При формуванні стручків і достиганні ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Ріпак добре реагує на часті, але не сильні дощі. Якщо під час наливу і достигання вологи недостатньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4,0-4,5 г до 2,5-3,0 г, достигання насіння прискорюється, врожайність зменшується.
Вегетаційний період озимого ріпака на 10-15 днів триваліший, ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.
Озимий ріпак - рослина довгого дня. Ясна погода під час загартування сприяє підвищенню морозостійкостіріпака. Під час весняно-літньої вегетації краще росте при високій вологості повітря при помірних невисоких температурах. Такі умови складаються при похмурій погоді.
3.3 Вимогидо грунту
Озимий ріпак вимогливий до родючості грунту.
Формування 1 ц насіння ріпак потребуєзначно більше поживних речовин, ніж зерновікультури. Добре росте на чорноземах, темно-сірих та сірих лісовихгрунтах, дерново-підзолистих та ін. з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового розчину (рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6.
Непридатні - важкі глинисті, заболочені з водонепроникним підорним шаром, бо в них недостатньо розвивається коренева система. Вирощування ріпака на піщаних фунтах Полісся значною мірою залежить від їх забезпеченості поживними речовинами і вологою. Ріпак добре росте у Степу, за винятком засолених фунтів. Найсприятливіші для вирощування цієї культури фунти Лісостепу.
4. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАНЯ
4.1 Попередники
Попередники ріпака повинні сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структурифунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тому найкращі попередники цієї культури - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця.
Але при сучасній структурі посівних площ, коли 50% і більше займають зернові, ці культури є основними попередниками для озимих зернових. Тому озимийріпак висівають після озимого і ярого ячменю, озимої пшениці.
Не можна сіяти ріпак після цукрового буряка, оскільки виникає небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох культур. Не розміщують ріпак після соняшника та капустяних - гірчиці, редьки, капусти та ін. Повертати ріпак на попереднє поле у сівозміні дозволяється не раніше як через 4-5 років.
Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона і для захисту від шкідників і хвороб.
Вирощування ж ріпака і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження зернових кореневою гниллю.
4.2 Обробіток грунту
Для доброго інтенсивного розвитку кореневоїсистеми після всіх попередників рекомендуєтьсяорати на глибину 22-30 см. Якщо попередник рання картопля, можна обмежитись поверхневим обробітком.
Через два тижні після оранки поверхневим обробітком грунту знищують першу хвилю пророслих бур'янів, а передпосівним обробітком - другу. Оскільки після зернових замість рекомендованих 3-4 тижні, до сівби ріпаку часто залишається 2 тижні, особливу увагу звертають на якість оранки. Плуг для прискорення осідання грунту агрегатують з котком і боронами.
Для передпосівного обробітку при вирощуванні ріпака використовують лише комбіновані агрегати - РВК-3,6, ЛК-4 та ін., які забезпечують ущільнення верхнього шару грунту і створюють його дрібногрудучкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не більше 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь грунт додатково осідає, що компенсує недотримання інтервалу тривалістю 1 місяць між оранкою і сівбою.
Якщо в технології передбачено застосування ґрунтових гербіцидів, то вносять їх після вирівнювання поля комбінаторами. Заробляють в фунт з допомогою сцепки важких борін чи культиватора КПС-4. Не можна заробляти комбінаторами, оскільки вирівнюючою дошкою гербіцид з фунтом може переміщуватись з вищих місць на нижчі, руйнуючи рівномірність його внесення. Високоякісний передпосівний обробіток грунту - важлива технологічна умова при вирощуванні ріпака та інших дрібнонасінних культур.
4.3 Удобрення
Ріпак потребує більшої кількості добрив ніжзернові. На формування 1 ц насіння вінвикористовує 6 кг N, 2,4 кг Р,ОГ> і 4,2 кг К2О. Частину елементівживлення можна компенсувати внесенням органічних добрив 20-30т/га. Краще гній вносити під попередник.
Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередника, родючості фунту і профамованого рівня врожайності. Орієнтовні норми добрив наведено в табл. 9.10. Фосфорні і калійні добрива вносяться під оранку чи культивацію, азотні добрива (N2530) вносять перед сівбою лише після зернових попередників. Надмірне азотне живлення в осінній період погіршує перезимівлю рослин.
