Таким чином, способи утворення сленгу бувають такими самими, як і процеси мови через які слова змінюють свою форму чи значення, або і те, і те. Деякі утворення виникають внаслідок використання метафор, порівняння, спеціалізація, скорочення, гіперболи, метонімії, запозичення з інших мов, евфемізмів. Утворення слів відбувається шляхом детермінологізації. Також слова можуть набувати нових значень. Варто зазначити, що сленг є одним із джерел поповнення мови. Найвагоміше сленгову лексику поповнюють іншомовні запозичення.
1.2. ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ СЛЕНГУ
Усі прошарки суспільства вживають сленг, включаючи найбільш освічених, ерудованих людей. Ті ж лінгвістичні процеси використовуються для створення популяризації сленгу, як і для популяризації інших слів, тобто слова створюються і популяризуються одним шляхом, і стають сленгом відповідно до того, як їх сприймають.
Люди різних професій та соціальних груп розробили власну термінологію, яка дозволяє їм швидко й точно виражати думки із мінімальною затратою часу. Ці вирази, часто іронічні та навіть образливі, настільки вливаються в мову, що деколи заміняють „правильні ” слова.
Цивілізоване суспільство зазвичай поділене на домінантну культурну групу і підкультури. Ці підкультури вживають спеціальні лінгвістичні поняття, які залежать від відношень у групі та від ставлення цих груп до домінантної культури.
Представники більшості субкультур не створюють нові слова, а дають нове значення словам стандартної мови. Хоча представники медицини, юриспруденції, психології, соціології та ін. зазвичай створюють справжні неологізми, які мають латинське чи грецьке походження, але це не є основним джерелом створення сленгу. Правда, медсестри і студенти-медики вживають медичний сленг, а збройні сили широко вживають сленг інженерії.
Є лінгвісти, які засуджують вживаннясленгу, вважаючи, що він погіршує стандартну мову та погано впливає на мовців.
Наприклад, існує таке визначення сленгу: „сленг – спеціальні слова, які вживаються групою людей низького або нешанованого статусу; мова низького і вульгарного стилю.”1
Причин вживаннясленгу є багато, і вони різні для певних соціальних груп.
Студенти вживають сленгові вирази для того, щоб виглядати сучасними. По-перше, при спілкуванні студенти вживають сленг не тільки для передачі інформації, але і для вираження власного світогляду, ідей, для підкреслення власної особистості та того, що вони йдуть в ногу з часом.
По-друге, сленг – одна з форм влиття в колектив і засіб бути адекватно сприйнятим у тій групі людей, з якою ведеться спілкування. Адже студенти не вживають сленг постійно, вони користуються ним в більшій мірі в тих ситуаціях, коли сподіваються на розуміння. Майже завжди студенти заперечують той факт, що вони вживають сленг навмисно, вони наголошують на тому, що вживаннясленгу відбувається підсвідомо. Все-таки, сленг вживається навмисно у тому сенсі, що студенти підбирають слова та вирази відповідно до співрозмовників та ситуацій або вирішують не вживати сленг взагалі. Оскільки сленг вживається в усній мові, людьми, які в більшості можуть і не усвідомлювати, що це сленг, то вибір фраз залежить від підсвідомих структур мови. Коли сленг вживається письменниками, то сленг уважніше і більш вдало підібраний для створення більшого ефекту. Хоча письменники рідко є творцями сленгу.
Молоді люди користуються сленгом в певному середовищі. Найбільше сленгових фраз можна почути під час спілкування певного кола друзів, однокурсників, близьких знайомих, оскільки ці фрази емоційно зближують їх та прямо, доступно і коротко виражають ставлення до подій, явищ, які обговорюються.
По-третє, сленг у деякому розумінні може бути своєрідною грою для точного, навіть іронічного опису подій та вражень.
Отже, сленг забезпечує близькість. Він часто виконує важливу соціальну функцію, яка полягає у виключенні або включенні людини у близьке оточення, вживанні тієї мови, яка функціонує у певному колі людей, у певній професії. Сленг – лексична інновація у певному культурному контексті. Певні групи людей вживають сленг, тому що „їм не вистачає політичної влади”. Це просто безпечний та ефективний спосіб протесту проти чогось встановленого, проти мовних правил.
Сленговий вираз може раптом почати широко використовуватись, ввійти у стандартну мову або зі своїм первинним сленговим значенням (bus from omnibus) або з набутим, трохи зміненим значенням (jazz, що спочатку мало сексуальну конотацію). Деякі вирази вважались сленговими протягом століть (booze for alcoholic beverage). У 20 ст. Засоби масової інформації прискорили обіг сленгових виразів. Телебачення та деякі романи перетворили вирази кримінального середовища на сленг (five grand for $5000). Зміни соціальних умов також стимулюють розвиток сленгу. Терміни, пов’язані з наркотиками (pot and marijuana) були загалом таємним жаргоном у 1940х, у 1960х їх почала вживати прогресивно настроєна молодь, а у 1970х та 1980х ці терміни були широко відомі.
