Суттєво християнство пов'язане з іудаїзмом. Воно зародилось як одна з релігійних сект іудаїзму і запозичило у іудеїв Танах, назвавши його Старим заповітом. Іудейський бог став, по суті, і християнським богом. Іудейське вчення про месію стало основою версії про земне життя Ісуса Христа.
Християни використали уявлення східних релігій про народження від земної жінки страждаючого, вмираючого і воскресаючого Бога. З релігій Давнього Сходу християнство перейняло також ідею про загробне життя. Уявлення про «непорочне зачаття» існувало задовго до виникнення християнства в багатьох релігіях, в тому числі в брахманізмі, буддизмі, а також в давньоіранському мітраїзмі, який був значно поширений в Римській імперії, де виступав суперником християнства в перші віки нашої ери. Можна стверджувати, що християнство взяло в мітраїзмі його центральну ідею про боротьбу в світі двох начал: світла і темряви, добра і зла. Ця ідея виступає в християнстві в образі Христа, який уособлює сили добра, і Сатани, котрий являє собою сили зла. З мітраїзму взятий також символ восьмиконечного хреста.
Треба відзначити, що християнство - це перша релігія в Європі, яка свідомо включила в свою ідеологію філософію. Наприклад, з вчення неоплатоніка Філона Александршського християнство взяло ідею про божественний Логос, як про посередника між Богом і світом. Вчення про Логос християнство трансформувало в образі боголюдини Ісуса Христа.
У Філона християнство запозичило також вчення про природжену гріховність людей і про двоїсту природу людини, яка має тіло і душу.
На вченні римського стоїка Сенеки про долю, рок, які виступають у формі божества, засновано християнську мораль. До аскетизму, покірності долі, смирення, терпіння, до непротивлення злу закликав філософ. У Сенеки християнство запозичило ідеї класового миру, рівності всіх перед Богом. У кінників християнство взяло ідею індивідуалізму, утилітаризму, принципової рівності всіх людей та ідею космополітизму.
Все це не означає, що християнство повністю запозичило свою ідеологію. Воно лише відібрало для себе елементи багатьох релігій і вчень, трансформувавши їх у відповідності до нових умов суспільного життя, привело усе до визначальної системи, доповнило їх новими, суто християнськими догматами і тим самим виступило як нова релігія, що знайшла своє оформлення у Новому заповіті, зокрема в Євангеліях. Саме вони були дуже важливим кроком в духовному розвитку людства - ідея майбутнього злилась з ідеєю нової людини, котрої раніш не було, якою християнин повинен стати за прикладом Христа («Новий Адам», тобто чоловік протиставляється в Євангеліях старозаповітньому).