Методика використання опорних сигналів під час вивчення "Земельного проектування" (стр. 7 из 8)
4.2 Обчислення площі секцій.
План землекористування ділять на секції площею 100 – 300см2. Границі секцій намічають по дорогах, ріках, струмках, каналах, границях угідь. Секції нумерують римськими цифрами, починаючи з Пн-Зх кута плану продовжуючи з ліва на право і зверху – вниз. Праці вираховують при 2 положеннях планіметра 2 рази. Різниця 2-3 і 3-4 ділення. Допустиме розходження зональної площі до площі секцій визначають по формулі:
f доп = + 0.05 * М / 10000 *
f доп – нев’язка;
М – знаменник масштабу;
Р – загальна площа.
4.3Обчислення площі контурів.
Вирахування площ контурів угідь.
Після ув’язки секцій приступають до вирахування площ угідь. Контури нумеруються арабськими цифрами в порядку розміщення в секції і виписуються в відомість. Площі контурів вираховуються різними способами: планіметром при одному положенні, палеткою. При вираховуванні площ менше 2 см2 кілька раз обводять і ділять на кількість обводів. Площі 1см 2 визначають палеткою.
Площі немасштабних лінійних контурів включають в площі угідь, як вкраплені контури.
Допустиме розходження площі угідь до площі секцій визначають по формулі:
f доп = + 0.08 * М / 10000 *
Складання контурної відомості.
В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.
5. Складання по контурної відомості.
В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.
6. Складання експлікації земель.
Під час складання експлікації земель виписують з по контурної відомості площі угідь (окремо сільськогосподарських і не сільськогосподарських ), підбивають їх суму і записують під загальною рискою.
7.Організація системи угідь і сівозмін
Використання землі , як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь і системи сівозмін. Правильна організація угідь і системи сівозмін у господарстві визначає господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Організація угідь і системи сівозмін тісно пов'язана з організацією всього виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства, оскільки воно відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності, технічні процеси в окремих його галузях, а також весь комплекс виробничих зв'язків, які існують і розвиваються в господарстві.
Завданням організації вгідь і системи сівозмін є створенням максимуму зручності для раціонального співвідношення і розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення продуктивності праці, збереження та підвищення продуктивності землі . В ринкових умовах організація угідь і системи сівозмін вирішується на основі потенційної можливості землі, можливості отримання максимального прибутку при відповідних затратах. Структура посівівмає основний вплив на економічну та екологічну ситуацію в господарстві. Так, високодохідні культури, наприклад цукрові буряки, виносять з ґрунту велику частину органічної речовини. Водночас багаторічні трави, що використовуються на сінокосіння, значну частину органічної речовини залишають у ґрунті.
Таким чином, завдання полягає в тому, щоб знайти таке співвідношення культур, при якомувміст органічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався,а господарство отримувало високі прибутки. Розв'язання цієї проблеми можливе при використанні перспективних сільськогосподарських культур, які будуть вирощуватись в господарстві , знанні проектної урожайності , балансу органічної речовини (гумусу) в ґрунті. Товарними культурами в господарстві передбачено озиму пшеницю, ярий ячмінь, цукровий буряк, гречка. Основними кормовими культурами будуть: для концентрованих кормів - ярий ячмінь, овес, горох; для соковитих - кормові буряки, кукурудза на силос; для зелених - кукурудза на зелений корм, однорічні і багаторічні трави; для грубих кормів - однорічні та багаторічні трави.
