Проаналізувавши ситуацію на ринках району , я дійшов висновку, що є досить значний попит на молочну продукцію. Я дійшов такого висновку тому , що на ринку досить в значній кількості присутні молокопродукти зі суміжних областей ,і навіть незначна частина з центральних областей ( в більшості це сметана, йогурти і інші подібні молочні продукти відомих українських виробників). І якщо економічно вигідно привозити чи закуповувати продукцію в заводів з великою відстанню доставки, то це означає, що є попит на відповідну продукцію.
Але для того щоб продукція користувалась попитом потрібна висока якість продукту . Звідси випливає, що значний вплив на конкурентоспроможність молокопродуктів має якість сировини, яка надходить у переробну промисловість. Якість молока характеризують: вміст жиру, білка, наявність амінокислот (біля 20) і стільки ж жирних кислот, великий асортимент мінеральних речовин (понад 25), вітамінів (12), всього понад 90 найцінніших компонентів. Одним з основних параметрів якості молока є вміст в ньому жиру. Саме цей показник встановлений з 1 січня 1984 року як єдиний базис жирності молока – 3,4% для всіх областей України. Отже чим вища жирність, тим вища якість, а значить закупівельна ціна і тим більший попит на якісну продукцію.
Наразі жирність молока в районі коливається в межах 3,2 – 3 ,4 %. Це слабенькі показники. Такі показники зумовлені комплексом чинників, в першу чергу, погіршення умов годівлі корів, зокрема структури раціонів, дефіцитом високо енергетичних кормів і перетравного протеїну. Найкраще за технологічними властивостями молоко й найвищої якості сир були отриманні при згодовуванні коровам 270 г на 1 кг молока. Введення в раціон корів соняшникової макухи до 200 г на 1 кг молока сприяє збільшенню вмісту жиру в молоці на 0, 2 – 0,4% [56,c.160]. Також добра якість молока залежить від санітарно-гігієнічних показників: рівня бактеріального вмісту, механічної забрудненості, ступеня чистоти тощо. Отже якість сировини залежить від багатьох чинників, що зумовлює здійснювати комплексну оцінку якості молока відповідно до вимог Держстандарту.
Закупівля молока в більшості господарств, а також у населення здійснюється поки що відповідно до вимог ГОСТ 13264-70 Затвердженого Міністерством охорони здоров’я УРСР 11січня 1970 року. Молоко повинно бути від здорових корів, незбиране, свіже і відповідними вимогами санітарно-ветеренарських правил для молочних ферм України.
Для реалізації у переробну промисловість допускається молоко з кислотністю не вище 21Т, бактеріальним вмістом не вище ІІІ класу і чистотою не нижче ІІ групи. Молоко повинно відповідати вимогам цього ДЕСТу за зовнішнім виглядом, консистенцією, смаком ,запахом і кольором.
Отже для того щоб був постійний попит на молоко у його виробників з боку переробних підприємств і інших установ необхідно постійно підвищувати його якість, дотримуватись норм ДЕСТу.
Відомо що якість молокопродуктів залежить від ряду чинників. Найважливішим з них є дотримування технології і технологічно дисципліни. Якість кінцевого продукту на 35-40% залежить від цього чинника, 10 – 12 % залежить від сировини ,яка надходить на переробку.
Для підвищення якості молока і молокопродуктів необхідно здійснити ряд заходів доклавши взаємо погодженні зусилля виробників і підприємств молочної промисловості. На практиці молокозаводи приймають від господарств молоко різних сортів за диференційованими закупівельними цінами, але потім зливають його в одну посудину без поділу на сорти. Все це має негативний вплив на якість молокопродуктів, знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку, а отже, гальмує розвиток молоко продуктового підкомплекса в цілому і молочне скотарство зокрема. Найбільше страждають від цього виробники молока, які здають молоко найвищого ґатунку, бо коли підприємства переробних галузей змішують молоко різних господарств, з різним сортом, то його якість погіршується, отже ціна виробляючих продуктів буде нижчою, відповідно закупівельна ціна на молоко буде також нижчою.
Молоко володіє бактерицидними властивостями, які зберігаються протягом 2 – 3 годин, після чого в ньому збільшується кількість мікроорганізмів і підвищується кислотність. Період, протягом якого молоко володіє такими властивостями , називається бактерицидним періодом (фазою). Охолодження молока до 10*С дає змогу не змінювати його кислотність від 12 до 21 год. У світовій практиці вважається, що температура охолодженого молока повинна бути в межах 2 – 3*С. Це дає змогу зберігати його протягом 2 – 3 діб. Ось чому на кожній фермі після видоювання молоко дуже важливо домогтися його негайної первинної обробки та охолодження до температури 10*С і нижче.
