На основі комплексу наукових досліджень та успішного вирішення ряду практичних задач стосовно повного забезпечення молочного комплексу високоякісними кормами власного виробництва і підвищення молочної продуктивності корів за рахунок наукового удосконалення їх годівлі, одержання екологічно чистої, якісної, конкурентноздатної молочної продукції в умовах обмеженого матеріально-технічного постачання і сучасних вимог щодо енергозбереження і охорони навколишнього середовища, що регламентується як методи вирішення конкретної і важливої народногосподарської задачі – відродження молочного скотарства в Україні, а також враховуючи результати широкомасштабного впровадження результатів досліджень у виробничих умовах, можна зробити наступні висновкиУ
1. Вирішена важлива народногосподарська проблема, а саме: розроблено стосовно Лісостепової зони України систему сталого виробництва і ефективного використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів, яка у сучасних умовах господарювання забезпечує організацію годівлі високопродуктивних корів у відповідності з деталізованими нормами і їх природними фізіологічними особливостями лактації та сучасними трофічними зв’язками у системі ,,грунт-рослина-тварина”, що створює передумови підвищення рівня їх молочної продуктивності, нарощування обсягів виробництва високоякісного молока, досягнення високої рентабельності його виробництва.
2. Високоефективна стабільна система виробництва кормів для високопродуктивних корів стосовно їх цілорічно однотипної повноцінної годівлі досягається шляхом вирощування пріоритетних кормових культур з точки зору ефективного використання земельних ресурсів та енергозбереження, а саме: зернофуражних – ячмінь, кукурудза, озима пшениця; багаторічних трав – люцерна, козлятник східний – на сінаж і пресоване сіно; однорічних злако-бобових сумішок ярих зернофуражних культур (ячмінь+овес+горох+вика) на силос з підвищеним вмістом сухої речовини; злако-бобових сумішок озимих зернофуражних культур (тритикале+вика, жито+вика) на зерносінаж; силосних культур – сумісні посіви кукурудзи і сої, кукурудзи і амаранту і перспективних соргових культур – сорго-суданкового гібриду Ювілей-50, трави Колумба.
3. З метою зменшення самонормування кормів за безприв’язного утримання, стабілізації метаболічних процесів травлення у передшлунках корів, підвищення перетравності та ефективності використання енергії грубих і соковитих кормів на синтез поживних речовин молока, зменшення витрат обмінної енергії на метаноутворення всі корми раціонально використовувати у вигляді вологих повнораціонних сумішок, виготовлених з використанням мобільних кормозмішувачів-роздавачів типу ,,Seko’’ та інших з наступним подрібненням їх компонентівУ частки до 20 мм – 10%, 21-25 мм – 70%, 26-40 мм – 20%.
4. Структура повнораціонних кормових сумішок для корів з добовим надоєм молока 24-40 кг за енергетичною цінністю має бути (%)У у зимовий період – комбікорм – 40-50, консервовані корми – кукурудзяно-соєвий силос, силос (зерносінаж) з злако-бобових сумішок зернофуражних культур, сінаж (сіно) з багаторічних трав – 38-48, інші корми (пивна дробина, тощо) – 10-12, у літній період – обмежене використання зелених кормів, скошених в оптимальній фазі вегетації, на рівні 14-17% замість частини консервованих кормів.
5. Ефективне використання повнораціонних сумішок для високопродуктивних корів (удій 24-40 кг/добу) досягається при застосуванні комбікормів за такого складу (%, за масою)У у зимовий період – дерть ячмінна – 36-40, пшенична – 11-16, кукурудзяна 11-16, горохова – 4-5, макуха соняшникова – 14-15, висівки пшеничні – 7-15; у літній період кількість ячмінної і пшеничної дерті збільшується, відповідно, до 51 і 21% за меншого використання дерті гороху та соняшникової макухи з обов’язковим введенням у комбікорми мінеральних добавок і преміксів, розроблених стосовно фактичного дефіциту макро- і мікроелементів, вітамінів у консервованих і зелених кормах.
6. При заміні соєвим шротом соняшникової макухи у складі БВМД для високопродуктивних корів на роздоюванні надої зростають на 8,5% (р<0,05) з тенденцією до підвищення вмісту жиру у молоці на 0,05% (р<0,05), білка – на 0,06% (р<0,05), що пов’язано з різницею у кількісному і якісному складі білка цих кормів, зокрема наявністю у соєвому шроті більшої кількості лізину (в 1,38 раза) та інших біологічно активних речовин – флавоноїдів, ізофлавоноїдів і інших, що характеризуються анаболітичною дією, здатністю гальмувати реакції перекисного окислення та проявляти високий імуностимулюючий ефект.
7. Годівля високопродуктивних корів у відповідності з сучасними трофічними зв’язками у системі ,,грунт-рослина-тварина” передбачає виробництво комбікормів за рецептами, які за вмістом обмінної енергії, окремих поживних речовин і їх фізіко-хімічною характеристикою (швидкість розщеплення у рубці, вміст незамінних амінокислот, ненасичених жирних кислот, тощо) та за вмістом основних макро- і мікроелементів і вітамінів забезпечують потребу корів у певні фази лактації, для чого застосовуються відповідні кормові добавки і премікси, що компенсують дефіцит цих речовин у основних кормах сумішок.
