Реферат на тему:
Світова культура XIX-XX століття
ПЛАН.
I. Світова культура XIX століття.
1.1 Науково-технічний прогрес і формування нових світоглядних орієнтирів.
1.2 Основні художні течії XiX ст: класицизм, романтизм, реалізм.
1.3Особливості розвитку художньої культури в кінці XIX ст.
II. Світова культура XXст.
2.1 Загальна характеристика світової культури XXст., її особливості та
періодизація.
2.2 Модернізм як специфічний культурний феномен XXст.
2.3 "Масова культура" та її роль у сучасному суспільстві.
Висновок.
Використана література.
I. Світова культура XIX століття.
1.Науково-технічний прогрес і формування нових світоглядних орієнтирів.
Започатковані епохою Просвітництва тенденції культурного розвитку знайшли своє продовження в XIXстолітті, однак в цей період проявили себе нові соціально-історичні фактори, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя Європи.
Одним із таких факторів став промисловий переворот, суть якого полягала в переході від мануфактурного до машинного виробництва. Цьому процесові в значній мірі сприяло створення парової машини видатним англійським винахідником Джеймсом Уаттом. Промисловий переворот докорінно змінив не лише технічну основу виробництва, а й суттєво вплинув на побут, ціннісні орієнтації людей. Швидкими темпами зростав процес урбанізації, втягуючи у вир міського життя мільйони людей, ламаючи звичний патріархальний спосіб існування. Все це формувало відчуття напруженої динаміки оточуючої дійсності. Впродовж XIXстоліття людство нагромадило велику кількість наукових знань, успішно застосувавши їх на практиці.
| Так, однією з найбільших проблем, розв'язаних в даний період, було отримання і використання електроенергії. Великий вплив на розширення інформаційного простору, на весь культурний процес світового розвитку мало винайдення телефону, радіо, фонографа, грамофона та ін.
Якісному стрибку в розвитку природознавства сприяли три великі відкриття: створення клітинної теорії, відкриття закону збереження іперетворення енергії, створення еволюційної теорії. У природознавстві назрівала заміна метафізичного погляду на природу - діалектичним.
Успіхи в галузі природознавства позитивно вплинули на розвиток філософської думки. Особливо виділяється в цей період німецька класична філософія, яка веде свій початок з часу появи перших праць Іммануїла Канта. Важливе місце у філософії Німеччини посідають Йоган Готліб Фіхте та Фрідріх фон Шеллінг, а вершиною німецького класичного ідеалізму вважається філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, головне досягнення якого теорія діалектики. Дуже важливо, що Гегель зробив спробу систематизації всього змісту виробленої людством культури. Всю історію людства філософ розглянув як єдиний процес, в якому кожна доба займає своє особливе місце і спричиняє вплив на наступні епохи.
Філософія Гегеля мала величезний вплив на розвиток науки в цілому та Історичних досліджень зокрема. Філософи та історики намагалися з'ясувати закономірності різних періодів світової історії. Характерно, що в цей період надзвичайно зросло загальне захоплення історією. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, формуються національні школи істориків, серед яких особливо виділяється школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації (О.Тьєррі, О.Міньє, Ф.Гізо). Формування світоглядних орієнтирів відбувалося і в сфері розвитку суспільно-політичної" думки, яка в країнах Західної Європи найбільш рельєфно представлена такими течіями, як консерватизм, лібералізм, соціалізм.
Всі ці процеси та фактори робили відповідний вплив на розвиток художньої культури, для якої характерним було розмаїття напрямів, методів, видів та жанрів. Діячі мистецтва, художньо відображаючи світ, по-своєму допомагали людям пізнавати його красу, Його цінності та прерогативи. XIXстоліття породило справжніх титанів людського духу.
2.Основні художні течії XiX ст: класицизм, романтизм, реалізм.
Для європейської культури притаманна була послідовна зміна трьох основних художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму, І лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму, що згодом вилилися в буйне розмаїття художніх течій на початку XX ст.
Такий поширений раніше у культурному процесі Західної Європи напрям, як класицизм, на початку XIXст. відходить у минуле, поступаючись місцем романтизму, який заполонив творчу уяву багатьох митців. Але саме в цей час класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори німецьких поетів і мислителів Й.В.Гете (1749-1832) та Й.Ф.Шіллера (1759-І805рр.).Яскравим прикладом можуть служити "Розбійники", "Заколот Фіеско", "Підступність та кохання" Шіллера, "Римські елегії", "Єгмонт" Гете. Для цих творів характерні раціоналістична виразність образів та сюжету, тонкий ліризм, орієнтація на високі ідеали античності.
В стилі класицизму творили і видатні французькі художники Жак Луї Давид (1748-1825 рр.) та його учень Жан Огюст Доменік Енгр (1780-1867 рр.) Давід був першим живописцем Наполеона.