Дотримуватись всіх цих заходів дасть змогу виробникам молока підвищити, або навіть не підвищити, а скоріше за все не дати молоку знищити свої якості. Адже в більшості господарств устаткування застаріло фізично і морально, а видоювання корів здійснюється ручним способом, що не ефективно з одного боку, і в більшості випадків не відповідає санітарно-гігієнічним нормам.
Отже, враховуючи всі ці умови сформувався відповідний ринок молока в Іршавському районі. Рівень розвитку показаний в таблиці 2 4.
Таблиця 2.4
Ринок сировинного молока у Іршавському районі за 2003р.[77,с.15,20,25].
| Категоріїгосподарств | Виробництво | Реалізація заготівельним організаціям | По іншим каналам | |||||
| тис.тон | % | Тис.Тон | % | % | ||||
| До загального обсягу реалізації 1 | До загального обсягу виробництва2 | 1 | 2 | |||||
| Особисті господарства населення | 35433 | 96,7 | – | – | – | – | – | – |
| Сільськогосподарські підприємства і інші господарські структури | 1209 | 3,3 | 219 | 42 | 18 | 305 | 58 | 25 |
| Всі категорії господарств | 36642 | 100,0 | 219 | 42 | 0,6 | 305 | 100 | 0,8 |
Об’єктивний процес суспільного поділу праці зумовлює розвиток інтеграції виробництва в галузях агропромислового комплексу, спрямованих на поєднання економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників і промислових переробних підприємств. Саме ринковий механізм регулювання відтворювального процесу викликає необхідність тісного технологічного і організаційного поєднання виробництва і переробки молока, взаємовигідної діяльності між виробниками і промисловими підприємствами, зорієнтованої на ефективний кінцевий результат.
Процес інтеграції в АПК набув значного поширення у сферах виробництва і переробки сільськогосподарської продукції та доведення її до споживача ще наприкінці 80-х років. Однак у подальшому зазначені структури виявились не готовими до змін ринкового середовища.
Нині в переважній більшості випадків економічні відносини між сільськогосподарськими виробниками і переробними підприємствами ґрунтуються на укладенні між ними договорів, в яких обумовлюються строки, обсяги й асортименти поставок та технологічна якість сировини, а також розрахункові ціни та строки розрахунків за поставлену продукцію. Але переробні підприємства і надалі диктують ціни закупівельну продукцію.
Головними інтеграторами в молоко продуктовому під комплексі України є молокозаводи, які являють собою проміжну ланку в ланцюзі „виробництво – переробка – реалізація”. В даних економічних умовах це найкраща ланка для залучення інвестицій, а отже і капіталовкладень у виробництво, що пояснюється високим рівнем монополізму переробної галузі[50,с.14-16].
Нині в Україні працює приблизно 350 молокопереробних заводів. Це не обов’язково заводи з великими потужностями, але вони в більшості випадків знайшли серйозних власників, зареєстрували свої торгові марки, постійно розширюють асортимент своєї продукції, фасують її у фірмові упаковки. Десяток великих виробників мають близько 50% споживчого ринку, друга половина – за сотнями заводів з малими потужностями.
Кількість дрібних молокозаводів поступово зменшується, вони не в змозі витримати конкуренцію великих підприємств за якістю, рівнем розрахунків та обслуговуванням сільськогосподарських товаровиробників, упаковкою продукції.
Стабілізація та ефективне функціонування продуктових під комплексів АПК України в значній мірі залежить від обґрунтованості економічного механізму взаємовідносин між усіма ланками інтеграції агропромислового виробництва. Дія економічного механізму взаємовідносин між партнерами молоко продуктового під комплексу в умовах перехідної економіки повинна здійснюватись за допомогою спільних організаційно-економічних методів, які б забезпечували економічну зацікавленість усіх суб’єктів інтеграції у збільшені виготовлення високоякісної первинної і кінцевої продукції.
Взаємовідносини між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробними підприємствами залишаються най вразливішими. Це зумовлено постійним впливом різних чинників, які можуть створювати як сприятливі так і несприятливі умови для розвитку взаємовідносин.
Одним із вагомих чинників, який погіршив взаємовідносини між цими суб’єктами, стало скорочення платіжного попиту населення і згортання традиційних ринків збуту продукції. Лібералізація цін і відміна продовольчих субсидій привели до зростання споживчих цін на продукти харчування і падіння платіжного попиту. Різке скорочення реальних прибутків населення спричинило посилення орієнтації на самозабезпечення, тобто значно зросло виробництво молока у особистих підсобних господарствах.
Наступним потужним чинником стало різне економічне середовище для суб’єктів агропромислової інтеграції. Тобто виробники сільськогосподарської продукції перебувають у високо конкурентному середовищі, а переробні підприємства, практично в монополізованому. І використовуючи своє монопольне середовище вони нав’язують партнерам цін, умови взаєморозрахунків. В результаті відбулося зростання диспаритету цін між сільським господарством і підприємствами промисловості, що призвело до сучасного стану аграрного сектора і зокрема молочного скотарства.