Смекни!
smekni.com

Культурологія 2 (стр. 68 из 75)

Основні ідеї нової космічної культури:

1) активна еволюція, у якій взаємовідносини людини і природи будуються на основі екологічної етики і принципів. Космісти вважа­ють, що розвиток людини, природи і космосу об'єктивні; свідомість, ро­зум, воля стають провідною силою світового розвитку. Людина має взяти на себе відповідальність за космічну еволюцію, за становлення космічної культури.

2) Земля є части­ною космічного еволюційного про­цесу Всесвіту. Турботу про космічне ціле треба поєднувати з турботами про конкретних людей.

Гуманізм і оптимістичний світогляд ґрунтуються на законах розвитку культури і самої природи.

Найбільш доказо­во розвинуті ці ідеї в роботі В.І.Вернадського "Наукова думка, як планетарне явище".

Людина і її розум, це початок нового руху, створюю­чого сферу космічної культури, ко­лективного розуму, які будуть виз­начальною силою еволюційного роз­витку.

В чому сутність космічної куль­тури?

1) Еволюційний процес визнача­ється втручанням розуму і людської волі. Людина захопила всі природні стихії. Вода, земля, повітря в її користуванні. Важлива умова еволюції - об'єднання людства. Рівність, брат­ство, єднання - це природний фак­тор, об'єктивно необхідний для загальнолюдської космічної культури. Сучасні засоби пересування і інформації зближають людей. Незважаю­чи ні на що люди прийдуть до єдності, цілісності.

Головним фактором створення космічної культури є наука, яка є могутньою космічною силою.

Однак космічна культура, яка формується людиною носить синергетичний характер, оскільки планета Земля лише краплина у безмежності Всесвіту, оскільки ряд глобальних проблем (екологічної, економічної криз, запобігання воєн, подолання бідності і т.д.) за­лишаються не вирішеними. І в цьо­му її трагедійність.

4.8. Демократичний гуманізм. Екологічна етика. Питання про відповідальність лю­дини, за еволюцію, її культуру постає у 3-му тисячолітті з особливою на­полегливістю. 3-є тисячоліття вирішить, як людина житиме.

Х.Ортега-і-Гассет говорить: "Гірка наша розтлінна епоха, де змішувались перевороти, які провалились, обезуміла техніка, мертві боги і виснажені ідеологи, де посередні сили можуть сьогодні все знищити, але не зможуть більше перемогти, де розум опустився до прислужництва перед ненавистю і гнітом."

Є закон людського роду, в межах яких індивід може існувати, як лю­дина. Людина, яка вийшла з приро­ди є продуктом і природи і культу­ри, не може не рахуватись з їх зако­нами, а також і з законами еко­номіки, логіки, політики і краси.

Зло має бути покарано тому, що роблячи злі вчинки, людина піднімає руку на себе, знищуючи у собі людське.

Виходячи з цього сьогодні особ­ливо постають проблеми мораль­ності і кантівські вимоги:

1) не ставитись до людини як до засобу, як до предмета. Це замах на переконання, волю. Ставлення, як до речі, перетворює людину в раба. Забороняється нав'язувати віру, волю і цілі. Це веде до ідеологічного перетворення в раба Заборона на політичне і ідеологічне обмеження. Це відкриє горизонти творчості. І людина стане справжнім творцем гуманістичної космічної культури і її продуктом.

Що характерно для стану сучасної культури: 1) гуманістична орієнтація (демократичний гуманізм (в епоху відродження - елітарний гуманізм). Ця тенденція визначила становлення сучасної політичної культури, моралі. Ця тенденція панує давно. В українській культурі вона продукована ще запорозькими козаками, зафіксована в "Пактах і конституції Війська Запорозького" (1710 р.), набагато раніше ніж в Декларації прав людини і громадянина (1789 р.), стаття 1 якої проголосила. "Люди народжуються і остаються вільними і рівними в правах".

"Всезагальна декларація прав людини" 1949 р. лише уточнює

Стаття 1. "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах".

Сьогодні гуманізм - став основною рисою сучасної політичної культури.

Іншим підсумком нинішньої культури є установка на науково-раціональне пізнання світу і така соціокультурна система, як наука. Наука сприяє економічному об'єднанню. Ми сьогодні бачимо як інтернаціоналізується економіка. Створюються транснаціональні корпорації, з єдиними формами організаційної культури.

НТР - народження нового змісту інформаційних технологій, виявляється нова роль засобів ма­сової інформації, з'явились гло­бальні проблеми.

Техногенне ставлення до при­роди, як засобу задоволення не духовних, а технічних потреб - провідна тенденція в розвитку культури XXI століття.

Кожна нація, соціальна група бере із системи загальнокультурних людських зв'язків тільки те, що відповідає духовному настрою їх рівня розвитку і рівню їх можливостей.

4.9. Творчо-діяльнісний (праксеологічний) напрям. Творчість - діяльність, в результаті якої створюють нові матеріальні і духовні цінності (Коган Л.Н.). Творчість має місце там, де людина займається не шаблонною діяльністю.

