Реферат на тему:
Xристиянство, особливості його віровчення
Християнство являє собою більш складне вчення, ніж його дуже часто зображають навіть в релігієзнавчих працях. Спрощена подача християнства, яка віднімає у нього деякі суттєві риси, з одного боку, дозволяє багатьом своєрідним апологетам цього вчення зближувати або навіть ототожнювати християнство з іншими релігіями, уявляючи його в ролі деякого зразку релігії, а з другого, дозволяє деяким критикам християнства виставляти його у вигляді майстерного поєднання елементів інших релігій (мітраїзму, іудаїзму, гностицизму і т.д.), заперечуючи його новітній і оригінальний характер. Тим не менш християнство є окрема, надзвичайно своєрідна, суттєво визначена і дуже відмінна від багатьох інших релігій, до того ж релігія достатньо складна. Необхідно мати на увазі, що християнство містить в собі такі концептуальні елементи, яких немає більше ні в одній релігії (наприклад, вчення про трійцю, вчення про «неподільне» і «незлиттєве» поєднання божественної і людської особистості в Ісусі Христі і т.д.).
Так що ж таке християнство і які особливості його віровчення?
Християнство - це релігія, н основі якої лежить віра в те, що, тисячі років тому Бог прийшов у світ. Він народився, отримав ім'я Ісус, жив в Іудеї, проповідував, страждав і помер на хресті, як людина. Його смерть і наступне воскресіння з мертвих змінило долю всього людства. Його проповідь започаткувала нову європейську цивілізацію. Для християн же найбільшим чудом було не слово Ісуса, а Він сам. Головною справою Ісуса було його буття з людьми, буття на хресті.
Християни вірять, що світ створений єдиним вічним Богом, і створений без зла. Людина, за задумом Бога, наділена свободою волі, ще в раю потрапила під спокусу сатани - одного з ангелів, що постав проти Божої волі, - і учинила провину, яка вплинула на подальшу долю людства. Людина порушила Божу заборону, забажавши самою стати «як Бог». Це замінило сему її природу: втративши благу, безсмертну сутність, людина стала доступною до страждань, хвороб і смерті, і в цьому християни бачать наслідок первородного гріху, що передасться з покоління в покоління.
Бог вигнав людину з раю і потомство перших людей - Адама і Єви - заселило землю, але з самого початку історії існувала прірва між Богом і людиною. Щоб навернути людину на істинну дорогу Бог явив себе вибраному Ним народу - іудеям. Бог неодноразово відкривався пророкам, заключав союзи (заповіти) зі «Своїм» народом, дав йому Закон, який містив правила праведного життя, обіцяв спасіння від влади зла. Згідно Священного Писання Бог уклав з людьми п'ять заповітів-договорів, союзів. Перший такий заповіт був укладений з Адамом і був ним порушений. За це Бог його вигнав з pаю. Другий заповіт - з Ноем і, таким чином, була дана можливість відродити людство після Всесвітнього потопу. Заповіт з Авраамом знаменував появу боговибраного народу (євреїв). Четвертий заповіт був укладений з Моісеєм, що знаменувало повернення єврейського народу на шлях істинний. З цією метою Бог дає їм десять заповідей (Декалог). На п'ятому заповіті, укладеному во Христі зі всім людством, засноване християнство. Перші чотири заповіти характеризують відношення Бога і людини на основі Закону. П'ятий заповіт (Новий Заповіт) заснований на Любові. Це важливіша відмінність християнства від всіх раніше існуючих релігій і складає першу особливість нової релігії. Тобто змінюється саме розуміння Бога, котрий, за словами апостолів, «є Любов».
Священне Писання євреїв проникнуте очікуванням Месії - того, хто позбавить світ від зла, а людей - від рабства гріха. Для цього Бог послав в світ Свого Сина, котрий стражданнями і смертю на хресті скупив первородний гріх всього людства - минулого і майбутнього. Воскресіння Христа знаменує для християн перемогу над смертю і знову надану надію на "можливість вічного життя з Богом.«Бог олюдянівся, щоб людина обожнилась», - говорив св. Афанасій Великий. В цьому полягає друга характерна риса християнства.
Ведучи мову про наступну особливість, необхідно звернути увагу на те, що християнство, як ні одна інша релігія, засноване на таємниці. Розум людини не вміщає уявлення про єдиного Бога, існуючого в трьох іпостасях: Бог-отець, Бог-син і Бог-Дух святий.
Трійця християнського Бога базується на логіці сенсу людського буття. Однак в християнстві ця логіка визначається вирішенням проблеми співвідношення необмеженої божественної влади і договору між Богом і людьми: на що людина повинна надіятися в своєму житті на договір, котрий в будь-якому випадку буде витриманий і над яким навіть не власна воля Бога, або на волю Бога, який в любий момент може проігнорувати те чи інше положення договору. Якщо середньовічний іудаїзм вирішив цю проблему на користь договору, перетворивши його у всесвітній закон, що обмежував волю Бога, то християнство пішло протилежним шляхом, визнаючи, що Бог не тільки може, але й вважає за необхідне переступити договір. Питання в тому, в чому полягає ця необхідність, якими мотивами керується Бог, коли відступає від свого договору з людиною. В залежності від інтерпретації відношення Бога з людиною називаються три ведучі мотивації.
