Види зерна | Жир | Протеїн | Клітковина | БЕР |
Жито | 74,8 ± 1,06 | 78,9 ± 0,94 | 42,2 ± 1,04 | 84,4 ± 0,91 |
Озима пшениця | 74,6 ± 1,24 | 79,9 ± 1,03 | 41,3 ± 1,11 | 88,4 ± 0,88 |
Тритикале | 86,8 ± 0,96 | 75,7 ± 0,85 | 32,8 ± 0,92 | 86,6 ± 1,20 |
Ячмінь | 70,4 ± 1,11 | 80,5 ± 0,79 | 30,5 ± 1,22 | 85,6 ± 0,90 |
Овес | 87,4 ± 0,94 | 78,9 ± 1,18 | 32,6 ± 1,24 | 83,8 ± 1,05 |
Горох | 70,1 ± 0,70 | 89,7 ± 0,93 | 40,5 ± 1,03 | 87,1 ± 1,20 |
Соя | 92,1 ± 1,17 | 84,9 ± 1,01 | 59,3 ± 0,99 | 86,4 ± 0,92 |
Кукурудза | 83,9 ± 1,03 | 71,0 ± 1,28 | 40,6 ± 0,79 | 85,1 ± 0,88 |
Дані таблиці 3 свідчать, що окремі поживні речовини зерна різних видів мали високу ступінь перетравності і, у певній мірі, відрізнялися від довідкових даних. Ці дані були використані при визначенні фактичної енергетичної і протеїнової цінності зерна (табл. 4).
За виходом кормових одиниць з 1 га посіву кукурудза мала перевагу над іншими зернофуражними культурами як на агрофоні без добрив, так і при застосуванні мінеральних і органічних добрив. Дещо меншу кількість кормових одиниць (у середньому на 3,2 ц/га) одержували при вирощуванні ячменю. Найменший вихід кормових одиниць з 1 га мали горох і соя. Проте, останні дві забезпечували найбільший вихід перетравного протеїну з одиниці земельної площі. При цьому беззаперечним лідером була соя, яка мала врожай перетравного протеїну більше, порівняно з кукурудзою, в 1,6, 1,7 і 1,4 раза при використанні, відповідно, агрофону без добрив, (NPK)45 і гною 40 т/га.
Таблиця 4
Вихід продукції у зерні, ц/га
Культури | Агрофони | Кормові одиниці | Перетравний протеїн | Кормо-протеїнові одиниці |
Озиме жито | контроль | 37,1 | 3,8 | 37,9 |
(NPK)45 | 44,9 | 4,6 | 45,8 | |
гній 40 т/га | 43,8 | 4,5 | 44,6 | |
Озима пшениця | контроль | 31,5 | 3,5 | 33,2 |
(NPK)45 | 38,7 | 4,3 | 40,8 | |
гній 40 т/га | 38,3 | 4,2 | 40,4 | |
Озиме тритикале | контроль | 33,8 | 3,2 | 32,9 |
(NPK)45 | 39,2 | 3,7 | 38,1 | |
гній 40 т/га | 40,3 | 3,8 | 39,2 | |
Яра пшениця | контроль | 33,5 | 2,8 | 30,8 |
(NPK)45 | 36,6 | 3,1 | 33,8 | |
гній 40 т/га | 37,5 | 3,0 | 33,5 | |
Ячмінь | контроль | 41,8 | 3,4 | 38,1 |
(NPK)45 | 46,9 | 3,8 | 42,7 | |
гній 40 т/га | 48,0 | 3,9 | 43,8 | |
Овес | контроль | 37,0 | 3,0 | 33,6 |
(NPK)45 | 41,1 | 3,4 | 37,2 | |
гній 40 т/га | 42,0 | 3,4 | 38,1 | |
Горох | контроль | 20,9 | 3,5 | 28,1 |
(NPK)45 | 23,9 | 4,1 | 32,1 | |
гній 40 т/га | 24,4 | 4,1 | 32,9 | |
Соя | контроль | 21,4 | 4,1 | 31,2 |
(NPK)45 | 25,2 | 4,9 | 36,8 | |
гній 40 т/га | 27,8 | 4,6 | 34,6 | |
Кукурудза | контроль | 43,3 | 2,6 | 34,6 |
(NPK)45 | 49,3 | 2,9 | 39,3 | |
гній 40 т/га | 53,6 | 3,2 | 42,8 |
За виходом кормо-протеїнових одиниць (КПО) з одиниці земельної площі серед зернофуражних культур беззаперечну перевагу мав ячмінь на всіх агрофонах вирощування, що досліджувались, який за цим показником мав кращі результати, порівняно з найбільш врожайними зерновими культурами – кукурудзою, у середньому на 6,7%, озимою пшеницею – на 8,9%.
