Реферат на тему:
Урок фізичної культури – основна форма фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку
ПЛАН
1. Класифікація уроків фізичної культури в школі і їх структура
2. Особливості визначення завдань уроку фізичної культури
3. Етапи підготовки вчителя до уроку фізичної культури
4. Особливості проведення підготовчої, основної і заключної частин уроку
5. Дозування навантаження на уроці фізичної культури
6. Оцінка діяльності учнів на уроці
7. Планування роботи з фізичного виховання школярів
Класифікація уроків фізичної культури в школі і їх структура
Урок фізичної культури є основною і обов’язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами:
- яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;
- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів;
- чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;
- постійний склад учнів та їх вікова однорідність;
- зумовленість занять розкладом.
При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог:
1.Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв’язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому).
2.Кожен урок повинен бути тісно пов’язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків.
3.Сучасний урок відрізняється організацією самостійної навчальної діяльності учнів.
4.Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів і прийомів, що використовуються вчителем.
5.Обов’язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку.
6.На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів.
7.Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні, естетичні і морально-психологічні).
Уроки фізичної культури у молодшій школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішує наступні завдання:
1.Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.
2.Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.
3.Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ.
4.Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час.
5.Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.
6.Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами.
Вирішення наступних завдань висуває до уроку фізичної культури певні вимоги, що враховуються при формуванні його змісту.
Всі уроки фізичної культури в школі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.
Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.
В молодших класах навчальні уроки складають приблизно 70–80 від загальної кількості занять.
Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.
Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.
Контрольні уроки розв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.
В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.
Усі завдання виходячи з їхнього спрямування, об’єднують у методиці фізичного виховання у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.
Вирішення освітніх завдань проходить через озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також використовувати їх у повсякденному житті та в процесі самовдосконалення. Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, спрямовують навчальну діяльність, даючи змогу передбачити конкретні результати уроку.
Важливе значення при вирішені освітніх завдань має постановка завдань, які повинні узгоджуватись з логікою процесу навчання і його етапів. Конкретним називається таке освітнє завдання, у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені завдань на урок потрібно користуватись дієсловами: “навчити”(“вчити”, “вивчати далі”), “закріпити”, “удосконалювати”.
Завдання також можуть формулюватись за допомогою слів: “ознайомити” і “оцінити”. Такі конкретні завдання потрібно записати у конспект і довести до кожного учня.
Оздоровчий вплив на організм учнів забезпечується через створення сприятливих умов для оптимального розвитку і покращення рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та покращення здоров’я. Важливим у вирішені оздоровчих завдань має правильне дозування фізичного навантаження, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природніх умовах, загартовуючі процедури.
Розв’язання оздоровчих занять потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень і тими хто пропустив ряд занять через хворобу.
Виховні завдання вирішуються через виховний вплив фізичних вправ на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного у розвитку особи учня. Під єдністю фізичного і духовного у розвитку людини розуміють те, що нормальний розвиток особистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку, лише за умови одухотвореності (натхненності), котра об’єктивно зумовлює взаємозв’язок всіх видів виховання, зокрема фізичного, розумового, морального, естетичного. Розглядати їх як окремі види виховання недопустимо, бо в житті вони взаємопов’язані як єдині сторони цілого.
Велике виховне значення мають традиційні форми організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору, висуваючи до учнів певні вимоги:
- ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне ставлення до навчального часу;
- дотримання дисципліни на уроці – умова успішних спільних дій;
- дотримання норм етики у взаєминах – вираз взаємоповаги, необхідної для навчання;
- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги – форма прояву колективізму;
- дбайливе ставлення до обладнання, інвентаря – вираз турботи про матеріальні цінності суспільства;
- чітке виконання команд, шикувань – умова успішних колективних дій;
- участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять – колективні дії самообслуговування;
- дотримання вимог єдиної форми, емблеми – прояв почуття відповідальності за успіхи і невдачі всього колективу;
- сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання як елемент гуманізму.
На кожному уроці вирішується багато завдань, але акцентується увага лише на основних для даного завдання. Саме таких завдань пов’язаних із навчанням, може бути на уроці не більше двох-трьох.
Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка і 2) безпосередня підготовка.
Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний навчальний рік.
Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій:
- конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптимального варіанту їх розв’язання з урахуванням конкретних обставин);
- добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);
- здійснює організаційно-методичне забезпечення (підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);
- здійснює рухову підготовку до уроку, пов’язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів);
- забезпечує теоретичну і мовні підготовку;
- здійснює матеріальне забезпечення уроку (вдосконалення, оновлення, створення, підготовка матеріальної бази);
- турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.
Спрямовані вчителем до уроку повинні готуватись і учні. Суть їхньої підготовки полягає у:
· виконанні домашніх завдань з фізичної культури;
· виготовлені в домашніх умовах дрібного інвентаря необхідного для виконання домашніх завдань;
· підготовці належної форми та елементів екіпіровки;
· репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій вчителя на уроці.
Тепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.