Разом з тим, не можна забувати й про інший бік виконавського пізнання форми - архітектонічне чуття, тобто чуття ясної розчленованості твору та природної пропорційності його частин. Відсутність в учня відчуття пропорційності музичної форми спричиняється до динамічних, темпових порушень і призводить до руйнування цілого. Щоб виконавськи опанувати формою твору ще не досить відчути її безпосередньо, потрібно її осмислити.
Формування навичок педагогічної майстерності відбувається в процесі невпинного вдосконалення як виконавської , так і аналітичної діяльності. Переконливий виконавський показ стимулює розвиток мистецької індивідуальності учня, його творчої ініціативи.
Список використаної літератури:
Коган Г. Работа пианиста. М., 1963.
Ляхозицкая С. О педагогическом мастерстве. Л., 1963.
Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. M., I982.
Савшинский В. Пианист и его работа. Л., 1961.
іейгин М. Воспитание и совершенствование музыканта-педагога. М.,1973,
Фейгин М. Индивидуальность ученика и искусство педагога. M., I975.
Фейнберг С. Пианизм как искусство М., 1965.