По-перше, в своїй святості Бог настільки перевищує свої творіння, що яким би не була велика і свята людина, вона завжди буде абсолютно нікчемною в порівнянні з Богом. Тому н точки зору Бога всяка праведність людини, її відданість договору мізерна, не дивлячись ні на які свої зусилля людина залишається гріховною і низькою істотою.
По-друге, любов Бога до своїх творінь настільки безмежна, що він готовий пробачити людині будь-які, навіть страшні, гріхи і безнадійні недосконалості. Тому з точки зору Бога усяка гріховність і усяка зрада людини умовам договору з Богом но тільки не роблять людину варту покарання, але в очах Бога людина залишається гідною будь-якої, дуже високої, божественної нагороди.
По-третє, Бог, який перебуває в своїй абсолютній повноті і не має потреби ні в чому, окрім самого себе як вищого блага, настільки вищий всього, що відбувається на землі, що його не цікавить відданість людини договору з Ним; практично ні які зусилля людини не можуть похитнути Володаря Всесвіту. Тому з точки зору Бога людина не може бути гідною за договором ні покарання, ні заохочування; сам же договір подарований людям як природній закон їх життя, що найкращим чином регулює людські відношення.
Кожна з трьох названих мотивацій формує окрему особистість, однак Бог в своїй сутності може об'єднати три особистості - Отця, Сина і Духа святого.
Таємницею в християнстві є також поєднання Божественной людської природи во Христі, таємницю Боголюдини. У всі епохи історії було легше прийняти протилежну ідею - людинобога. Імператори, котрим приносили жертви, східні аскети і «посвячені» різних окультних груп, які вважали, що пробудили в собі божество або якось спричинили його вселитися в них, тобто «стали живими богами» за своїм бажанням і основному своїми силами, - все це знала історія до Христа.
Схожі ідеї знаходять немало послідовників і в наші дні. Але Христос не стає Богом. Бог втілюється u людину (олюднюється) завдяки любові до людей, при цьому зовсім не принижує ні. Божественної, ні людської природи. Ісус Христос - справжній Бог та справжня людина.
Таємницею в християнстві є також факт народження Сина Божого від Пречистої Діви Марії.
Недосяжною для раціонального розуму є можливість воскресіння після смерті і те, що смерть однієї людини (і одночасно Бога) рятує від смерті все людство. Незрозуміле з точки зору буденної логіки одне з головних таїнств християнства - причастя, засноване на євхаристії (перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христові) і залучення віруючих через її Божественні Дари до Бога.
Четверта особливість християнства акцентує увагу на тому, що таємниці ці можна осягнути тільки повіривши. Господь, як вважають християни, просвітлює розум людини та перетворює всю Ті сутність даючи можливість безпосереднього бачення духовної реальності, розуміння і виконання волі Бога.
Ще одна (5-а) характерна особливість християнства як релігії заключаєтеся в тому, що воно може існувати тільки в формі Церкви. Церкві може розглядатися як форма християнської віри (існування різню конфесій). Крім того є поняття Земної церкви, що об'єднує всіх християн і поняття Небесної церкви - ідеальної божественної побудови світу. Є і інше тлумачення: Небесну церкву складають святі і праведники, як закінчили земне життя і там, де Земна Церква слідує заповітам Христа вона перебуває в єдності з Небесною.
Особливості соціально-економічного і історичного розвитку Римське імперії^е зародилось християнство, на початку нашої ери полягали перш за все в тому, що(відбувалися якісні зміни в суспільних відносинах, в тому числі і в релігійних поглядах. Внутрішня ситуація в Римі була дуже напруженою. Соціальне становище бідноти було вкрай важким. Намагання змінити ситуацію на краще не мали успіху. Повстання рабів в 104-105 pp. до н.е. і громадянська війна, розпочата Спартаком в 74-71 pp. до н.е. були жорстоко придушені. Це породило настрої відчаю, безсилля, призвело до пошуків втіхи.
Дуже важким було становище поневолених народів провінцій Риму, особливо східних. Римська державна влада, підтримувана національною релігією, була ненависна як рабам, так і підданим.
В умовах порушеного світопорядку, котрий раніше сприймався як «назавжди даний», починаються моральні хитання, на перший план виступає проблема сенсу життя, пошук шляхів позбавлення від земних страждань і смерті, способів спасіння. Відповіді на ці питання намагалися знайти і багаточисельні філософські школи, які існували в І ст. Але і вони не змогли запропонувати шлях до спасіння, котрий був би прийнятний всім, хто в цьому мав потребу. Тим більш, що популярними залишились релігійні методи вирішення соціальних проблем. Справа полягала тільки в тому, які релігійні методи найбільш ефективні та реальні, їх пошуки в кінцевому результаті приводять до формування нової релігії - християнства.