Енергоємність виробництва 1 ц к.од. на агрофоні без добрив у озимої пшениці була 0,22 ГДж, а у ячменю – 0,23; на агрофоні (NPK)45, відповідно, 0,30 і 0,31, а на агрофоні – гній 40 т/га – 0,85 і 0,74. Що стосується коефіцієнту енергетичної ефективності, то він був більшим у ячменю, порівняно з озимою пшеницею.
У цілому можна зробити висновок, що в умовах Лісостепу України пріоритетними зернофуражними культурами з точки зору ефективного використання земельних ресурсів, енергозбереження, забезпечення високопродуктивних корів обмінною енергією є кукурудза і ячмінь.
Визначення оптимальних однорічних злако-бобових сумішок на зерносінаж і силос. Сукупні затрати енергії на виробництво продукції були найменшими при вирощуванні озимих сумішок – 17,7-18,4 ГДж/га. Дещо більшими вони були у сумішок ярих культур – 19,2-19,9, а найбільшими – у кукурудзяно-соєвих сумішок – 24,6-25,5 ГДж/га, проте останні забезпечували найбільший вихід валової та обмінної енергії з 1 га – 190,8-202,6 та 93,4-95,0 ГДж/га, відповідно. З ярих злако-бобових сумішок вихід валової та обмінної енергії був найвищим у чотирикомпонентної сумішки – 185,0 та 91,8 ГДж/га. В озимих культур ці показники були найвищими у сумішки, яка складалась з озимого тритикале та озимої вики, відповідно, 177,5 та 89,9 ГДж/га (табл. 5).
Таблиця 5
Енергетична оцінка вирощування злако-бобових сумішок на силос
Варіанти | Витрати сукупної енергії, ГДж/га | Вихід з 1 га, ц | Вихід з 1 га, ГДж | Енергоємність 1ц, ГДж | Енергетичний коефіцієнт | Коефіцієнт енергетичної ефективності | |||||
сухої речовини | кормових одиниць | перетравно-го протеїну | валової енергії | обмінної енергії | сухої речовини | кормових одиниць | перетравно-го протеїну | ||||
Озиме жито | 18,4 | 91,6 | 67,3 | 3,71 | 171,16 | 81,24 | 0,20 | 0,27 | 4,9 | 9,30 | 4,41 |
Озиме жито + озима вика | 17,7 | 88,2 | 65,2 | 5,56 | 162,54 | 81,41 | 0,20 | 0,27 | 3,2 | 9,18 | 4,60 |
Озиме тритикале | 18,4 | 90,7 | 68,1 | 4,14 | 164,32 | 80,37 | 0,21 | 0,27 | 4,4 | 8,57 | 4,36 |
Озиме тритикале +озима вика | 18,2 | 95,8 | 68,9 | 8,03 | 177,52 | 89,95 | 0,19 | 0,26 | 2,3 | 9,5 | 4,34 |
Ячмінь + овес + яра вика | 19,2 | 91,0 | 60,3 | 7,34 | 169,05 | 82,26 | 0,21 | 0,31 | 2,6 | 8,80 | 4,28 |
Ячмінь + овес + горох | 19,8 | 84,4 | 58,4 | 5,43 | 155,37 | 70,45 | 0,23 | 0,34 | 3,6 | 7,84 | 3,55 |
Ячмінь + овес + яра вика + горох | 19,9 | 99,3 | 69,0 | 7,78 | 185,05 | 91,85 | 0,20 | 0,28 | 2,5 | 9,29 | 4,61 |
Кукурудза (одновидовий посів) | 24,6 | 95,8 | 85,6 | 3,64 | 176,19 | 85,24 | 0,25 | 0,29 | 6,7 | 7,16 | 3,46 |
Кукурудза + соя (25% від норми посіву) | 25,1 | 105,5 | 94,6 | 6,28 | 190,80 | 94,05 | 0,24 | 0,27 | 4,0 | 7,60 | 3,74 |
Кукурудза + соя (50% від норми висіву) | 25,5 | 108,0 | 100,2 | 7,2 | 195,10 | 95,04 | 0,24 | 0,25 | 3,5 | 7,68 | 3,72 |
Кукурудза 0,5 + соя (75% від норми висіву) | 24,6 | 105,0 | 99,8 | 7,08 | 202,65 | 93,40 | 0,25 | 0,25 | 3,5 | 7,67 | 3,53 |
Енергетичний коефіцієнт та коефіцієнт енергетичної ефективності були найвищими в озимих сумішок (9,18-9,50) та (4,34-4,60), відповідно. Найнижчими вони були в одновидових посівах кукурудзи. Пояснюється це тим, що кукурудза була більш високоенергоємною культурою при вирощуванні, у порівнянні з озимими чи ярими зернофуражними культурами, а останні були більш енергозберігаючими культурами. Це також підтверджується показниками енергоємності виробництва як 1 ц кормових одиниць, так і 1 ц перетравного протеїну.