Перше підживлення азотними добривами проводять на початку відновлення весняної вегетації. При внесенні загальної норми більшерекомендується друге підживлення через 14-20 днів . Третє підживлення в середині цвітіння сприяє росту стручків і маси насіння.
Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовзж 2-3 тижнів після відновлення вегетації і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80-90% азоту вноситься в перші два тижні весняного росту. Підвищені вимоги до забезпечення" азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення у фазі цвітіння.
Ріпак добре реагує на внесення мікроелементів, особливо бору.
4.4 Підготовканасіння, сорти
Для сівби відбирають очищене, відкаліброване якісне насіння з високоюсхожістю. Щоб захистити від ураженняхворобами і пошкодження шкідниками на початкових фазах росту, насіння обов'язково протруюють. .
До реєстру сортів України на 2000 рік занесено 30 сортів озимого ріпаку. Це в переважній більшості двонульові "00" безерукові танизькоглюкозинолатні сорти, олія яких придатна на харчові цілі, а макуха без обмежень згодовується різним видам худоби і птиці-(таблиця 9.12).
Переважають сорти німецької фірми "Лембке": Аскарі, Буфалло, Вотан, Казимир, Кронос, Фалькон, Церес та Інститутухрестоцвітих культур УААН - Галицький, Дангал, Іванна, Свєта, Тисменицький.
5. Сівба та збирання озимого ріпака.
Спосіб сівби залежить від типу використовуваноїсівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зернотрав'яними (СЗТ-3,6), зерновими (СЗУ-3,6, СЗ-3,6, СЗА-3,6), лляною (СЗЛ-3,6), бурячною (ССТ-12Б).Краще використовувати спеціальні ріпакові (СПР-6) сівалки, добрезарекомендували себе на сівбі ріпака сівалки "Містраль 6000", ПУ-6Д.
Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити7,5 см; 12 см; 15 см; 30 см; 45 см. За даними Інституту хрестоцвітихкультур вищі врожаї забезпечують способи сівби з міжряддями 7,5 см;12 см і 15 см. Широкорядні посіви (45 см) застосовують длянасінницьких цілей, тут необхідно проводити міжрядні розпушування.Використання сівалок з анкерними сошниками на вирівняних,високоякісно підготовлених до сівби площах, забезпечує високупольову схожість, одночасність сходів і вирівняність рослин затемпами розвитку, збільшує врожайність насіння.
Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявностівологи та ш. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких - 1,5-2,0 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. При збільшенні глибини сівби понад 3-4 см схожість насіння зменшується на 25-30%.
Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту в осінній період ірозвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 р/м2. Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,9-1,2 млн. схожих насінин на 1 га або 4-6 кг/га.
Строки сівби теж змінюють норму висіву. При сівбі в оптимальні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3,0 кг/га (табл. 9.13).В Німеччині норма висіву в оптимальні строки становить 2,5-3,0 кг/га. При збільшенні норми висіву знижується зимостійкість внаслідок слабшого розвитку кожної окремої рослини. У густих посівах створюється мікроклімат, що сприяє розвитку грибкових захворювань рослин.
За технологіями, що застосовуються в країнах Західної Європи навесні на 1 м2 повинно бути 35-50 рослин. В Україні рекомендується 60-80, до 100 рослин.
Норма висіву сортів коливається в межах 4-6 кг/га, гібриди сіють з меншою нормою висіву 3,0-3,6 кг/га. При вирощування на зелений корм норма висіву збільшується до 6-10 кг/га.
Для озимого ріпака строки сівби мають вирішальне значення. Ранні посіви восени переростають, точка росту піднімається високо над поверхнею грунту, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричинює вимерзання або випрівання.
Для нормального розвитку рослинам ріпака перед входженням у зиму треба 60-80 днів із сумою температур 600-800"С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6-10 листків. Найкраще рослини перезимовують при висоті 10-15 см, коли точка росту-винесена над поверхнею грунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6-1 см (рис. 9.1).
Необгрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрівидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шинка виноситься над поверхнею грунту на 5-10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не приводить до загибелі, якщо точка росту низько - 1 см над поверхнею грунту. Але це можливо лише при менших (3-4 кг/га) нормах висіву.