Таблиця 5.1 – Вихід кормів з 1 гектара
| Культура | Прогнозна урожайність, ц/га | Вихід кормів з 1 га, к.о. |
| Ярий ячмінь | 60 | 66 |
| Овес | 50 | 50 |
| Зернобобові | 23 | 28 |
| Кормовий буряк | 600 | 72 |
| Кукурудза на силос | 210 | 42 |
| Кукурудза на зелений корм | 210 | 42 |
| Однорічні трави на зелений корм | 150 | 25 |
| Однорічні трави на сіно | 50 | 22 |
| Багаторічні трави на зелений корм | 210 | 36 |
| Багаторічні трави на сіно | 60 | 31 |
Таблиця 5.2- Баланс органічної речовини в ґрунті під сільськогосподарськими культурами
| Культура | Урожайність, ц/га | Баланс гумусу, т/га |
| Озима пшениця | 60 | -1,201 |
| Ярий ячмінь | 60 | -1,038 |
| 0 в е с | 50 | -0,974 |
| Гречка | 15 | -0,505 |
| Горох | 25 | -0.757 |
| Цукровий буряк | 350 | -2,110 |
| Кормовий буряк | 600 | -4,626 - |
| Кукурудза на силос | 210 | -1,624 |
| Кукурудза на зелений корм | 210 | -1,624 |
| Однорічні трави на сіно | 50 | +0,900 |
| Однорічні трави на зелений корм | 150 | +0,485 |
| Багаторічні трави на сіно | 60 | +2,510 |
| Багаторічні трави на зелений корм | 210 | +2,503 |
Проводяться розрахунки балансу гумусу в ґрунті, виходячи із запроектованої структури продуктивних земель, структури посівних площ та прогнозної урожайності сільськогосподарських культур. При дефіцитному балансі гумусу намічаються заходи його ліквідації: зменшення площ культур з високим дефіцитом балансу гумусу, використання додаткових джерел органічної речовини (внесення торфу тощо).
Впорядкування території сівозмін.
Впорядкування території сівозмін - одна з найважливіших складових частин проекту землевпорядкування сільськогосподарського підприємства. Його основне завдання - створити найкращі умови для організації 1 проведення польових робіт, продуктивного використання сільськогосподарської техніки, впровадження ефективної системи землеробства. Воно проводиться з врахуванням конкретних природнокліматичних та економічних умов зони, регіону, господарства. Основним принципом впорядкування території сівозмін є тісний взаємозв'язок 1 взаємозалежність окремих елементів впорядкування території сівозмін, комплексне розв’язання цих питань.
Таблиця 5.3 - Оцінка культур як попередників .
Культура | Попередник | |||||||||||
| Озима пшениця | Ярий ячмінь | Овес | Гречка | Горох | Цукровий буряк | Кормові коренеплоди | Кукурудза на силос | Кукурудза на зелений корм | Однорічні трави | Багаторічні трави | ||
| Озима пшениця | ||||||||||||
| Ярий ячмінь | ||||||||||||
| Овес | ||||||||||||
| Гречка | ||||||||||||
| Горох | ||||||||||||
| Цукровий буряк | ||||||||||||
| Кормові коренеплоди | ||||||||||||
| Кукурудза на силос | ||||||||||||
| Кукурудза на зелений корм | ||||||||||||
| Однорічні трави | ||||||||||||
| Багаторічні трави | ||||||||||||
-добрий попередник
- недопустимий попередник
- можливий попередник
Загадом впорядкування території сівозмін сільськогосподарського підприємства полягає в розміщенні полів, польових доріг, захисних лісонасаджень, польових станів, джерел водопостачання. Вирішення цих питань залежить від конкретних природноекономічних умов господарства, виду або типу сівозміни.
При впорядкуванні території сівозміни потрібно вирішити два основні питання: розміщення полів сівозмін та польової дорожньої мережі.
Під полем сівозміни розуміємо більш-менш рівновелику частину території сівозміни, що призначена для вирощування однієї культури (в окремих випадках двох-трьох культур), яка міняється відповідно до прийнятого для виконання комплексу виробничих процесів з обробітку ґрунту, сівби, та догляду за рослинами і збору урожаю. Розміщення полів проводиться з врахуванням якісних властивостей ґрунтового покриву, рельєфу місцевості, дорожньої, гідрографічної та меліоративної мережі, конфігурації земельних масивів.
Кількість полів визначають при підборі схеми чергування культур. Їх розміщення з урахуванням ґрунту, рельєфу, умов зволоження обґрунтовується автором проекту. Найкраща форма поля (польової сівозміни) — прямокутник із співвідношенням сторін 1:4, оптимальної довжини — 200-2500 м. Поля сівозмін проектуються з врахуванням виробничих вимог механізації. При проектуванні полів застосовується вирівнювальний метод, в результаті якого визначається кращий. Оцінка запроектованої форми поля здійснюється з допомогою величин непродуктивних затрат на холості заїзди і повороти, які залежать від довжини загінок, вздовж яких ведеться основний обробіток. Для полів прямокутної форми розміри (довжина і ширина) вимірюються безпосередньо на плані, а для неправильної — поля розбиваються на трапеції або трикутники. Робимо розрахунок, який дозволяє визначити краще проектне рішення .