Ефективність загальної розминки загалом оцінюється щонайменше за двома показниками:
- за самопочуттям учнів і рядом об’єктивних показників, викликаних нею (збільшення амплітуди рухів, швидкості і темпу виконання вправ, потовиділення, частоти дихання і серцевих скорочень тощо).
- за схожістю використаних вправ (змістом і формою) до тих, які будуть виконувати в основній частині уроку.
Незважаючи на те, що під час загальної розминки відтворюються окремі елементи наступної основної діяльності (це певною мірою надає розминці відповідної спрямованості) тим не менше, вони не замінюють того, що повинна дати спеціальна розминка.
Суть спеціальної розминки полягає у забезпеченні оптимального впрацьовування систем організму у напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності.
Ступінь різноманітності вправ загальної і спеціальної розминки залежить, перш за все, від кількості запланованих основних вправ і рівня їх засвоєння (етапу процесу навчання). Якщо в урок включено, наприклад, три основні вправи, то кожній з них повинна передувати спеціальна розминка.
У процесі проведення спеціальної розминки доцільно передбачити місце для короткочасної індивідуальної розминки, під час якої учні виконують запропоновані учителем і підібрані самостійно вправи, що сприяють кращій підготовці до розв’язання наступних завдань. Загалом на підготовчу частину уроку відводять приблизно від 7-10 до 12 хв.
В основній частині уроку (фаза відносної стабілізації) вирішуються такі завдання:
- набуття учнями знань, умінь і навичок виконання фізичних вправ за планом даного уроку;
- навчання учнів самостійно займатись фізичними вправами;
- формування правильної постави учнів у процесі виконання фізичних вправ;
- виховання фізичних якостей, що забезпечать успішне навчання і життєдіяльність учнів;
- сприяння моральному, трудовому, розумовому і естетичному вихованню, зміцненню волі учнів;
- підвищення рівня спортивних досягнень учнів.
Названі завдання визначають головні підходи до формування змісту і методики проведення основної частини уроку.
Враховуючи той факт, що стан максимальної працездатності, особливо психічної, явище відносно короткочасне — вирішення завдань на уроці здійснюється у такій послідовності: на початку основної частини уроку вирішуються завдання, пов’язані з вивченням нового матеріалу, діями високої координаційної складності. Потім відпрацьовуються вправи, які потребують деталізованого розучування. І в кінці основної частини уроку —удосконаленняв техніці виконання вправ.
Вирішуючи завдання у такій послідовності учитель повинен забезпечити достатній рівень навантаження шляхом досягнення оптимальної інтенсивності і необхідної кількості повторення вправ: при розучуванні до 15-20 повторень і 30-40 при закріпленні і вдосконаленні навчального матеріалу.
Паралельно з формуванням умінь і навичок особливого значення набувають теоретичні відомості. Умовно їх можна поділити на чотири основні групи:
- відомості, що сприяють організації учнів у процесі занять фізичними вправами (наприклад, правила безпеки на заняттях з фізичної культури (І клас); правила організації рухливих ігор та розваг з молодшими школярами (VII клас); правила суддівства з різних розділів програми та ін.);
- відомості медико-біологічного спрямування (наприклад, надання першої медичної допомоги при травмах (VII клас), медико-біологічні засоби підвищення працездатності і прискорення відновлення (ІХ клас), зовнішні ознаки втоми і біологічне значення втоми (VIII клас) та ін.);
- відомості, які безпосередньо пов’язані з практичним виконанням фізичних вправ (знання основних вимог техніки виконання рухових дій, наприклад, при розучування перекиду вперед, використовуючи такі різновиди методів слова, як опис і поясненні, учитель озброює учнів знаннями техніки виконання вправи, сприяє розвитку свідомого ставлення учнів до виконання рухової дії);
- відомості з організації і методики проведення самостійних занять фізичними вправами (наприклад, самоконтроль за станом організму під час виконання фізичних вправ (IV клас), щоденник самоконтролю (V клас), самострахування при виконанні вправ (VII клас), правила самостійного виконання швидкісних і силових вправ, правила медичного самоконтролю (VII клас) та ін.).
