3. Потреба системного вивчення жіночих танців диктує необхідність радикального оновлення концептуальних підходів, аналітичного інструментарію теоретико-методологічної бази українського хореографічного мистецтвознавства. Зокрема, термінового перегляду потребує класифікаційна схема хороводів, запропонована А. Гуменюком. Багатошаровий і багатофункціональний обрядовий комплекс, який історично склався в українській етнокультурні, зумовив наявність двох типів обрядів та свят – календарної і родинної обрядовості. Відповідно сформувалися і два типи хороводів, що має насамперед відображати класифікаційна схема.
4. Проблему співвідношення чоловічої і жіночої хореографічної лексики в українській народно-сценічній хореографії К. Василенко вирішує в соціологічному, а не естетичному ключі, використовуючи поняття “рівноправність”. На нашу думку, за безперечного розширення жанрово-тематичного діапазону жіночих танців у ХХ столітті, не менш очевидною була тенденція до збіднення їхньої форми та змісту, що виражалося насамперед у соціологізованій та ідеологізованій інтерпретації. Для відновлення естетичної і світоглядної цілісності жіночих танців слід відродити сутнісні аспекти міфологічного змісту українських хороводів.
1. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. – К.: Мистецтво, 1996. – 494 с.
2. Гатальська С. Філософія культури. – К.: Либідь, 2004. – 488 с.
3. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. – К.: АН УРСР, 1963. – 235 с.
4. Історія української культури у п’яти томах. – Т. 3. – К.: Наукова думка, 2003. – 1247 с.