М. П. Мусоргський 18391881 pp. (стр. 1 из 2)

Реферат

на тему:

М. П. Мусоргський (1839—1881 pp.)

Модест Петрович Мусоргський народився 1839 р. в сім'ї поміщика у Псковській губернії. Уже ранні дитячі враження Мусоргського були пов'язані з селянським середовищем, з його побутом, піснями. Розповіді няні пробудили в ньому любов до народної творчості.

З п'яти років Мусоргський почав займатися музикою і в 9— 10 років досить вільно грав на фортепіано. В цей же час він почав імпровізувати і писати музику. Хоч музичні здібності Модеста були неабиякими, та батьки його про музичну кар'єру в той час і не думали — вони відвезли свого сина вчитися в Петербурзький закритий військовий учбовий заклад. Сімнадцятирічним юнаком Модест закінчив училище гвардійських прапорщиків і був призначений офіцером у полк.

Під час перебування в училищі Мусоргський продовжував займатися музикою. Він захоплюється творчістю Балакірєва. Через два роки Модест Петрович виходить у відставку з тим, щоб цілком віддатися музичній творчості. Проте відсутність коштів до життя змусила його незабаром знову поступити на службу.

В ці роки Мусоргський багато читав, знайомився з передовими громадськими і філософськими течіями і особливо з матеріалістичним вченням М. Г. Чернишевського та його естетичними поглядами. Як і багато інших представників передової молоді в ті роки, Модест Петрович намагається проводити ідеї Чернишевського в життя. Протягом 1863—1866 pp. він живе в комуні з кількома юнаками. За свідченням Мусоргського, вони обговорювали там питання мистецтва, літератури, моралі, а також суспільно-політичні питання, піддаючи різкій критиці ідеї і погляди, що панували тоді. В результаті цього він виробив в собі цілком нове для того часу ставлення до мистецтва, до музики. «Мистецтво є засіб для розмови з людьми, а не мета» — такий був принцип його творчої діяльності. Композитор прагнув до створення правдивих і життєвих художніх образів. «Життя, де б воно не виявилось; правда, якою б гіркою вона не була; смілива щира мова до людей — ось моя закваска», пише він Стасову.

Мусоргський прагнув показати життя народу, розкрити його психологію, внутрішній душевний світ, всі його бідування, страждання й радощі. В його листі до Стасова є такі слова: «Не познайомитись з народом, а побрататись хочеться».

Величезний вплив справив на Мусоргського с;воїм реалістичним напрямом Даргомижський. йдучи за ним, Мусоргський також поряд з інтонаціями старовинної селянської пісні кладе в основу своєї вокальної творчості мовні інтонації. Один з своїх творів Мусоргський присвячує Даргомижському з багатозначним надписом: «Великому вчителю музичної правди».

Уже в другій половині 60-х років Мусоргський став найбільшим виразником критичного реалізму в музиці. Саме до цього періоду відносяться такі чудові пісні, як «Калістрат», «Колискова Яремочці» на слова Некрасова, «Спи, засни, селянський син» на слова Островського, «Сирітка» на власні слова та ін. Ці роки є періодом найтіснішого спілкування між учасниками балакірєв-ського гуртка, найяскравішим виявом їх спільних прагнень і смаку. У 1866—1869 pp. балакірєвці зближуються з Даргомиж-ським, з захопленням спостерігаючи процес створення ним музичної драми «Камінний гість».

Йдучи за прикладом Даргомижського, Мусоргський у 1868 р. почав писати оперу на текст комедії Гоголя «Одруження». Оперу він називав діалогічною, тобто розмовною. Не змінюючи нічого в прозовому тексті комедії, він виробляє чудовий за виразністю музичний речитатив. Але незабаром цей задум перестав його задовольняти як надто вузький,— він почуває, що не може зовсім відмовитись від арій, хорів, пісень, та й сюжет йому здається вже ідейно Недостатньо значним.

Обмежившись написанням тільки першої дії «Одруження», Мусоргський звернувся до другого сюжету: його увагу привертає драма Пушкіна «Борис Годунов». Ідея створення народної історичної музичної дра^ш цілком захоплює його. Можливість втілити в музичних образах перші рухи народних мас, що відбувалися у XVII ст., пробудження самосвідомості народу, його могутньої сили — все це змусило Мусоргського працювати над цим твором з величезним захопленням і за короткий час його закінчити.

Проте дальша доля опери «Борис Годунов» була трагічною. Театральна дирекція відхилила оперу, і Мусоргський за порадою друзів переробив її: увів ряд додаткових сцен, написав всю третю дію і останню картину «Під Кромами». Але і в новій редакції оперу не прийняли до постановки. Тільки після тривалої боротьби, завдяки винятковій наполегливості ряду друзів Мусоргського і особливо співачки Маріїнської опери Платоно-вої, вдалося добитись постановки опери в січні 1874 р.