Ефективність методики формування знань на уроках фізичної культури визначається дотриманням таких правил:
- оволодіння руховою дією повинно починатись з формування знань про сутність рухового завдання і шляхи його вирішення;
- обсяг і зміст теоретичних відомостей залежить від віку учнів, їх попередньої теоретичної і практичної підготовленості, а також інтелектуального розвитку;
- учні краще засвоюють теоретичний матеріал, якщо при вивченні певних видів рухів ґрунтуються на знаннях з математики, фізики, біології і т.д.;
- особливістю засвоєння теоретичних відомостей є те, що джерелом знань служить не тільки інформація вчителя, але й сама рухова діяльність учнів. На основі м’язових відчуттів, аналізу результатів виконання фізичних вправ, учень пізнає закономірності рухів, отримує уявлення про вплив конкретних видів вправ на розвиток фізичних якостей, удосконалення функцій різних систем організму, переконуються у власних рухових можливостях і значенні занять особисто для себе. Ефективність засвоєння теоретичного матеріалу залежить від оптимального вибору форм і методів його викладання;
- основною формою повідомлення теоретичних знань є усний виклад. Найбільш успішно застосовується розповідь, бесіда, опис, пояснення, а також поєднання цих засобів із засобами наочної демонстрації.
Виховання фізичних якостей є обов’язковою умовою кожного уроку. Хоча їх розвиток невіддільний від усього процесу навчання (завдяки дії «методу паралельного впливу»), тим не менше, згідно змісту і завдань уроку, необхідно включати в нього і спеціальні вправи, що найбільш активно впливають на ту чи іншу фізичну якість. На уроках з комплексним змістом навчального матеріалу вправи для спрямованого впливу на фізичні якості виконуються у такій послідовності: підготовча частина уроку — прудкість, спритність; основна — сила, витривалість; заключна — гнучкість. На уроках з предметним змістом послідовність виконання спеціальних вправ залежить від характеру навчального матеріалу. Витривалість, наприклад, краще розвивати на уроках, де використовується біг на довгі дистанції, сила і гнучкість — при застосуванні гімнастичних вправ, спритність — у спортивних і рухливих іграх.
Для досягнення оптимального рівня рухової підготовленості учнів протягом усього навчального року пропонується: у І чверті сприяти розвитку переважно загальної витривалості; у ІІ чверті — силі, гнучкості і спритності; у ІІІ чверті — загальній витривалості; у IV чверті — швидкості і швидкісної витривалості.
Значну цінність у комплексному розвитку фізичних якостей має така організаційна форма занять, як “колове тренування”.
| Фізичні якості | Відсотковий зміст в обсязі навчальної чверті | |||
| І чверть | ІІ чверть | ІІІ чверть | IV чверть | |
| Витривалість: загальна | 50 | 60 | ||
| Силова | 25 | |||
| Швидкісна | 40 | |||
| Швидкість | 10 | 5 | 10 | 40 |
| Швидкісно-силові якості і сила | 10 | 20 | 15 | 10 |
| Гнучкість | 10 | 20 | 5 | 5 |
| Спритність | 20 | 30 | 10 | 5 |
Конкретна тривалість основної частини уроку залежить від об’єму і інтенсивності навантаження, віку і статі учнів, кількості часу, який буде витрачений у підготовчій і заключній частинах уроку. В середньому вона триває 30-35 хв.
Заключна частина уроку (зона тимчасової втрати працездатності). Її тривалість 3-5 хв. За цей час необхідно забезпечити спрямоване поступове зниження функціональної активності організму. Міра відновлюваної спрямованості заключної частини уроку залежить від тих функціональних зрушень, які мали місце в основній частині уроку. Разом з тим, треба пам’ятати, що використання тут засобів, що прискорюють відновні процеси, не повинно зводити нанівець той позитивний ефект заняття, завдяки якому досягаються позитивні зміни в стані учнів.
У заключній частині, як правило, застосовують стройові і порядкові вправи, дихальні вправи, вправи на розслаблення, вправи на увагу та інші вправи, що не пов’язані з інтенсивними навантаженнями. У кінці уроку учитель коротко підводить підсумки, оцінює дисципліну, загальні успіхи і недоліки, повідомляє або нагадує про домашні завдання.
Завдання додому можна давати усьому класові, групам учнів і окремим учням по ходу уроку. Зміст домашніх завдань складають вправи, що спрямовані на розвиток основних рухових якостей і повторення нескладних елементів техніки рухів. Зміст завдання додому повинен бути доступним і не пов’язаним з небезпекою травматизму і перенавантаження.
3. Визначення завдань уроку.
Серед ключових освітніх, і оздоровчих завдань фізичного вихованняшколярів на весь період навчання у школі є:
- укріплення здоров’я, засвоєння необхідного мінімуму знань в галузі фізичної культури і спорту, гігієни фізичних вправ;
- навчання життєво важливим руховим навичкам і умінням;
- розвиток основних фізичних якостей;
- виховання у школярів високих моральних якостей, потреби до систематичних занять фізичними вправами, готовності до праці і захисту Батьківщини.
Перераховані вище завдання визначають загальні стратегічні напрямкироботи учителяфізичної культури, які потім конкретизуються на кожному етапі освіти, а саме: