Смекни!
smekni.com

Методи підвищення ефективності виробництва і використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів (стр. 3 из 13)

Робота виконувалась з 1996 по 2007 рік і основана на агрономічних, зоотехнічних, фізіологічних, біохімічних, економічних і статистичних методах досліджень.

Дослідження з виробництва кормів проводились у відповідності з методиками проведення дослідів по кормовиробництву [Бабич А.О., 1994, Доспехов Б.А., 1979], зокрема щодо техніко-економічної оцінки виробництва кормів досліджувались: врожайність з урахуванням витрат паливно-мастильних матеріалів, людської праці, добрив, гербіцидів, насіння, тощо. Вони виконувалися у відповідності з існуючими рекомендаціями [Типовая методика комплексной энергетической оценки технологий кормопроизводства, 1985].

Агротехніка вирощування кормових культур була загальноприйнятою для зони Лісостепу України. Машини і знаряддя для посіву і збирання врожаю були ті, що звичайно використовувались у виробництві. При цьому у схему дослідів включались районовані сорти кормових культур: озима пшениця – Харківська 74 і 48; озиме тритикале – Ад 52 і Ад 44; яра пшениця – Харківська 2; ячмінь – Чорноморець, Одеський 82; овес – Мирний; горох – зелено-зерновий Інтенсивний; соя – Харківська 56, 66, Подільська 1, Романтика, Скеля та ін.; кукурудза – Дніпровський 310, 320, Харківський 311; люцерна синьо-гібридна сорту Сінська; козлятник східний – Кавказький бранець; суданська трава – Донецька 5; трава Колумба – Зарянка; сорго-суданковий гібрид Соковитостебловий 3 та Ювілей 50; амарант – Харківський 1, Атлант; озима вика – Полтавська 25; яра вика – Білоцерківська 222; озимий ріпак – Київський 18; ярий ріпак – Оксамит.

Ґрунти дослідних ділянок – типові, середньогумусні, глибоковскіпаючі, важкосуглинкові чорноземи на лесі.

У сорока сантиметровій товщі цих ґрунтів містилось: гумусу – 4,7-5,6%; калію – 9,4-13,5 мг на 100 г, азоту нітратного – 0,85-1,18, азоту амонійного – 0,93-1,58, легкорухомих форм фосфору – 6,9-11,0 мг на 100 г. Вміст мікроелементів та важких металів складав (мг/кг абсолютно-сухої речовини): кадмію – 0,2-1,8 (при ГДР-3,0), свинцю – 7,0-18,0 (20); міді – 7,5-9,0 (40); цинку – 7,5-17,0 (100); хрому – 6,0-13,0 (75); нікелю – 11,0-15,0 (100), рН сольове – 5,4-6,66.

Площа ділянок у наукових дослідах – загальна 65 м2, залікова – 50 м2. Площа ділянок у виробничих дослідах – 7-8 га. Повторність у наукових дослідах триразова, у виробничих – одноразова.

Відбір середніх проб зеленої маси і кормів з неї здійснювали у відповідності з загальноприйнятими методиками [Оценка качества кормов, органов, тканей, яиц и мяса птицы // Методическое руководство для зоотехнических лабораторий (под общ. ред. акад. РАСХН В.Н. Фесюнина и д. б. н., проф. А.Н. Тищенкова, 1998)].

Визначення хімічного складу кормів та ряду біологічних об’єктів проводили у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН, лабораторії Комбікормів і преміксів, лабораторії Підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН та лабораторіях кафедри Фармакогнозії та Хімії природних сполук Національного фармацевтичного університету за загально прийнятими сучасними методиками, що застосовуються у цих лабораторіях.

При вивченні перетравності поживних речовин окремих кормів у складі раціону (досліди 1-6) дослідження проводили за диференційованою схемою, яка складалася з двох дослідів [А.И. Овсянников, 1976]. У першому досліді визначали перетравність поживних речовин основного раціону, в якому корм, що досліджувався, займав 10% за сухою речовиною. У другому досліді визначали перетравність поживних речовин раціону, в якому містилося 40% корму, що досліджувався. При цьому збільшення кількості досліджуваного корму проходило за рахунок зменшення такої ж кількості сухої речовини інших кормів основного раціону.

Між першим і другим дослідами, кожний з яких розподілявся на підготовчий і головний періоди, був триденний перехідний період, протягом якого обліковувалось поїдання кормів, що входили до складу раціону тварин у другому досліді.

Кожного ранку проводили також облік виділення тваринами калу, сечі індивідуально.

Рідину рубця тварин брали вранці до їх годівлі, а потім через 2 і 4 години після годівлі.

Для досліду підбирали у кожну групу не менше 4 тварин з урахуванням породи, породності, віку, живої маси, інтенсивності росту і загального стану їх здоров’я. Використовували корми з відомим хімічним складом. Зібрані протягом досліду середні добові зразки калу і сечі аналізували у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН. У підготовчий період тварин привчали до поїдання раціону чи корму, що досліджувалися. Його тривалість була 10-15 діб. Протягом облікового періоду, який тривав 8 діб, збирали кал і сечу тварин. Облік з’їдених кормів здійснювали щоденно протягом усього досліду.