У демократичного студентства і широкої публіки опера мала великий успіх, але офіціальна критика і придворні кола поставились до неї різко негативно. Новизна ідейного змісту опери, прагнення якомога правдивіше розкрити справжню суть характерів всіх дійових осіб, взаємовідносин народу, царя і самозванця — все це викликало необхідність шукання нових засобів музичного вираження. Переважання речитативу, новизна гармоній (співзвуч) і ряд інших нових прийомів були незрозумілі і чужі більшості публіки і навіть деяким музикантам і викликали до себе різко вороже ставлення як з боку «вищого» товариства, так і з боку музичної критики. Пізніше оперу майже не ставили. Відомо, що сам цар викреслював її з репертуару, який подавали йому на затвердження.

Все це викликало у Мусоргського почуття гіркого розчарування і одинокості, в його висловленнях цього часу відчувається хвороблива гіркота і роздратування.

Пригнічений стан ускладнювався ще й реакцією, що настала тоді в країні. Важкий був у той час і матеріальний стан Мусоргського. Все це справило певний вплив і на його творчість. В деяких його творах з'являються нові, сумні настрої, почуття безнадійності і розчарування.

В 1874 р, Мусоргський написав шість пісень, сповнених почуття нудьги, розпачу і трагічної самотності — цикл «Без сонця» на слова О. Голенищева-Кутузова.

Сповнений драматизму і цикл пісень під назвою «Пісні і танці смерті», написані в 1875—1877 pp. В чотирьох піснях цього циклу виводиться образ смерті як грізної фатальної сили, що не щадить людини, байдуже ставиться до її страждань і благань і в той же час є рятівницею від усіх земних бід. Найзначніші пісні з цього циклу — «Тропак» і «Полководець».

Близька до цього циклу і пісня «Забутий» — балада, написана під враженням однойменної картини Верещагіна. Ідея цього твору спрямована проти страхіть війни. У 1874 р. Мусоргський написав фортепіанну сюїту «'Картинки з виставки», пов'язану з враженням від посмертної виставки картин і малюнків художника-архітектора В. Гартмана, який був близьким другом Му-соргського.

У 1872 р. Модест Петрович розпочав роботу над великим твором — оперою «Хованщина». Цій другій своїй опері Мусоргський надавав великого значення, він називав її «народною музичною драмою». Проте працював над оперою він недосить систематично, через що робота над нею продовжувалась майже до останніх днів життя композитора і все ж не була закінчена.

У 1875 р. Мусоргський розпочав роботу над третьою оперою— «Сорочинський ярмарок» на сюжет М. Гоголя. На характері опери позначились властиві Мусоргському життєрадісність, гумор, любов і інтерес до народного побуту. Музика опери пов'язана з українською народною піснею. Модест Петрович працював над нею майже всі останні роки життя, але все-таки не закінчив її.

Кінець 70-х років був для Мусоргського дуже важким: він багато і тяжко хворів, змушений був кинути службу, лишився без коштів, без свого кутка, майже без друзів. Композитора пригнічувала одинокість, відсутність близьких людей, які б розуміли його. Цей пригнічений стан Мусоргського останні роки скрашувався тільки дружбою з В. В. Стасовим.

Світлим епізодом в останні роки життя Мусоргського була концертна поїздка влітку 1879 р, по Півдню Росії з відомою співачкою Д. М. Леоновою. Мусоргський був не тільки композитором, але й чудовим художником-акомпаніатором. Артистичний успіх, переміна обстановки, чарівне враження від природи Півдня Росії, особливо Криму, викликали в Мусоргського велике піднесення і натхнення, але це тривало недовго. У Петербурзі композитора зустріла та сама обстановка, організм його був зовсім підірваний, і нове тяжке захворювання швидко привело до трагічного кінця. Завдяки клопотанням друзів хворого Мусоргського поклали у військовий госпіталь. У 1881 р. Мусоргський помер. Незадовго до його смерті І. Ю. Рєпін намалював чудовий портрет композитора.

ТВОРЧІСТЬ М. П. МУСОРГСЬКОГО

Найповніше М. П. Мусоргський здійснив свої художні погляди в операх. Тут він був справжнім реформатором — творцем глибоко народної музичної драми, у якій всі музичні засоби підпорядковані одному принципу — правдивій передачі переживань народу і окремих дійових осіб, що зв'язані з народом.

Мусоргського приваблювали здебільшого історичні сюжети, на яких він міг показати, як він говорив, «минуле в сучасному», тобто розкрити основні рушійні сили суспільства — народ і владу, їх взаємовідносини.

Опера «Борис Годунов». Найбільшим за значенням і цільністю твором Мусоргського є опера «Борис Годунов». Покладений в основу текст драми Пушкіна зазнав значної переробки, і в результаті Мусоргський написав самостійне лібретто, яке дало змогу йому створити новий вид народноісторичної музичної драми. Новизна її в порівнянні з іншими операми того часу полягала насамперед в тому, що тут рушійною силою є народ і його ставлення до подій. Ненависть народу до Бориса, як до царя-злочинця, вбивці, і є основою трагедії і загибелі Бориса. Ця основна ідея опери висловлювалась устами юродивого, як виразника потаємних дум і сподівань народу.

Образ народу поданий в опері не статично: зростання його самосвідомості і активності показано в розвитку. Якщо в першій частині пролога народ ще не розумів того, що відбувається, то в сцені «На 'Красній площі» він вже грізно вимагає хліба, а в останній сцені «Під Кромами» повстає, виявляючи свою стихійну силу і міць.