Смекни!
smekni.com

Зародження, формування та розвиток склоробства на Україні. Львів як центр українського склоробс (стр. 4 из 6)


Розділ ІІ. Львів – як центр українського склоробства. Перші мистецькі акції в Україні – Міжнародні симпозіуми з гутного скла

З 8 до 17 жовтня 1992 року у Львові проходив Міжнародний симпозіум з гутного скла. Це перша мистецька ак­ція в Україні, в якій взяли участь найвідоміші художники скла, мисте­цькі критики та колекціонери з 18 кра­їн світу: України, Бельгії, Білорусії, Вірменії, Естонії, Латвії, Литви, Ні­дерландів, Німеччини, Польщі, Росії, Словаччини, США, Угорщини, Фін­ляндії, Франції, Чехії, Японії.

Впродовж 10 днів мистці намагалися глибше проникнути в таємниці мисте­цтва скла, реалізуючи свої творчі за­думи за допомогою майстрів Львів­ської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, на базі якої і проходила робота симпозіуму. Орга­нізатори симпозіуму: Львівська Спіл­ка художників (голова правління і го­лова оргкомітету симпозіуму Андрій Бокотей), Асоціація художників скла (США, президент Асоціації Стефан Ді Едвардс), творчо-виробниче об'єднання «Ґердан» (директор Орест Шейка), Львівський державний інститут при­кладного та декоративного мистецтва (ректор Емануїл Мнсько). [17;28]

До програми симпозіуму входив ряд поважних акцій, які доповнювали сам симпозіум. В цей час вперше відбувся Міжнародний студентський симпозіум з гутного скла, за участю студентів України, Литви, Латвії, Естонії, Росії, Чехії, Польщі та Франції. Студенти працювали біля печей кафедри скла ЛДІПДМ. У Музеї етнографії та ху­дожнього промислу проходила вистав­ка скла з фондів від найдавніших ча­сів до наших днів. Учасники симпо­зіуму стали слухачами теоретичної конференції, що знайомила з історією української гути, переглянули фільм «Українська гута» («Галфільм»). Відкриття унікального в Україні «Му­зею сучасного скла», де представлені твори учасників Міжнародного симпо­зіуму 1989 року (Львів) стало важливою подією в мистецтві. Львів'яни та гості мали чудову нагоду бачити, як народжуються форми: робота біля печі Їржі Шугаєка переросла у акт перформансу, що практично змінило усталені норми підходу до акту твор­чості, ї. Шугаєк творив медодію плас­тики із дроту та розпечених склони-ток, зав'язував їх у вузлики, перемо­тував, наліплював на каркас, відтинав ножицями та граціозно будував про­сторовий об'єкт (Додаток №5), [5;14,17;28]

Тво­ри А. Бокотея, Л. Кічура, К. Павлака (Польща), Я. Зорічака (Словаччина), Дж. Сімпсона (США), H. Моріна та К. Сінтез (Франція), В. Моно (Фран­ція), Ф. Ібрагімова (Росія), А. Вілберга (Латвія) — вражають віртуозністю виконання і складають «класику» су­часної гути. Основним завданням про­цесу творення протягом 10 днів сим­позіуму було максимальне розкриття різних аспектів творчості та широких можливостей гути у плані пошуку форм просторових об'єктів із викори­станням акцидентних закономірностей у кожному окремому випадку. Акції і безперервна робота біля скло-печей. Були конкуренція і вирізнення, і прикрощі, та підсумок — показова експозиція творів у Націо­нальному музеї у Львові, що в сумі дала багатий матеріал для осмислення і дискусій. А Львів і Україна отрима­ли в дар твори, виконані художника­ми за час проведення симпозіуму, ко­лекцію, рівної якій немає в Східній Європі.

Проведення міжнародних симпозіумів з гутного скла у Львові стало тради­цією. Місто з глибоким корінням ми­стецтва гути чекає художників. Це стимулює розвиток гути: розмаїттям ідей, технічних засобів, силою талан­ту та фантазії кожного майстра, що, очевидно, є головним важелем усієї справи. [17;41]

Рух “нового склярства”, скло-рух розпочався в кінці 50-х років минулого століття, хоча провісницькі симптоми непромислового використання матеріалу з’явилося на 30 років раніше. Культурне довкілля тих часів поступово переймало тенденцію індустріалізації і наближалося до інформаційної революції та постмодернізму. Вжиткова сфера, наповнена тиражованими виробами із скла, почала символізувати не тільки пересічні добропорядні смаки споживачів, а й експериментальну площину для нової естетики. Симпозіум представляє оригінальні фрагменти широкого культурного окреслення, обмеженого ментальністю та територією. Мистці, які декілька років відвідують львівські симпозіуми гутного скла, напевно вже знайомі з певними константами довкілля. Новизна – в їх черговому виборі саме цієї акції, засвідченні поваги і дружби саме до такого Автора, як Андрій Бокотей. [6;92-93]

Мистецтво гути — найкрихкіше у всіх сенсах. Цю аксіому П'ятий симпозіум довів ще раз. Бо подібні масштабні заходи мимоволі провокують проблеми та риторичні питання, що існують в ук­раїнському мистецтві взагалі та мис­тецтві скла зокрема. Вони виявляють­ся набагато ширшими, складнішими і вагомішими, ніж може видатися на перший погляд.