Схема таких дослідів наводиться у таблиці 1.

Таблиця 1

Схема обмінних (диференційованих) дослідів на ремонтних телицях, n = 4

Характеристика годівлі тварин
І період ІІ період
Основний раціон (ОР) – 90% + 10% (за сухою речовиною) корму, що вивчався Основний раціон (ОР) – 60% + 40% (за сухою речовиною) корму, що вивчався

Визначили фактичні коефіцієнти перетравності дерті зерна (ячмінь, овес, тритикале, соя, горох, озима пшениця, жито, кукурудза), силосу (з зів’яленої до 66% вологості вегетативної маси сої повного наливу зерна, трави Колумба молочної і молочно-воскової стиглості зерна), зерносінажу з озимої пшениці, озимого жита, тритикале і сумішей жита і вики, пшениці і вики, тритикале і вики.

Годівлю тварин, що знаходилися на фізіологічних дослідах, проводили за існуючими нормами [Калашников А.П., Клейменов Н.И., Баканов В.Н. и др. Нормы и рационы кормления с-х животных, 1986]. Згодовування кормів було чисто індивідуальним з обов’язковим зважуванням кормів перед роздаванням їх тваринам. Основний раціон згодовувався за дві даванки (вранці та ввечері). Залишки кормів (якщо вони були) визначались раз за добу (вранці) по кожній тварині.

Науково-господарські досліди на ремонтних телицях (досліди 7-11) і дійних повновікових коровах (досліди 12-19) також проводили у відповідності з існуючими методичними вимогами [А.И. Овсянников, 1976]. При формуванні груп корів враховували: породу, кількість лактацій, фізіологічний стан, живу масу, продуктивність за 305 діб останньої лактації, надій молока за зрівняльний період.

Схема таких дослідів наводиться у таблиці 2.

Таблиця 2

Схема науково-господарських дослідів

Групи тварин Кількість тварин Тривалість періодів, дні Умови годівлі
зрівняльного дослідного
1-контрольна 10 30 90 Основний раціон (ОР)
2, або більше - дослідні 10 30 90 ОР + фактор, що вивчався

У науково-господарських дослідах у кожну групу включали по 10 тварин, за винятком дослідів 13, 17 і 19, в яких використовували по 8 корів-аналогів.

У більшості науково-господарських дослідів схемою годівлі тварин 1 групи (контрольної) передбачалось використання кормових сумішок з кукурудзяним силосом. При цьому тваринам дослідних груп у кормову сумішку замість кукурудзяного силосу включали силос з трави Колумба молочної стиглості (дослід 7), силос з трави Колумба молочно-воскової стиглості (дослід 8), силос з суміші ячменю, вівса, гороху та вики за різної їх кількості (досліди 9, 12, 13), силос з суміші кукурудзи і сої за різної кількості останньої (досліди 10, 14, 15, 16), силос з суміші ріпаку 85% і соняшнику 15% (дослід 17). У досліді 11 вивчалась ефективність згодовування ремонтним телицям суміші зерна кукурудзи і сої, консервованої в анаеробних умовах за підвищеної вологості, на фоні згодовування дерті з суміші сухого зерна кукурудзи і прожареної сої. Вивчалась також ефективність згодовування коровам кормових сумішок за різного ступеня подрібнення об’ємистих кормів (дослід 18) і ефективність кормових добавок для корів на основі соняшникового і соєвого шротів (дослід 19).

Тварини всіх груп у зрівняльний період утримувались в однакових умовах з використанням основного раціону. У дослідний період тварин контрольної групи залишали на основному раціоні, а у раціони дослідних груп вводили фактор (корм), що вивчався.

У ході виконання досліджень було проведено 19 дослідів на тваринах, у тому числі 6 фізіологічних і 13 науково-господарських на високопродуктивних дійних коровах і ремонтних телицях.

Загальна схема всіх досліджень показана на рис. 1.

Результати дослідів обробляли біометрично з використанням комп’ютерних програм. При цьому визначали такі показники: середню арифметичну – “М”, помилку середньої арифметичної – ± “m”, коефіцієнт мінливості – “Сv”, вірогідність різниці – “td” та значущість різниці – “р” за Н.А. Плохінським, 1970.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Техніко-економічна, зоотехнічна і біологічна оцінка кормових культур, їх сумішок і технологій заготівлі кормів

Техніко-економічна оцінка зернофуражних культур. В годівлі високопродуктивних корів ключовими є такі фактори, як повне забезпечення високоякісними, біологічно чистими кормами за високого вмісту у них обмінної енергії, протеїну певної фізико-хімічної структури та інших показників, що забезпечують високий коефіцієнт продуктивного використання кормів, тому основою вирішення проблеми слугували результати наукових досліджень щодо ефективності використання земельних ресурсів, виходу зелених і консервованих кормів, обмінної енергії, перетравного протеїну з одиниці земельної площі, енергоємності їх виробництва, якісних характеристик стосовно високопродуктивних корів, продуктивної дії і екологічної чистоти кормів. Для цього, перш за усе, визначили рівень перетравності їх поживних речовин жуйними тваринами (табл. 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти перетравності поживних речовин зерна різних видів, агрофон (NPK)45, %