — в Інституті історії АН УРСР (1974).
Виступила як дослідник та організатор підготовки колективних праць з історії Донецького регіону. Для книги "Історія міст і сіл УРСР. Донецька область" (К., 1968. — 940 с.) написала у співавторстві з місцевими істориками-краєзнавцями 5 нарисів, у співавторстві з науковцями — узагальнюючий нарис з історії Донецької області. Одночасно була членом редакційної колегії тому.
У колективній праці "История рабочих Донбасса в двух томах" (К.: Наукова думка, 1981. — Т. 1. — 328 с.; Т. 2. — 432 с.) виконувала обов'язки члена Головної редакційної колегії видання та заступника відповідального редактора першого тому. Особисто написала дві глави книги. Виступила в ролі упорядника та голови редакційної колегії, одного з авторів науково-публіцистичного видання "Страною возвеличенный Донбасс" (Донецк, 1987. — 272 с.), присвяченого питанням соціально-економічного та культурного розвитку Донецького регіону у 1920-1980-ті роки. У 1990 р. побачила світ збірка дискусійних матеріалів, нарисів та документів "Возвращаясь к истокам" (Донецьк. — 200 с.), створена під керівництвом науковця. Зоя Григорівна була одним з упорядників та членом редколегій археографічних видань: "Промышленность и рабочие Донбасса. 1917-1941" (Донецьк, 1989. — 200 с.); "Летопись единения. 1917-1982." (Донецьк, 1986. — 184 с.).
У 1992 р. започатковано видання Наукового щорічника "Нові сторінки історії Донбасу", головним редактором та упорядником якого є З. Г. Лихолобова. Станом на 2009 р. видано 18 книг збірки "Нові сторінки історії Донбасу".
З. Г. Лихолобову було включено до складу Донецької обласної редколегії з підготовки видання "Реабілітовані історією" (1992). Діячка є автором близько 20-ти статей, присвячених темі політичних репресій. У 1996 р. побачила світ узагальнююча праця "Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 1930-х років в Україні" (Донецьк, 1996. — 140 с.), рекомендована Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів історичних факультетів. Результати подальших пошуків Зої Григорівни втілено у монографічному творі "Тоталітарний режим та політичні репресії другої половини 1930-х років в Україні (переважно на матеріалах Донецького регіону)" (Донецьк, 2006. — 280 с.).
З. Г. Лихолобова очолила колектив авторів монографії "Вугільний Донбас у другій половині ХХ ст." (Донецьк, 2001. — 380 с.). Як член авторського колективу, взяла активну участь у написанні історії Донецького національного університету (вийшло друком три видання: 1998. — 160 с.; 2002. — 340 с.; 2007. — 372 с.).
Підсумком науково-дослідної діяльності вченого стало видання однотомника "Вибраних праць" (Донецьк: Юго-Восток, 2003. — 500 с.). У цілому надруковано понад 230 наукових праць, у тому числі 10 монографій (5 створено особисто)
З. Г. Лихолобова була учасником більшості Всесоюзних та республіканських наукових конференцій з проблем історії індустріалізації, історичного краєзнавства, що проводилися у 1970-1980-ті рр., багатьох всеукраїнських і міжнародних форумів 1990-х-початку 2000-х рр., а також членом оргкомітетів деяких з них.
У процесі багатогранної творчої діяльності З. Г. Лихолобовою було особисто підготовлено 17 кандидатів і одного доктора історичних наук.
Науковець членом редакційних колегій наукових періодичних видань: "Вісник Донецького університету", "Історичні і політологічні дослідження" (видання ДонНУ), "Наука, релігія, суспільство" (Донецький інститут штучного інтелекту), обласної редколегії "Реабілітовані історією", членом спеціалізованої Вченої ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій при історичному факультеті ДонНУ.
З. Г. Лихолобова протягом багатьох років була заступником голови обласної організації Всесоюзного товариства "Знание".