У деяких випадках сленг дає потрібну назву предмету або явищу (walkie-talkie, a portable two-way radio; tailgating, driving too close behind another vehicle); надає емоційне забарвлення (buzz off! for go away!); відображає сатиричне відношення (smokey, state highway trooper); може вживатись як евфемізм (john, head, can, and in Britain, loo, all for toilet, itself originally a euphemism); дозволяє мовцю шокувати співбесідників, коли він вжитий у несподіваному контексті. .[16, с. 85]
Сленг вживається з різною метою, але загалом він виражає певний емоційний стан, відношення; одне і те ж слово може виражати діаметрально протилежне відношення, коли воно вжите різними людьми.
Багато сленгових виразів є первинно образливими, хоча вони можуть бути і доброзичливими, якщо вживаються по відношенню до близьких.
Деякі сленгові слова є унікальними, оскільки в стандартній мові немає відповідних слів з таким значенням e.g., "freak-out," "barn-storm," "rubberneck," and the noun "creep." Більшість людей є індивідами, які прагнуть самовираження, і тому сленг існує так давно, як існує мова. Але все-таки питання, чому сленг розвивається в системі мови завжди було суперечливим. Більшість лінгвістів погоджуються, що відповіді на це питання ще не дано або їх існує надто багато. Але безсумнівним є те, що причини вживаннясленгу можна краще пояснити, проаналізувавши як і чому він існує.
Іноземні слова (запозичення) зазвичай, як і регіональні варіанти стандартної мови є джерелом для розвитку сленгу. Також сленг зливається з „елементами жаргону різних соціальних груп (професійними, спортивними, місцевими, кримінальними та ін.)”3 Деколи ці іноземні слова і регіональні варіанти стають частиною стандартної мови.
Сленг часто „добре розвинутий у словнику лінгвістично багатих мов.” Хоча колись сленг вважався найнижчою формою спілкування, багато сучасних лінгвістів вважають, що сленг – розумна варіація стандартної мови.[14, с. 5]
The Oxford English Dictionary вказує, що герой твору Middlemarch Джорджа Еліота (1871) каже, що „правильна англійська – це сленг тих, хто пише есе та історію”. Для деяких науковців аргументом є те, що Шекспір також часто вживав сленг.
Отже, є 15 основних причин вживаннясленгу:
1. Молоді люди вживають сленг для розваги, для підвищення настрою або маючи несерйозні наміри.
2. Як вправляння у кмітливості, жартах. Мотивом може бути снобізм, егоїзм, завищена самооцінка та зневажливе ставлення до співрозмовників.
3. Для того, щоб відрізнятись, бути оригінальним.
4. Для того, щоб виділятись (як позитивно, так і негативно).
5. Для того, щоб бути адекватно сприйнятим у своєму середовищі
6. Для уникнення кліше, для лаконічності.
7. Щоб збагатити мову. Таке трапляється рідко, за винятком освічених мовців.
8. Надати конкретності абстрактному, наближеності віддаленому.
9a. Надати додаткового відтінку словам, по-особливому висловити відмову або незгоду.
9b. Зменшити серйозність розмови (або написаного твору).
9c. Приховати сумні емоції.
10. Щоб звернутись до когось нижчого за статусом або здивувати публіку; або просто бути в приязних стосунках з аудиторією.
11. Для полегшення спілкування.
12. Посилити дружелюбну атмосферу.
13. Показати свою приналежність до певної професійної групи, соціального класу.
14. Або показати, що хтось не належить до певної субкультури.
15. Передавати певну інформацію, яка не повинна бути зрозумілою іншим (закохані, студенти, діти, члени таємних політичних організацій, кримінальні елементи вживають сленг з цією метою.)
Отже, вважається, що сленг створюють геніальні люди для того, щоб освіжити мову, поглибити її, збагатити цікавими і яскравими елементами, щоб зробити мовний запас багатшим на різні відтінки значень. Хоча творці сленгу, мабуть, і не задумуються про свої наміри, а просто підсвідомо вживають сленг.
РОЗДІЛ 2
2.1. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕРОЇВ РОМАНУ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА
“НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ”
Мова – своєрідна “візитна картка” покоління, це, без перебільшення, ключ до розкриття особистості. Отже, немає, мабуть, потреби говорити, що мова героїв творів Дж. Д. Селінджера, як і героїв будь-якого іншого письменника, творить їхню соціально-психологічну характеристику. До того ж, “художній текст як феномен
культури є засобом презентації національного менталітету…Так словниковий знак, влучений у суспільну реальність, виступає не тільки як носій значення, але і як складова частина національної культури, виконуючи кумулятивну функцію” [1, с.165]. Важливий і перекладацький аспект. Відомо ж-бо: щоб адекватно інтерпретуватихудожній текст, донести до читача його глибину, слід чітко знати особливості мови героїв. Як зазначає український мовознавець і перекладознавець Л. Архіпова, “для художнього тексту показником порушення зв’язності може бути видозміна в якомусь місці “мовленнєвої характеристики персонажа” – адже у кожного героя є своє особливе мовлення, й не можна допускати, щоб у перекладі така цілісність мовлення порушувалась на рівні стилістики чи ритміки”. [2, с. 48] Вивчаючи мовленнєві особливості роману “Над прірвою у житі”, ми застосували суто лінгвістичний підхід. До прикладу, О. Мєшков пише, що “увагу дослідників і критиків зосереджено на одному мовному шарі – сленгу та вульгаризмах як виразних засобах протесту, незгоди і навіть своєрідного “духовного бунтарства” Голдена” [3, с. 45]