За хімічними показниками (кількість і співвідношення кислот, рН корму, вміст аміаку) кращими були ті зерносінажі, які були виготовлені у фазу воскової стиглості зерна. Особливо високої якості був зерносінаж з суміші озимого тритикале і озимої вики при подрібненні на частки 40-60 мм, в якому містилося лише 0,58% усіх кислот, де на молочну приходилося 62,1%, а масляна кислота була відсутньою.
Перетравність органічної речовини була найвищою у зерносінажі, заготовленому з тритикале – 75,8±1,13, проте перетравність протеїну кращою була у пшенично-виковому кормі – 77,1±0,83 (табл. 6). У цілому, всі інші поживні речовини мали достатньо високий рівень перетравності, що позитивно впливало на енергетичну ефективність виробництва цього виду корму. Було встановлено, що найбільший вихід к.од. з 1 га був у тритикале-виковому зерносінажі, порівняно з житньо-виковим вище на 9,4%, а пшенично-виковим – на 17,9%.
Таблиця 6
Фактичні коефіцієнти перетравності поживних речовин зерносінажів, агрофон (NPK)45, %
Сировина для зерносінажу | Суха речовина | Органічна сировина | Жир | Протеїн | Клітко-вина | БЕР |
Озима пшениця | 72,5±0,98 | 74,5±1,04 | 89,2±1,21 | 69,2±0,94 | 63,3±1,13 | 79,9±1,08 |
Озима пшениця + озима вика | 68,0±0,91 | 69,9±0,77 | 85,9±1,07 | 77,1±0,83 | 64,5±0,90 | 70,5±1,21 |
Озиме жито | 62,3±0,96 | 64,2±1,18 | 85,4±1,18 | 62,3±0,97 | 64,8±1,20 | 70,9±0,97 |
Озиме жито + озима вика | 72,8±1,14 | 74,1±1,21 | 89,1±0,99 | 73,8±0,99 | 68,5±1,11 | 78,0±1,18 |
Озиме тритикале | 67,8±1,09 | 75,8±1,13 | 85,5±1,22 | 64,4±1,06 | 66,7±1,17 | 73,5±1,08 |
Озиме тритикале + озима вика | 70,1±1,18 | 69,8±1,19 | 87,4±1,20 | 75,3±1,17 | 67,9±1,21 | 75,3±1,13 |
З метою підвищення якості корму з ярих зернофуражних культур була застосована технологія заготівлі силосу з підвищеним вмістом сухої речовини шляхом часткового зів’ялювання скошеної маси у полі.
За даними таблиці 7 та враховуючи зростання енергозатрат на подрібнення корму по мірі збільшення у ньому вмісту сухої речовини, є підстави зробити висновок про те, що при силосуванні 4-компонентної суміші ярих зернофуражних культур кращі результати можна одержати за вологості силосної маси 58-65%.
За показниками КПО, енергозбереження, енергоємності виробництва, енергетичних коефіцієнтів пріоритетними кормовими культурами та сумішками при створенні сталої і ефективної кормової бази у молочному скотарстві були: серед озимих культур – сумішка з тритикале та вики, серед ярих культур – сумішка з ячменю, вівса, гороху та вики. Сумішка з кукурудзи і сої мала абсолютну перевагу над іншими культурами і сумішками, оскільки була найбільш врожайною за зеленою масою, виходом з 1 га кормових і кормо-протеїнових одиниць за помірних затрат сукупної енергії з розрахунку на одиницю цих речовин. Ця сумішка характеризувалася найвищими показниками виходу з 1 га валової, обмінної енергії за помірного енергетичного коефіцієнту, коефіцієнту енергетичної ефективності і прирощення валової енергії на одиниці земельної площі.