Реферат

на тему:

Українські жартівливі та танцювальні пісні

Жартівливі й сатиричні пісні об'єднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насмілюються розмовляти з дівчиною {«Да куди їдеш, Явтуше?», «Дівка в сінях стояла») (34):

Коли ти мишей боїшся,

На воротях повісся,

Ізгинь, пропади,

А до мене не ходи.

Цур тобі, пек!

з розсіяних, неуважних, скупих, дивакуватих та лінивих («Та були в кума бджоли», «Та орав мужик край дороги», «Ой що ж то за шум», «Ой устану я в понеділок», «Продай, милий, сиві бички» (35).

В народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство («Ой ти, гарний Семене»), «Як поїхав за снопами», «Мав я раз дівчиноньку» (36).

Навіщо мені та корова,

Що ти сама, як ворона.

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові.

Мелодії наведених тут пісень своїм ритмом, квадратною будовою досить близькі до танцю. Вони веселі, жваві за характером.

ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ

Визначальною рисою пісень цього жанру є танцювально-музична основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені молодечого запалу твори. Вони тісно пов'язані з танцем-коломийкою, шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи.

Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика (37).

Не тепер, не тепер по гриби ходити —

Восени, восени, як будуть родити.

Заграй мені, музиченьку, я буду співати,

Щоби було моїй любці легко танцювати.

Ой не ходи, багачику, горою за мною,

Бо ти багач, а я бідна, не рівням з тобою.

Нема краю веселого, як радянські села,

Де ідете — там вчуєте пісеньку веселу.

В коломийці розмір вірша переважно 4+4+6 (рідше — 4+3+6 і 3+3+6), метр дводольний, темп помірно швидкий. У кадансах — половинному й заключному — завжди є характерна ритмічна фігура — дві чверті.

Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI—XVII ст., вона і сьогодні живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних областях України.

Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок. Відрізняються вони розміром вірша: шумка — 4+4, а козачок — 4+3 та ще й ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть, що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є характер музики і поетичного змісту, розмір ²/₄ та помірно швидкий темп (38, 39).

Список використаної літератури

1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.

2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.

3. Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.

4. Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна). - С.355-364.

5. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;