Основними видами декоративно-прикладної діяльності на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі є декоративне малювання, декоративна аплікація та декоративне ліплення.
Декоративне малювання - це малювання різних орнаментів за допомогою гуашевих фарб на площині паперу та об’ємних виробах з глини.
Зміст уроків образотворчого мистецтва по декоративному малюванню наступний: малювання узорів і декоративних елементів зі зразку; самостійне виконання в квадраті, колі узорів з форм рослинного і тваринного світу (декоративна переробка листя дерев, квітів, грибів і т.д.), а також геометричних форм (кіл, трикутників, прямокутників). Малювати казкових птахів, тварин, казкових квітів за мотивами народних майстрів. В процесі виконання декоративної роботи діти вчаться застосовувати лінії симетрії, чергування елементів.
На уроках образотворчого мистецтва використовують такі матеріали як: папір, кольорові олівці, пензлик, акварельні і гуашеві фарби.
Декоративна аплікація - це створення композиції шляхом наклеювання різаних елементів з кольорового паперу.
На уроках образотворчого мистецтва по виготовленню аплікації діти створюють орнаменти чи художнє зображення шляхом наклеювання різнокольорових шматочків паперу чи тканини. У процесі створення певного візерунка ставиться завдання навчити дітей виконувати візерунок у певній колірній гамі, характерної для того або іншого виду народного декоративного мистецтва: димковий, хохломский, городецький розпис, у теплих або холодних тонах і т.п.. Знайомство дітей з різними кольорами й навчання одержанню відтінків дозволяє їм використати при складанні візерунків не тільки основні кольори, але й відтінки. Від складання ритмічних візерунків з повторюваними елементами учнів поступово навчають складання симетричних, а потім й асиметричних композицій.
Аплікаційні роботи виконуються з кольорового паперу, з природних матеріалів — соломки, листків, трав, засушених квітів, з тканини, ниток, вирізок із газет і журналів.
Декоративна ліпка – ліплення за допомогою стеків, наліплювання, різних предметів народного вжитку. Змістом декоративного ліплення можуть бути посудини, намисто, настінні й настільні пластинки.
За змістом декоративне ліплення умовно можна розділити на два види: предметне з елементами ліпного декору і власне декоративне ліплення. До першого виду відноситься декорування посуду, глиняних іграшок, казкових образів, зображень тварин та птахів. До власне декоративного ліплення можна віднести створення декоративних пластин та прикрас.
Дітей молодшого шкільного віку можна навчити: декорувати глиняні іграшки по типу народних, ужитковий та художній посуд, виліплений за народними мотивами, ліпити декоративні пластини та прикраси.
Оскільки із всього розмаїття кераміки дітей найбільше приваблюють керамічні іграшки, то ознайомлення з технікою ліпного декорування важливо починати саме з прикрашанню виліплених ними іграшок. Найпростішою технікою такого прикрашання є ліпна "обробка", яка складає основу декору димківської барині. Вона надає виразності і святковості сукням, блузам, фартухам, косинкам. Декоративними обробками димківські майстри також декорують крила й хвости казкових індиків, гусей, півнів, квочок, ліплять декоративні прикраси на ногах коників, козликів, корів.
Своєрідний характер має ліпне декорування українських керамічних іграшок. Гончарі Опішні, Київської та Чернігівської областей прикрашають іграшкових звірів та птахів реалістичними елементами рельєфу, що зображають їхнє хутро, пір'я, та стилізованими декоративними елементами: квітами, листям, лініями, кругами, кільцями. Тулуби казкових птахів покриваються наліпками у вигляді півкілець та ниткоподібними джгутиками, що створюють враження справжнього пір'я.
Керамічні іграшки, що втілюють образи людей, а це переважно персонажі українських народних казок або інші літературні герої, декоруються наліпками більш стримано: конкретизують деталі одягу, головні убори, прикраси, підкреслюють їх національну своєрідність. В жіночих образах це ліпне намисто, стрічки, вінки, хустки, в чоловічих - пишні вуса, смушеві шапки та комірці, капелюхи та пояси.
Надзвичайно цінний художній досвід діти молодшого шкільного віку зможуть здобути, навчаючись ліпного декоруванню посуду, створеного за мотивами української народної кераміки. Наприклад, опішнянські майстри ліпниною декорують переважно художню кераміку: вази, свічники, декоративні настінні тарілки та панно, фігурний посуд у вигляді казкових птахів, баранів, козлів, левів та ведмедів. Косовські майстри прикрашають ліпним орнаментом всі, без винятку, предмети керамічного посуду, користуються технікою легкого гравірування візерунка по мокрій поверхні виробу. Наприклад, у глечика, дзбаника, вази візерунком виділяється горлечко і дно, у куманця - горлечко, носик, ручка, дно-підставка. Біля горлечка і дна посуду розміщується переважно геометричні елементи візерунку: клиночки, трикутники, ромби, лінії, на самих виробах гравіруються квіти, листя, силуети тварин, птахів і людей. Після висихання цей посуд ґрунтується фарбою у блідо-кремовий колір і рельєфний візерунок додатково розфарбовується жовтими, коричневими і зеленими кольорами.
Найбільш вагоме естетичне значення ліпний візерунок має в оформленні декоративних пластин та прикрас. Основою для ознайомлення дітей з цим видом художньої діяльності можуть бути керамічні кахлі і декоративні прикраси з кераміки. Декоративні кахлі і панно оздоблюються різними техніками, які залежать від характеру орнаменту. Так, якщо пластина прикрашається рельєфом цілісного зображення одного предмета, силуетом птаха, риби, тварини, людини, який розміщується в центрі і займає більшу частину її поверхні, то краще використати техніку зрізання частини тла навколо зображення, або ж "виймання" зображення з поверхні виробу. Коли ж зображення складається із значної кількості дрібних елементів, раціональніше користуватися технікою наліплювання. Інколи доцільно поєднувати наліплювання і зрізання частин тіла.
Для дотримання методики навчання дітей треба знати послідовність роботи над пластиною: підготовка ескізу декору пластини у вигляді малюнку; перевірка вчителем відповідності його композиції, формі пластини; виготовлення основи пластини з глини або пластиліну; нанесення на неї малюнка за допомогою стеки; виконання рельєфу.
Цікавими і цінними у виховному плані також є робота по виготовленню учнями початкової школи ліпних декоративних прикрас: сережок, кулонів, намиста, брошок, підвісок. Якщо діти мають певний досвід декоративного ліплення, то виготовлення декоративних прикрас не складає для них труднощів. Водночас, вони мають можливість виявити творчість, ініціативу, власними руками готувати подарунки і сувеніри для мам, сестричок, іменинників.
Уроки по декоративному ліпленню значно поглиблюють естетичні уявлення дітей, привчають розумітися в ліпній орнаментальній пластині, помічати скромну красу ліпного декору, розуміти його значення для покращення естетичної виразності предметів, започатковують естетичну культуру.
Таким чином, зміст уроків образотворчого мистецтва у початковій школі повинен бути наповнений творами декоративного мистецтва України. При розгляданні яких, увага дітей звертається на красу, добірність, смак, з яким вони виконані. Учнів вчать виділяти вхідні у візерунок елементи, відзначати їхнє розташування, сполучення кольорів й особливості композиції, тобто вчать бачити й виділяти виразні елементи декоративного мистецтва, що має надзвичайно важливе значення для виховання справжніх українських патріотів.
2.2 Аналіз програм образотворчого мистецтва по
вивченню декоративно-прикладного мистецтва
Образотворче мистецтво в 1-4 класах вивчається за програмами Л.Любарської та Л.Вовк (вид. «Початкова школа», 2006 р.), може використовуватися і програма «Мистецтво» (авт. Л. Масол та ін.) для 1-4 класів (вид. «Початкова школа», 2006 р.). Зміст програм спрямований на збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання навколишнього світу і практичної діяльності. Віддзеркалення цього світу в художньо-творчій діяльності кожного учня є важливим завданням для вчителя образотворчого мистецтва.
Навчальні програми початкової школи «Образотворче мистецтво» (укладачі Л.Любарська, Л.Вовк) та «Мистецтво» (укладачі: Л.Масол, Е.Бєлкіна, О.Онішенко, Н.Очеретяна, В.Рагозіна) розроблені відповідно Державного стандарту початкової загальної освіти. Проте корінні відмінності спостерігаються вже у назві, структурі та загальному змісті програм.