Давід створив величезну школу учнів. З його майстерні вийшов і великий художник Жан Огюст Доменік Енгр, який також змалював ряд знаменитих портретів, а також художніх полотен. Однією з головних його праць є вівтарний образ для церкви його рідного міста Монтована, де Енгр навмисне подає образ мадонни близьким до Сикстинської мадонни, виражаючи своє захоплення Рафаелем і намагання бути вірним заповітам великого художника.
Якщо ж вести мову про романтизм, що прийшов на зміну класицизмові, то його поява в значній мірі була зумовлена бурхливими подіями Французької революції 1789-1794 років, які змінили не тільки соціальний устрій Франції, риси її побуту і станові відносини, а й пред'явили мистецтву нові вимоги: служити не вибраній публіці, а революційним масам, і воно дійсно вийшло із стін палаців на вулиці і площі, заговорило могутньою і в той же час доступною для всіх мовою. Разом з тим поява романтизму пояснюється і певним розчаруванням в результатах революції, в ідеології Просвітництва і в буржуазному прогресі.
Саме тому основою романтичного світосприймання став болючий розлад ідеалу і соціальної дійсності,- а романтичний герой - це герой гордої одинокості і неприйняття світу через його недосконалість. Він часто виявляється поставленим в надзвичайні умови, в яких розкривається могутність його духу. Своєрідність цього методу - напруженість подій, велика роль фатальних випадковостей, широке використання фантастичних і легендарних образів і мотивів, гротеск і контраст як улюблені засоби зображення. В своїх, художніх узагальненнях романтики тяжіють до символіки, уникаючи побутової конкретизації характерів.
Головними представниками романтизму в німецькій літературі були: Новаліс (Фрідріх фон Харденберг), Е.Т.А.Гофман; в англійській-У.Вордсфорт, В.Скотт, Дж.Байрон., П.Б.Шеллі, В.Ґюго, А.Ламартін, Жорж Санд та інші.
Геніальний англійський поет Джордж Гордон Ноель Байрон (1788-1824рр.), проживши всього 36 років, залишив людству багатющу духовну спадщину: вірші, поеми, драми, роман у віршах "Дон Жуан". Особливе місце в творчості Байрона займає його твір "Паломництво Чайльд Гарольда", яким відкрилася нова смуга в духовному житті англійського і європейського І суспільства, що побачило конкретне втілення свого протесту в пристрасних ліричних монологах поеми.
Заслугою романтиків є поновлення художніх форм: вони створили жанр історичного роману, фантастичної повісті, реформували сцену. Жанр історичного роману започаткував Вальтер Скотт (1771-1832 рр.) своїм прозовим твором "Уеверлі" (1814 р.). Історичному минулому Англії присвячені його романи: "Айвенго", "Монастир", "Абат" та інші. Всього В.Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань. Історичний жанр успішно розвивали інші письменники.
В 1827 р. створює свою першу історичну драму з часів англійської буржуазної революції "Кромвель" великий французький письменник Віктор Гюго. (1802-1885 рр.) Періоду середньовіччя присвячений і перший великий роман Гюго "Собор Паризької богоматері" (1831 р.).
Гюго писав більше 60 років, його літературна спадщина величезна. Він залишив 26 томів віршів, 20 томів романів, 12 томів драм і 21 том філософських і теоретичних праць - всього 79 томів.
Борючись з класицизмом, романтики вимагали повної свободи і розкріпачення людських почуттів, вважаючи, що предметом мистецтва повинні бути перш за все людські пристрасті. Показовою щодо цього є творчість французької письменниці Аврори Дюдеван, що більше відома під псевдонімом Жорж Санд (1804-1872 рр.). Перший роман письменниці "Індіана" приніс їй заслужену популярність.
За своє довге життя Жорж Санд випустила біля дев'яносто романів і повістей, серед яких виділяються: "Орас", "Консуело", "Гріх пана Антуана", "Мірошник з Анджібо", "Графиня Рудольшдадт". Кращі твори письменниці не втрачають свого значення і для нас: вони хвилюють своїм демократизмом, оптимізмом, своєю любов'ю до людини і праці.
Під впливом літературного романтизму в 20-ті роки оформився романтизм у музиці. Композитори-романтики: К.М.Вебер, Р.Вагнер, Ф.Ліст, Дж.Россіні та інші створили справжній культ музики. XIXстоліття ознаменоване появою багатьох романтичних оперних творів, в яких оспівувався народ, благородні людські діяння, боротьба за свободу, щастя, справедливість.
Завершив розвиток німецької романтичної опери і своєю творчістю вніс значний вклад в історію світового музичного мистецтва Ріхард Вагнер (1813-1883 рр.) Центральне місце в спадщині Вагнера займають опери (всього їх тринадцять), в яких відображено національний склад характеру, відтворені легенди і перекази німецького народу, величаві картини природи.