Має нагороди: Почесну грамоту Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом" (2003), медалі "За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны" (1945), "За доблестный труд" (1970), "За трудовое отличие" (1986); знаки "Отличник высшего образования СССР" (1980), "Відмінник освіти України" (2000); Почесну грамоту Донецької обласної державної адміністрації "За значний внесок у підготовку та видання першого тому книги "Реабілітовані історією". "Донецька область" (2004); Почесну відзнаку Донецької міської ради "За заслуги перед містом" (2006, 2007), знак Всесоюзного товариства "Знание" "За активную работу" (1987) тощо.
Вчений у галузі педіатрії, академік Національної академії наук України (1992), Академії медичних наук України (1993), заслужений діяч науки УРСР (1982), лауреат Державних премій УРСР (1980), СРСР (1987) і України (2000) в галузі науки і техніки.
Народилася 13 січня 1923 року на Чернігівщині у родині вчителів. Під час Великої Вітчизняної війни була підпільницею, розвідницею та медсестрою партизанського загону. По закінченні в 1949 р. Київського медичного інституту працювала в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України: з 1953 р. — керівником педіатричного відділення, з 1968 р. — заступником директора з наукової роботи, у 1979-2005 роках — директором, а з 2005 р. — почесним директором інституту.
Ім'я О. М. Лук'янової широко відоме в Україні, країнах СНД і далекого зарубіжжя завдяки її дослідженням у галузі педіатрії. Вона започаткувала українську школу з вивчення кальцій-фосфорного гомеостазу та обміну вітаміну D у різні вікові періоди життя дитини і з розробки сучасних методів профілактики та лікування патологій, пов'язаних з дефіцитом вітаміну D в організмі. Ці наукові розробки дали змогу розкрити механізми розвитку захворювань, у генезі яких лежать порушення обміну вітаміну D та кальцій-фосфорного гомеостазу у дітей, запропонувати нову класифікацію цих хвороб, яка тепер широко використовується педіатрами України та інших країн світу. Були уточнені важливі ланки порушень метаболізму кісткової тканини у дитини залежно від її віку, виду соматичної патології, впливу несприятливих екологічних факторів на організм. Ці результати покладені в основу перегляду існуючих та розробки нових, ефективніших методів профілактики та лікування різних захворювань і гіпокальціємічних станів у дітей. З участю О. М. Лук'янової створено новий препарат вітаміну D (Відеїн-3), який широко впроваджено у практику охорони здоров'я дітей.
Ще одна українська наукова школа завдячує своєю появою Олені Михайлівні. Це школа дитячої гастроентерології. Вчена розкрила окремі механізми формування хронічних захворювань шлунка, кишечника, печінки, жовчовивідних шляхів і підшлункової залози у дітей, розробила ефективні схеми їх патогенетичної терапії і профілактики. Створено нові продукти лікувального харчування для дітей з патологією органів травлення, впроваджуються сучасні методи ендоскопічного та ультразвукового дослідження цих органів.
Унікальні результати одержала Олена Михайлівна, вивчаючи вплив наслідків радіаційного опромінення на стан біологічної системи «мати—плід—дитина». Вона з'ясувала закономірності та особливості порушень стану здоров'я, розробила діагностичні критерії та лікувально-профілактичні комплекси для дітей і жінок з радіаційно контрольованих районів України, які зазнали дії гострого або тривалого опромінення.
Протягом багатьох років О. М. Лук'янова є головним консультантом дитячих клінік і дитячої консультативної поліклініки Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Профіль її лікарської допомоги надзвичайно широкий, вона консультує тяжко хворих дітей з різноманітними захворюваннями, очолює складні лікарські консиліуми як в інституті, так і за його межами. Величезний медичний досвід і притаманна їй глибина аналітичного мислення роблять О. М. Лук'янову видатним клініцистом. Її консультації, консиліуми — це справжня школа клінічної майстерності для лікарів-педіатрів.
Багато уваги приділяє О. М. Лук'янова вихованню молодої зміни. Під її керівництвом підготовлено 24 доктори і 57 кандидатів наук. На рахунку вченої близько 600 наукових публікацій, серед яких — 27 монографії, 10 посібників і підручників для лікарів та студентів, енциклопедії.