В малярстві України ХУІ ст. також виявилися впливи ренесансу, які прийшли з Німеччини, Голландії та Італії. Вони виявилися в іконописі, переплавлені з українською традицією – тобто введенням реальних і побутових елементів: “портретоікони”, картини Страшного Суду, Різдва Христового, Успення Богородиці, Благовіщення з Житомирського музею (Федушко із Самбора). Малярство у Львові до 1596 р. було монополією українських майстрів, які виконували ікони як для церков, так і для костелів. Потім був зорганізований цех малярів-латинників, до якого було у 1662 р. допущено й українців, в т.ч. до його управи – Миколу Петрахновича. Відомим з опису І. Федорова українським художником був Гринь Іванович.
“Пересопницьке Євангеліє” є зразком ренесансної рукописної книги в Україні (1556-1561, писав та ілюстрував Михайло Васильович із Сянока). Відхід від закостенілої візантійської традиції найбільш помітний в декорі рамок мініатюр. До зразків ренесансної мініатюри належать і “Загорівський Апостол” 1554 р. та Євангеліє Києво-Печерської лаври 1538 р. Дереворити і грав’юри львівського “Апостола” 1574 р, “Віршів на жалосний погреб...” (1622, Київ) має риси німецького ренесансу в оформленні обрамлення.
Поширенню західноєвропейських зразків гравюри сприяє започаткована митрополитом Петром Могилою при бібліотеці Києво-Печерської лаври збірка західноєвропейської гравюри, спеціально добирана й систематизована для вжитку українських малярів та граверів.
Використана література
1. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
2. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
3. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
4. Оганов О. О. Произведение искусства и художественный образ. М., 1978. С. 4.
5. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика. Т. 1. С. 105.