Давнє мистецтво гути сучасне і акту­альне протягом уже шести тисячоліть, відколи речі, створені майстрами з роз­плавленої маси скла, прикрашають життя і побут людей з різним ма­теріальним достатком. В середині ж двадцятого століття гутним склом зацікавилися авангардні художники. Тоді його нібито винайшли знову — во­но перестало бути лише матеріалом для виготовлення суто ужиткових ре­чей. Жоден справжній художник не в змозі проігнорувати специфічних особ­ливостей унікального матеріалу. Вони дозволяють митцям проводити будь-які експерименти з формою, техно­логією, кольором, втілювати найвибагливіші фантазії та творчі задуми. Од­ним із засновників руху "нового склярства є професор Мюнхенської ака­демії мистецтва, "жива" легенда світо­вого мистецтва скла пан Ервін Ейш. На Третьому симпозіумі він, окрім праці біля гутної печі, організував виставку власних графічних творів, присвячених симпозіуму. А після завершення вис­тавки подарував колекцію графіки львівському Музею скла, яку й досі там зберігають (деякі витвори скляного ми­стецтва було привезено до Києва, що­би урочисто відкрити П'ятий сим­позіум). Пан Ейш — не єдина культова

фігура скляного Олімпу. Як ветеранів симпозіумного руху можна назвати че­ха Іржі Шугаєка та американця Марвіна Ліпофські. Вони обидва найкращі у своїх країнах і добре знані в усьому світі, де цікавляться мистецтвом скла. А цього року на симпозіумі працював і читав лекції відомий художник, Віце-президент Міжнародної асоціації ху­дожників скла, професор Майкл Род­жерс (Японія). [1;50]

У цьому контексті цілком доречно розвіяти міф, який існує, на жаль, не ли­ше у колах пересічних глядачів і спожи­вачів, але й володіє думкою деяких про­фесіоналів. Це міф про другорядність мистецтва, що апелює до тканини, де­рева, скла чи кераміки. Це міф про те, що речі, виконані в цих матеріалах, ма­ють суто ужиткове, прикрашально-прикладне значення. Слід зазначити, що проблема існування багатьох аб­сурдних міфів стосується лише Ук­раїни, а за її межами тане як торішній сніг. Насправді ж, у часи тотального па­нування соціалістичного реалізму тільки художники так званого декора­тивно-прикладного мистецтва могли собі дозволити вільні формальні пошу­ки та експерименти. Що вони й робили, і на рівних виставлялися на престиж­них міжнародних форумах та навіть не­одноразово перемагали. Мабуть, саме цей факт зіграв не останню роль у складному процесі визрівання ідеї створення симпозіуму гутного шкла на базі Львівської експериментальної ке-раміко-скульптурної фабрики. Саме Львів здобув авторитет одного з лідерів серед художніх центрів Східної Європи, розвиваючи прогресивні тен­денції у мистецтві скла, закладені про­фесійною школою Львівського інститу­ту прикладного та декоративного мис­тецтва (нині Львівської академії мис­тецтв).

Засновник і постійний президент уже п'яти симпозіумів гутного шкла — ху­дожник, єдиний з українських шклярів член Міжнародної асоціації скла, про­фесор, академік, нині ректор ЛАМ пан Андрій Бокотей. Власне, завдяки його зусиллям і авторитету, починаючи з 1989 року, і стало можливим проведен­ня симпозіуму. Але цього року Бокотей-старший, з невідомих причин, пе­реклав майже всі повноваження на Бокотея-молодшого. Пан Михайло в ми­нулому — випускник кафедри скла львівської академії, нині — співробіт­ник Міністерства іноземних справ. Тре­ба зазначити, що організатори Симпозіуму подібні до камікадзе, бо від розкоші проведення подібних фо­румів відмови­лися навіть за­можні амери­канці, не кажу­чи про словаків — традиційних лідерів мистец­тва скла. І все ж це не знімає з них — організа­торів — відповідальності. [1;51]

Але те, що близько п'ятдесяти художників про­тягом десяти днів мають ви­няткову можливість, попри всі негаразди, працювати і спілкуватися, варте уваги, по­ваги, допомоги та підтримки.

Львова всі п'ять симпозіумів — подія року. Заключна виставка з іще "тепли­ми" роботами збирає, без перебільшення, весь мистецький загал 7 міста у Національному музеї, де цього ' року відбулося урочисте закриття та виставка. Всім цікаво побачити, чого понавитворювали найкращі художни­ки Іди й я усього світу.


2.2.сучасний стан львівського склоробництва. Андрій Бокотей

і феномен української гути.

Твори А. Бокотея — учасника понад 80 виставок сучасного ху­дожнього скла — входять в кращі музейні та галерейні колекції сві­ту: України (Київ, Львів, Харків, Хмельницький), США (Нью-Йорк, Корнінг, Філадельфія), Франції (Нансі, Ван-Ле-Шатель, Париж), Німеччини (Айзенштайн, Карлсруе), Бельгії (Льєж, Брюссель), Голландії (Утрехт), Данії (Ебельтофт), Угорщини (Будапешт, Печ, Айка), Чехії (Нові Бор), Польщі (Краків, Варшава, Вроцлав), Росії (Москва, Санкт-Петербург).