До творчості науковці відносять:

1. Нові наукові відкриття, відкриття невідомих раніше явищ, законів природи і суспільства, процесів, більш точне пояснення цих законів.

2. Створення нових суспільних програм, які відповідно регулюють людську діяльність.

3. Створення оригінальних самостійних творів в любій галузі культури.

4. Розробку нових методів пізнання і діяльності, нових технологій в любій сфері людської практики, пошук оптимальних шляхів для вирішення відомих завдань з відомими наслідками.

5. Виявлення нових фактів, підтверджуючих чи навпаки спростовуючих прийняття наукового чи культуротворчого рішення.

Носіями творчих засад як правило є інтелігенція.

Інтелігенція (від лат. Intelligentin, розуміння, розум), слово стало вживатись в Україні понад 120 років тому.

Серед ознак інтелігенції дослід­ники називають:

1) орієнтацію на загальнолюдські цінності, ідеї справедливості, гуманізм і демо­кратію;

2) патріотизм, вірність українському народові, творча одержимість;

3) незалежність, самостійність, свобода.

4) мужність, стійкість у відсто­юванні позицій власної совісті.

5) особистісне начало для інтелігента вища цінність;

Головна роль інтелігенції - ви­конувати моральну місію, при лю­бих обставинах бути носієм інтелігентності - здатності сприй­мати, берегти, розповсюджувати і створювати духовні цінності.

Інтелігентність це моральна зрілість особистості, це вища якість мислення, поведінки, здатність по­ставити себе на місце іншої люди­ни, відчуття себе людиною у відно­синах з іншою людиною.

Інтелігентність - це сплав розумової і моральної культури.

Яскраві представники інте­лігенції українського народу: це В.І.Вернадський, М.С.Грушевський, Є.О.Патон, Б.Є.Патон, О.О.Кришталь, О.Т.Гончар, Д.Чижевський, В.Кубійович, О.О.Потебня, Б.Д.Грінченко, Д. Яворницький, Б.Мозолевський, А.П.Радзіховський, А.Ф.Павленко К.М.Ситник, М.Попович, С.Кримський, Л.Івшина і тисячі, тисячі інших.

Однак, інтелігенція України стає байду­жою до турбот про душу людини. Адже вона сама вже давно перебуває за межею виживання, кращі її сили змушені працювати в руслі інших культур і культуротворчих процесів.

Дослідники стверджують, що інтелігенція втрачає сьогодні внаслідок об'єктивних соціально-політичних умов своє місце в суспільстві. На арену виходять інтелектуали-професіонали, аван­гард інтелігенції, якому ще вдаєть­ся утримуватись. Сьогодні робляться нелегкі зусилля, щоб відродити нашу технічну, техно­логічну, економічну еліту, мозок нації.

Ця еліта має консолідувати суспільство на будівництво неза­лежної держави, держави, яка б ви­конувала свої функції захисту прав громадян, їх економічної і соціаль­ної безпеки, творення держави творців.

Постіндустріальна цивілізація здійснює всеосяжний вплив на всі галузі життя людини. Вона формується на інформаційній та біотехнології. Машинна ж технологія підкоряється інформаційним системам.

Цікавою і сучасною є праксеологічна концепція діючої особистості покійного Кароля Войтили, Івана Павла ІІ, папи Римського.

"Через працю, творчість людина не тільки творить культуру, а наближається до свого Творця, до Бога, до його пізнання".

Людина є образ Бога. Практична робота має бути спрямована на розкриття творчих здібностей людини, розвитку її діяльності у формуванні Боголюдини. Боголюдина - є творцем і носієм наукового знання, без якого вона не може досягти справжнього розвитку своїх сутнісних сил і якостей. Людина представляє собою єдність душі і тіла. "Тому, що які думки і душа її, така і вона".

Сучасне людство - це тисячі на­родів, майже 200 держав, понад 6,5 млрд. населення. За час існування людства змінилось понад 1200 по­колінь, якщо взяти (вихідним - по­коління - 60 років). Між людьми існують національні відмінності, вікові, сімейні, індивідуальні. І все ж є фактор, який об'єднує всіх лю­дей в єдине людство.

Це перш за все культура, загаль­нолюдська культура на основі цілісного світорозуміння. Цілісний світ - це взаємозв'язок і взаємозалежність людей і народів, як наслідок розвитку виробництва у світовому масштабі і виникнення глобальних проблем.

Сучасна культура ґрунтується на загальнолюдських цінностях, правах особистості, гуманізмі, творчому розвитку особи, взаємозбага­ченні національних культур, екологічному ставленні до природи.

При сталінізмі, фашизмі, авторитаризмі відбувалась підміна загальнолюдсь­ких цінностей груповими.

Загальнолюдська культура - це кращі форми, зразки художньо-по­етичної, наукової, виробничої діяльності, єдині способи світовід­чуття і світосприйняття життя і дійсності, вироблені різними наро­дами, поколіннями, на основі яких людство будує єдину цивілізацію, де має панувати справедливість, право особи і народів, всебічна ос­віченість, безпека, економічний добробут.