Декоративна обробка елемента візерунка обумовлена рядом вимог. Перш за все необхідно рахуватись з призначення предмету. Мотиви для візерунка для оббивної тканини і для посуду потребують різного рішення. Потрібно враховувати розміри речі, величину візерунка, повтор його елементів, умови його розгляду (на великій відстані, зблизька). Необхідно враховувати і матеріал, на який буде нанесено візерунок. Папір для шпалер дає можливість ширше використовувати колір, передати тонкий штрих, а дерево обмежує ці можливості, зате дає інші — візерунок може бути виконаний методом інкрустації.
Декоративна обробка елементів візерунка перебуває в творчому узагальненні його форми, об’єму, кольору і здійснюється по конкретним, розробленим в декоративному мистецтві закономірностям. Переробляючи будь-яку природну форму, виявляють її ознаки. Так, наприклад, якщо ми вводимо у візерунок ялинку, слід передати звуження її до верхівки і характерний малюнок гілок. Ялинка може бути зображена по-різному, але схожість буде забезпечена.
Якщо ми хочемо для візерунка використати гілку калини, слід враховувати характер листочків, форму ягід. Відбираючи потрібне, ми тим самим вирішуємо питання, що можна відкинути. Декоративна обробка елемента візерунку завжди припускає певну схематизацію.
При підборі малюнка для орнаменту часто застосовуються симетричні зображення. Дуже важко ознайомити учнів початкових класів з симетричною побудовою елемента візерунка. В процесі роботи над такими зображеннями діти тренують око, точність руки.
Однак симетричне рішення елемента візерунку не являється єдиним можливим. Можна вирішувати мотив візерунка асиметрично, що не облишено своєрідної чарівності і декоративної виразності. Насамкінець, при декоративній обробці елементів можна сполучати принципи симетрії і асиметрії. Наприклад, листочки калини зображують симетрично, а грона ягід — асиметрично.
Необхідно також визначити, буде малюнок об’ємним чи плоским. В багатьох візерунках і орнаментах квіти, тварини, дерева зображуються узагальнено і умовно. Дається, наприклад, тільки світло і тінь; чи об’єм позначається декількома штрихами по формі.
Необхідно скомпонувати і кольорове рішення візерунка. Воно може бути різноманітним і залежати від предмету, на який буде нанесений візерунок. Зазвичай усі новачки, які приступають до кольорової обробки декоративного елементу візерунка, намагаються зберегти реальні кольори. Наприклад, зелена ялинка і коричневий стовбур; зелені листочки, коричневі гілки і червоні ягоди горобини. Таке спрощення приводить до того, що кольорове сполучення стає грубим, примітивно відтворюючим кольори натури, без врахування основної задачі оформлення речі. Так і по суті ця кольорова гама дуже далека від реальної, так як з неї виключається усе багатство відтінків, які ми спостерігаємо в дійсності.
При кольоровому рішенні елементів візерунку потрібно вибирати гарні сполучення, хоча і далекі від реальних кольорів, але які вдало реалізуються загальним задумом оформлення (наприклад, помаранчеві і голубі зайченята на фланелі, яка призначена для дитячих повзунків, або чорні, коричневі і пісочні кольори на сірому фоні оббивної тканини).
В орнаменті декоративні елементи розташовуються в певному порядку, або ритмі. Приклад найбільш простого ритму — рівномірний повтор одного і того ж елемента. Дещо ускладнюється ритм, коли зображення повторюється через інтервал.
Орнамент може складатись з декількох елементів: чашка, чайник або квітка, листок, метелик. Послідовність цих елементів може бути самою різноманітною: повтор одного предмету за іншим; повтор з пропуском, через клітку. Орнаментом зі складним ритмом в початковій школі приділяють менше увагою, однак самі діти часто складають їх, і вчитель тому повинен знати його особливості.
При ритмічній організації елементів орнаменту широко користуються систематичною будовою, але в останній час широко застосовуються декоративні композиції, складені по принципу вільного ритму і асиметрії. Тут елементи організують не в строгій послідовності, але все-таки зберігають загальний ритм.
Декоративні композиції, які вивчаються в початковій школі, можна розподілити на три групи: орнамент у смузі; візерунки, розташовані в якійсь замкнутій фігурі (квадрат, трикутник); безмежні візерунки (візерунок для тканини, шпалер).
Найбільш простим являється орнамент у смузі. Його малюють в певній послідовності; від загального до часткового. Спочатку намічають верхню і нижню межі смуги, потім ділять її на рівні частини, в кожній частині поміщають елементи орнаменту. Візерунок, призначений для квадрату чи кола, необхідно складати з врахуванням заданої форми.
