Кількість випущених книжок(друкованих одиниць) [11 – С.548]
Роки | Показник | |
Кількість книжок(Q), друкованих одиниць | 1985 | 8362 |
1995 | 6109 | |
2002 | 12444 | |
Темпи зростання(Тзр), % | ||
Варіант І (1990-1991р базовий) | 148,82 | |
73,06 | ||
Варіант ІІ (попередній рік базовий) | 203,70 | |
73,06 | ||
Прогнози на 2005 рік, друкованих одиниць | ||
12444,00 | ||
6109,00 | ||
17033,35 | ||
6109,00 | ||
9091,17 | ||
4463,03 | ||
12444,00 | ||
4463,03 | ||
18518,67 | ||
9091,17 | ||
25348,36 | ||
9091,17 | ||
Середнє значення | 11183,83 |
З наведених показників стає видно, що кількість друкованих одиниць зменшувалась до середини 90-х років ХХ ст., а згодом почала різко зростати.
Кількість професійних театрів
Роки | Показник | |
Кількість театрів(Q), | 1985 | 89 |
1995 | 136 | |
2002 | 131 | |
Темпи зростання(Тзр), % | ||
Варіант І (1990-1991р базовий) | 147,19 | |
152,81 | ||
Варіант ІІ (попередній рік базовий) | 96,32 | |
152,81 | ||
Прогнози на 2005 рік, | ||
131,00 | ||
136,00 | ||
85,73 | ||
136,00 | ||
200,18 | ||
207,82 | ||
131,00 | ||
207,82 | ||
192,82 | ||
200,18 | ||
126,18 | ||
200,18 | ||
Середнє значення | 162,91 |
Кількість відвідування театрів в середньому за рік [11 – С.547]
Роки | Показник | |
Кількість відвідувань(Q), млн осіб | 1985 | 20,7 |
1995 | 8,3 | |
2002 | 6,2 | |
Темпи зростання(Тзр), % | ||
Варіант І (1990-1991р базовий) | 29,95 | |
40,10 | ||
Варіант ІІ (попередній рік базовий) | 74,70 | |
40,10 | ||
Прогнози на 2005 рік, млн осіб | ||
6,20 | ||
8,30 | ||
15,46 | ||
8,30 | ||
2,49 | ||
3,33 | ||
6,20 | ||
3,33 | ||
1,86 | ||
2,49 | ||
4,63 | ||
2,49 | ||
Середнє значення | 5,42 |
Наведені показники свідчать, що кількість театрів до середини 90-х років ХХ ст. зростала, згодом стала спадати; відповідно їх відвідуваність спочатку зростала, а згодом набула спадаючого характеру.
3.3 Перспективи розвитку
Для того, щоб покращити стан соціально-культурного комплексу потрібно проводити ефективні реформи, видавати та приймати відповідні укази і закони, вносити зміни до бюджету по збільшенню його частки на фінансування закладів соціальної сфери. Також кожен громадянин країни окремо повинен робити усе від нього залежне для покращення та підвищення культурного і освітнього розвитку української нації: відвідувати різноманітні культурні заклади (театри, бібліотеки, кінотеатри, концертні заклади), спортивні та фізично-оздоровчі заклади, підвищувати свій освітній та кваліфікаційний рівень.
Тобто громадяни мають формувати попит на послуги соціально-культурного комплексу, а держава повинна забезпечувати населення наданням відповідних послуг.
Для того, щоб підвищити якість освіти, потрібно провести реформу загальноосвітніх закладів та професійних шкіл. Дана реформа передбачає перегляд профілю підготовки масових робітничих професій. Збільшення числа училищ та підготовці кваліфікованих робітників для галузей соціальної сфери.
Ефективною також має бути система територіальних комплексів культурного обслуговування населення, об’єднаних єдністю зони обслуговування і спільністю наявних ресурсів.
За останні роки було зроблено чимало для адаптації сфери культури до нових соціально-економічних умов. З цією метою розроблено і прийнято ряд нових законів, створено відповідні умови для функціонування закладів культури, підприємств, установ та організацій у цій сфері, відбулися помітні зміни в системі підготовки кадрів.