8. Заміна у складі кормових сумішок для високопродуктивних корів кукурудзяного силосу на силос з підвищеним вмістом сухої речовини з злако-бобових сумішок зернофуражних культур забезпечує підвищення вмісту перетравного протеїну на 28,8%, зростання середньодобових надоїв молока у період роздоювання на 2,6 кг або 14,5% (р < 0,05), покращення технологічних якостей молока для виробництва твердих сирів та економію сукупних затрат енергії з розрахунку на 1 кормо-протеїнову одиницю на 45%, а на 1 кг молока – 0,12 МДж.
9. Заготівля кукурудзяно-соєвого силосу з використанням сучасних кращих гібридів і сортів (кукурудза – Харківський-311, соя – Подільська-1) сприяє збільшенню виходу з 1 га земельної площі кормо-протеїнових одиниць на 20,9 ц або 32,1%, обмінної енергії – на 11,5% та зниженню затрат сукупної енергії, відповідно, на 107,1 МДж і 20,3 МДж або на 26,6 і 7,0%, порівняно з виробництвом кукурудзяного силосу, тому обсяги заготівлі такого силосу доцільно збільшувати.
10. Кукурудзяно-соєвий та кукурудзяно-амарантовий силоси, порівняно з кукурудзяним, характеризуються кращою біологічною цінністю за вмістом незамінних амінокислот та жирних кислот, флавоноїдів, у тому числі ізофлавоноїдів, що має важливе значення у годівлі високопродуктивних корів у контексті підвищення їх молочної продуктивності, відтворної здатності та харчової цінності молока.
11. Заміна кукурудзяного силосу на кукурудзяно-соєвий силос у складі кормосумішок для високопродуктивних корів у період роздоювання забезпечує збільшення вмісту у них перетравного протеїну на 9,3-12,0%, сирого жиру – на 11,5-28,8%, незамінних жирних кислот, що зумовлює покращення їх відтворної функції, зростання надоїв молока на 12,4% (р < 0,05), жирності молока – на 0,22% (р < 0,05) та вмісту білка у ньому на рівні вимог І класу і підвищенню виробництва молока з розрахунку на 1 га земельної площі на 37,8%.
12. Силос з трави Колумба, заготовлений у молочно-воскову і воскову фазу стиглості зерна, у порівнянні з кукурудзяним, характеризується нижщою енергетичною цінністю, більшим вмістом клітковини, а при згодовуванні ремонтним телицям не забезпечує суттєвого збільшення виходу приросту маси тварин з одиниці земельної площі, тому не є пріоритетним у годівлі молочної худоби.
13. Використання сорго-суданкового гібриду Ювілей-50, порівняно з кукурудзою, забезпечує можливість збільшення виробництва зеленої маси на 71,8%, сухої речовини – 89,8, кормових одиниць – 73,8, кормо-протеїнових одиниць – 70, обмінної енергії – на 86,6% з одночасною економією енергоресурсів, проте через високий вміст клітковини (28% на суху речовину, а іноді і більше) зелена маса і силос з неї у складі кормових сумішок для високопродуктивних корів має використовуватися з урахуванням загальної кількості клітковини.
14. Технологія заготівлі сінажу з люцерни, з козлятника східного, порівняно з заготівлею пресованого і подрібненого сіна, забезпечує збільшення виходу обмінної енергії з одиниці земельної площі на 7,9-14,9%, зниження витрат сукупної енергії на виробництво 1 МДж обмінної енергії на 8,9-15,8% та прямих витрат коштів на виробництво 1 кормо-протеїнової одиниці на 17,9-24,9% і тому є пріоритетною.
15. Практичне використання науково-обгрунтованої системи виробництва і використання кормів на молочному комплексі ,,Кутузівка’’ Харківського району, Харківської області на протязі 2000-2006 років забезпечило покращення кормозабезпечення на 68,3%, збільшення виробництва кормів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 76,9%, на умовну голову тварин – з 34,7 ц к. од. до 53,7 ц або на 54,7%, підвищення надоїв молока на фуражну корову з 3653 кг до 5833 кг або на 59,7%, збільшення поголів’я корів з 904 до 1050 голів або на 16,2% та валового виробництва молока за рік з 3302 т до 6125 т або в 1,86 раза, молочного жиру – з 110,3 т до 213,8 т або в 1,94 раза, внаслідок чого виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь зросло до 1677 ц при рентабельності його виробництва 43,7% і вище, тому заслуговує широкомасштабного впровадження у високопродуктивному молочному скотарстві переважно Лісостепової зони України.
Рекомендації виробництву
З метою нарощування обсягів виробництва молока у зоні Лісостепу України шляхом зростання продуктивності корів (24-40 кг і більше молока за добу), збільшення їх чисельності за рахунок підвищення ефективності використання кормів та енерго-ресурсо-збереження у молочному скотарстві пропонуєтьсяУ
1. У господарствах з виробництва молока використовувати науково обгрунтовану, стабільну, інтенсивну систему виробництва кормів для високопродуктивної молочної худоби на основі пріоритетних кормів – кукурудзяно-соєвого силосу, силосу з підвищеним вмістом сухої речовини з зернофуражних культур (з суміші озимого жита або тритикале та озимої вики, з суміші ярих культур – ячменю, вівса, гороху та вики), сінажу з люцерни, козлятнику східного, зеленої маси люцерни та вищезазначених культур, скошених у фазу максимального накопичення поживних речовин, та пріоритетного зернофуражу (ячмінь, кукурудза, озима пшениця).