Заклади релігії розміщені по всій території країни, оскільки покликані для підтримання та розвитку духовного життя населення. У будь-якому селі України є костьол та церква. У великих містах та містечках їх сукупність вища, що пояснюється вищою концентрацією населення.
Ми можемо зробити висновок, що основним фактором розміщення складових соціально-культурного комплексу є наявність споживача. Чим вища концентрація споживачів в окремому місці, тим вища концентрація закладів та установ соціально-культурного комплексу. Це пояснюється так, що основним завданням соціально-культурного підкомплексу, як складової соціального комплексу, є задоволення потреб населення в цілому і особистості окремо. Чим більша кількість споживачів, тим бульшою має бути і кількість виробників послуг для задовлення потреб споживача.
Розділ ІІ Аналіз сучасного стану та особливості розміщення
2.1 Особливості розміщення
У період 2001-2002 рр. В Україні налічувалось 22,2 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалось 6601 тис. учнів.
Загальноосвітні заклади зосереджені по всій території країни, але найбільше їх у таких областях (табл. 2.1. ) Львівська (1483), Київська (1334), Донецька (1304), Дніпропетровська (1116), Хмельницька (1099), Вінницька (1072) та Харківська (1006). Найбільшу кількість учнів випустила Дніпропетровська (477 тис.), Київська (578), Донецька (566), Львівська (383), Одеська (337), Харківська (360), Луганська (309) області.
Дошкільних закладів в Україні 15651, в яких 968 тис. дітей. У міських поселенях 7,1 тис., у сільських 8,6 тис. закладів, у міських поселеннях 811 тис. дітей, а в сільських 157 тис. Найбільше дошкільних закладів сконцентровано в таких областях : Донецька (1279), Дніпропетровська (1048), Черкаська (772), Харківська (700), Київська (1447) (табл. 2.2) [11].
Найбільша кількість учнів та студентів на 10000 жителів у Сумській, Полтавській та Харківській областях (350-400).
Найбільшими науковими центрами є :
- Київ ( 50 науково- дослідних інститутів, 18 вузів, понад 40 спеціалізованих учбових закладів, 40 училищ);
- Харків (десятки науково-дослідних та проектних інститутів, 20 вузів, 37 технікумів);
- Донецьк (десятки науково-дослідних інститутів, шість вузів, 22 технікуми, 27 училищ);
- Дніпропетровськ (близько 60 науково-дослідних інститутів, 9 вузів, 30 технікумів, 25 училищ);
- Одеса(10 вузів, 28 технікумів, 31 училище);
- Львів (десятки науково-дослідних інститутів, 10 вузів, 26 технікумів, 31 училище).
Найбільший науковий потенціал мають такі області: Київська (понад 10% від наукового потенціалу України) та Харківська (понад 10%); Львівська, Одеська, Дніпропетровська та Донецька (5-10%); Запорізька, Луганська та АРК (3-5%), решта менше 2%. [10].
Ступінь забезпеченості населення бібліотеками в міській і сільській місцевостях не однаковий. На міське населення припадає менше бібілотек, ніж на сільське. В той же час кожна міська бібліотека обслуговує більше людей (читачів), ніж сільська.
Усього в Україні функціонує 20380 бібілотек (2002 р), з них у сільській місцевості – 15490. Загальний об’єм книжкового фонду бібліотек становить 339 млн. Примірників. Найбільша кількість бібіліотек розташована у таких областях: Харківська (1143; 663-у сільській місцевсоті), Львівська (1413; 1176), Київська (1080; 791), Вінницька (1098; 958), Житомирська (1055, 891), найменша Запорізька (583; 404), Волинська (575; 488), Миколаївська (544, 421), Херсонська (515, 379) та Чернівецька (429; 362).
На території держави діє 376 музеїв (2002 р), найвища концентрація у м. Києві (29), Харківській (25), Вінницькій (24), Черкаській і Чернігівській ( по 23), Донецькій (22) областях, найменша – Миколаївська ( 7), Житомирська, Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька ( по 5) (табл. 2.4), (рис. 2.1).
Загальна кількість театрів становить 131 театр (табл. 2.3), з них 30 розташовано в м. Київ, 10 – у Львівській обл., по 9 у Дніпропетровській та Одеській, по 6 у Харківській та АРК [12] .
На 2002 рік в країні нараховувалось 5261 кінотеатрів та залів з установками, з яких 4317 зосереджено в сільській місцевості. Найбільша їх кількість зосереджена у Одеській (611; 534 у сільській місцевості), Тернопільській (508;468), Івано-Франківській (462; 421), областях, у м. Києві діє 51 кінотеатр та зали з кіноустановками. Найвищий показник відвідування у містах, великих містах та курортних центрах.
Закладів культури клубного типу налічується 19896, в тому числі 17321 у сільській місцевості. Клубні установи розміщені згідно з адміністративним поділом території і за виробничим принципом – при заводах, фабриках, учбових закладах, санаторіях. Та все є у багатьох областях є десятки , а в деяких і сотні сіл без клубів, частина сільських клубів знаходиться в непристосованих приміщеннях. Діяльність клубних установ залежить не від числа посадочних місць у залах для глядачів, а від кількості та якості заходів що там проводяться [10].
Лідерами по кількості закладів культури клубного типу є Хмельницька (1264; 1158 у сільській місцевості), Вінницька (1232; 1101), Житомирська (1230, 1133), Львівська (1412, 1264) та Полтавська (938, 870) області [12].
В останні роки поліпшилась тенденція до значного скорочення середнього рівня відвідуваності кінотеатрів, що зумовлене розвитком телебачення.
Центри телерадіомовлення зосереджені у великих містах, обласних центрах (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса) [5].
На 1.01.2000 року в Україні нараховується близько 70 церков і релігійних формувань різних конфесій. Релігійне життя має свої територіальні особливості, які залежать від багатьох чинників, зокрема історико-географічного та етнічного.
Історико-географічний чинник полягає в різних умовах розвитку релігії в окремих частинах України у минулому. Наприклад, на Півдні та Сході (Лівобережжі) України у попередні століття Українська Православна Церква зазнала інтенсивної русифікації. В той же час на західній Волині ( до кінця ХVI ст) існувало українське православ’я, потім ( до 30-х рр ХІХ ст)- греко-католицизм, далі – російське православ’я, українська автокефалія і т. Д. Зрозуміло, що це наклало свій відбиток на особливості розміщення релігійного життя.
Етнічний чинник виявляється в тому, що розміщення етнічних та національних меншин істотно впливає на територіальну організацію окремих конфесій у межах України. Так мусульманські мечеті знаходяться переважно у Криму, де проживає кримсько-татарське населення, а Російська Православна Церква зосереджена на Сході та Півдні, де масово проживають віруючі росіяни [1].
Розглянувши картосхему (рис. 1) можна зробити висновки:
1. При середньому в Україні показнику 442 громади на один мільйоннаселення (01.01. 2000) до нього наближаються на Сході лише Черкаська, Чернігівська та Житомирська області;
2. Найбільше громад припадає на західні області (майже третина). Зокрема, на Тернопільщині цей показник досяг 1334, що свідчить про висок урелігійність жителів Західного регіону;
3. Мало не у півтора рази вищим від середнього цей показник є у двох подільських областях – Хмельницькій та Вінницькій;
4. Спостерігається різке зниження у дев’ятьох пд.-сх. І особливо у чотирьох східних областях, зокрема у Харківській (нижче 146 громад), Донецькій ( 167) та Дніпропетровській (153) областях.
2.2 Аналіз сучасного стану комплексу
На фінансування соціально-культурних закладів з Державного бюджету було виділено 7,4% видатків по відношенню до ВВП (2000 р) (1997-1995 рр – 11,1%).
У 2001 році було введено в експлуатацію загальноосвітніх навчальнихї закладів на тис. учнівських місць, у тому числі в сільській місцевості 6,7 тис. (1990 – 163,9 тис.; у сільській місцевості – 60,8 тис.). У Київській області було відкрито навчальних закладів на 2,4 тис. місць, у Вінницькій та Черкаській – на 0,1 тис. місць.
Було введено в експлуатацію стадіонів на 35490 місць у 2002 р. (1998 р. – 550, 1996 р. – 11810), плавальних басейнів площею 275 м2 (1998 р. –5128 м2, 1995 р. – 483 м2), 2 фізкультурно-оздоровчі комплекси (1997 р. – 13; 2000 – 7) [11].
На початках 2001-2002 навчального року в Україні працювало 22,2 тис. шкіл, у яких навчалось понад 6,6 млн. Учнів, яких навчало 568 тис. учителів [13].
6601 тис. : 568 тис » 12.
Один вчитель навчає приблизно 12 учнів. Серед денних загальноосвітніх шкіл майже половину (48%) становлять середні, третину (33%) неповні середні, 14% - початкові і 2% школи для дітей з вадами розумовго та фізичного розвитку. П’ята частина шкіл веде заняття у дві-три зміни. Найбільше учнів навчається у другу та третю зміну у АРК, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Рівненській обл. та м. Київ. Найменше – в Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Працює також незначна кількість вечірніх (змінних) та самостійних заочних шкіл.
Розгалуженою є мережа дитячих музичних, мистецьких, художніх та хореографічних шкіл (1593 у 1995 р).
Більще половини учнів денних шкіл вчиться українською мовою, решта вивчає українську мову як предмет. Є також школи з російською, молдавською, угорською, румунською та кримсько-татарськими мовами навчання.
У 2001 р. Неповну середню освіту здобули 738 тис. учнів, середню – 505 тис. З кожним роком зростає пиома вага випускників, які продовжують навчання для здобуття обов’язкової повної загальної середньої освіти. У 2001 р. 67% випускників перейшли до десятих класів денних загальноосвітніх шкіл, 4% - до вечірніх (змінних), 16% вступили до ПТНЗ, 11% - до вищих навчальних закладів.
До комплексу загальноосвітньої школи включаються і дошкільні установи. Наприкінці 2001 р. Їх налічувалось 15,7 тис. на 1,077 млн. Місць, у яких перебувало 968 тис. дітей (39%). Значна частина дітей до трирічного віку виховується тепере вдома у зв’язку з наданням жінкам (матерям) додаткової відпустки по догляду за дитиною. Краща забезпеченість дітей у південних та східних областях дошкільними закладами, гірша у західних.
На кінець 2001 р. В країні нараховувалось 228 будиніків-інтернатів чисельністю 54 тис. місць, з яких 9 тис. для дітей-інвалідів.