Зусиллями органів державної влади та органів місцевого самоврядування, всього культурно-мистецького середовища України на початок ХІХ століття вдалося в основному зберегти мережу державних та комунальних закладів культури. Надавалася державна підтримка національним мистецьким колективам, творчій молоді, майстрам народного мистецтва.
Однак сфера культури в Україні перебуває у стані, що не певною мірою задовольняє потреби культурного та духовного відродження Українського народу.
Кризові явища в економіці протягом останнього десятиріччя негативно позначилися насамперед на матеріально-технічній базі у сфері культури [7].
Потребують реформування законодавча база у сфері культури, залучення інвестицій, підтримки організацій культури усіх видів і форм власності. Усе це зумовлює необхідність прийняття Державної програми розвитку культури на період до 2007 року.
Мета програми – створення правових, економічних та організаційних умов для подальшого розвитку культурно-мистецької сфери України.
Основні завдання програми:
- удосконалення нормативно-правової бази діяльності у сфері культури;
- створення умов для надання державної підтримки закладам культури, забезпечення конкурентноспроможності культурно-мистецької продукції;
- активізація наукових досліджень у сфері культури і мистецтва;
- надання цільової підтримки театрально-видавницьким закладам та забезпечення фінансування витрат на охорону Державного музейного фонду України;
- проведення капітального будівництва, ремонту та здійснення технічного переоснащення підприємств, установ, організацій та закладів культури державної форми власності;
- підтримка діяльності національно-культурних товариств;
- інформатизація культурно-мистецької сфери;
- здійснення комплексу заходів щодо збереження пам’яток історико-архітектурної спадщини, унікальних містобудівних історичних комплексів.
Фінансування заходів, визначених даною програмою, здійснюватиметься з урахуванням реальних можливостей державного і місцевого бюджетів.
Загальний обсяг фінансувань становить 470 362,8 тис. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету 470 074, 3 тис. грн. (99,9%), а місцевих бюджетів – 288,5 тис. грн. (0,1%).
З метою розв’язання завдань визначених даною програмою, передбачається здійснити заходи у таких основних напрямках:
1. Удосконалення нормативно-правової бази у сфері культури 2003-2007 (48,5 тис. грн..);
2. Наукові дослідження у сфері культурної політики, охорони культурної спадщини, театрального мистецтва, образотворчого мистецтва та архітектури, музичного мистецтва, кіномистецтва та кіновиробництва. Проведення конференцій, семінарів присвячених актуальним проблемам розвитку сучасного мистецтва (6306, 2 тис. грн..).
3. Модернізація закладів культури: створення в мережі Інтернет веб-сторінок провідних організацій культури, художніх колективів (240 тис. грн..); поліпшення якості культурно-освітніх послуг, доступу до інформації; запровадження нових технологій доставки документів; підключення бібліотек і музеїв до мережі Інтернет; проведення міжнародних конференцій з питань сучасних бібліотечних технологій (2967, 5 тис. грн.);
4. Зміцнення матеріально-технічної бази: поліпшення матеріально-технічного забезпечення архівної справи; проведення ремонтно-будівних робіт в архівних установах; придбання технічних засобів з метою забезпечення пожежної безпеки та охорони державних архівних установ і забезпечення державних архівних установ сучасними технічними засобами (20451, 2 тис. грн);
5. Капітальне будівництво та реконструкція складових культурного комплексу (203 100 тис. грн.);
6. Технічне переоснащення підприємств, установ організацій та закладів культури державної власності: придбання звуко- та світлотехнічного, телевізійного обладнання та обладнання зв’язку для театрально-видовищних та концертних заходів (театри, цирки, музеї, тощо); придбання комп’ютерної техніки, видавничих систем, спеціальних меблів, спеціальних автотранспортних засобів, музичних інструментів, видання наукових та навчально-методичних праць (46 825,6 тис. грн.);
7. Капітальний ремонт та реставрація будівель і споруд національних театрів; державних цирків; національних музеїв і бібліотек; національних (державних ) заповідників „Хортиця”, „Кам’янець”, „Чернігів стародавній”, „Херсонес Таврійський” тощо; розроблення та виготовлення дослідних зразків спеціальних автотранспортних засобів для обслуговування закладів культури в сільській місцевості (18 287, 9 тис. грн.) [6].