Молодших школярів знайомлять з декількома композиційними схемами для візерунків в квадраті чи колі. Найбільш проста схема — візерунок-облямівка. Цей прийом часто комбінується з оформленням центру квадрата чи кола. Квадрат можна оформити по діагональні схемі, а коло — по діаметрам.
Композиція візерунка може бути побудована, виходячи із ділення кола і квадрата на чотири частини, причому в кожну частину вписується елемент візерунка. Можливі різноманітні комбінації із цих композиційних схем, наприклад, облямівка і діагональні рішення квадрату. Для оформлення квадрату і кола використовують візерунки і вільного ритму.
Послідовність складання візерунків в замкнених фігурах — від схеми до деталей. Якщо вибрано діагональні рішення квадрату, спершу намічають діагоналі, а потім промальовують елементи орнаменту. Якщо коло вирішено оформити діленням на частини, спочатку проводять вертикальні і горизонтальні діаметр и, а потім будують візерунок. Візерунок чи орнамент, які можна продовжити в усі сторони, називають безмежними. Вони мають дві основні композиційні схеми: вільну і сітчасту.
Сітчастий орнамент складається з сітки та елементів, розташованих в комірках. По характеру сітки він може бути з прямокутною, трикутною і ромбовидною основою. Щоб правильно побудувати сітчастий візерунок, його елементи вписують в раніше намічену сітку.
Візерунок без сітчастої основи будується по принципу вільного наповнення площини плямами, штрихами, зображеннями предметів. На перший погляд візерунок вільного ритму здається простим. Однак це не так. Композиція подібного візерунка потребує від складача великої культури і старанності. Бо ж вільний ритм має свої закономірності рівноваги плям, ліній. Візерунок вільного ритму будується одразу по всій площині паперу, виходячи із загальної протяжності.
Жваво і результативно проходять в II-IV класах уроки по оформленню візерунками посуду. Вчитель приносить в клас комплект посуду і пропонує дітям скласти для нього візерунок. Діти замальовують з натури посуду і прикрашають його. Візерунок може бути стрічковим, вільного ритму, в залежності від того, який розділ декоративного малювання опрацьовується. Важливо, щоб дитина вигадала його для даної форми і мала можливість подивитись, як виглядає посуд, прикрашений за її задумом.
У подальшому композиція узорів розробляється більш складна. Учні комбінують природні форми з геометричними, зв'язно передають на малюнках зображення ритмічних одиниць, часто в одну форму вмальовують іншу. Ці знання і навички формуються при методично правильно побудованих уроках, при постійному застосовуванні навчальних посібників, таблиць, малюнків, коли ставляться чіткі мета і завдання на кожний урок як щодо малюнка, так і кольору. При розфарбовуванні ставимо конкретні завдання з підбирання кольору в орнаменті. Наприклад, розфарбовування узору одним кольором в різну силу тону, хроматичним кольором з добавлянням чорної фарби та інші.
Якщо малюють аквареллю, то залишають білий фон, працюючи гуашшю, використовуємо кольоровий фон. Використовуючи обкладинки класних учнівських зошитів, маємо готовий сірий, сіро-блакитний, сіро-фіолетовий та інший фон. В молодших класах на кольорових обкладинках можна рекомендувати розфарбовувати кольоровими олівцями.
В орнаментальному малюванні на уроках декоративно-прикладного мистецтва, коли за бажанням діти розфарбовують самостійно, не можна обмежувати учнів в підборі кольору. Учні в творчих роботах часто знаходять оригінальні колірні вирішення, до яких треба ставитись схвально.
Головним у декоративно-прикладного мистецтві, як і в будь-якому іншому виді мистецтва, є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, які стануть основою творчості. Простота виконання, виразність, яскравість кольорових барв, значні можливості імпровізації роблять твори декоративно-прикладного мистецтва доступними і в початкових, і в середніх, і в старших класах національної української школи.
Навчаннядекоративного малювання можна починати з малювання візерунків. Декоративні роботи виконуються на основі декоративної переробки таких форм, як листки, квіти, метелики, жуки (стилізації, спрощення форм, кольору рослинного чи тваринного світу). Для розвитку в учнів почуття декоративності кольору при виконанні декоративних робіт слід застосовувати гуашеві форми (вони дають густий, приємний для ока колір) або виконувати завдання аплікацією з кольорового паперу.
Шкільною програмою передбачено на уроках декоративної діяльності навчити дітей розуміти поняття ритму, гармонійності кольорових відношень, рівноваги форми і кольору. Ці знання й уміння пізніше використовуються в різних видах діяльності.
Велику увагу слід приділити використанню лінії симетрії, чергуванню елементів. Для цього перед виконанням декоративної роботи дітям не треба викреслювати лінії на листках паперу, а досить поділити папір на потрібну кількість однакових частин шляхом згинання.