- створення спільних підприємств по виробництву овочевої продукції і сервісному обслуговуванні технічних засобів та реконструкції переробних підприємств і плодоовочевих сховищ;
- співробітництво у впровадженні прогресивних технологій вирощуванняовочів, переробці овочевої продукції та її зберіганні;
- створення оптових ринків плодоовочевої продукції у великих містах і промислових центрах;
- співробітництво в частині експорту продукції окремих спеціалізованиховочевих господарств, агрофірм чи агроторговельних підприємств, консервних комбінатів і заводів, а також створення мережі фірмових магазинів, виробничо-торгівельних фірм і містах. [23, с. 36]
У перспективі у приватне підприємство на перший план висувається завдання підвищення рівня урожайності овочів. Інтенсивний розвиток овочівництва стримується через слабку матеріально-технічну базу, трудомісткість галузі, відсутність гарантованого збуту продукції.
Він нерозривно пов'язаний з необхідністю вкладення значних коштів з розрахунку на 1 га посіву, насамперед, за рахунок внесення необхідної кількості добрив, проведення заходів із захисту рослин від шкідників і хвороб, придбання нової техніки, впровадження прогресивних технологій вирощування овочів. Це дозволить значно підвищити урожайність овочевих культур і наданій основі знизити собівартість овочів. Водночас, повинні зрости і ціни реалізації овочів, щоб досягти оптимального рівня рентабельності (40-50%) і такими чином стимулювати збільшення їх виробництва. Також у господарстві планують підвищити рівень спеціалізації. При поглибленні спеціалізації у господарствах, які вирощують овочі на більших площах, закладено значний резерв підвищення ефективності овочівництва. Практика окремих передових господарств: „Циркунівське”, „Надія”, „Маяк” та „Харківська овочева фабрика” свідчать про великі потенційні можливості концентрації і спеціалізації в овочівництві.
На мою думку, перспективним є спеціалізоване овочівницьке господарство з площею вирощування овочів більше 100 га. Результати дослідження також свідчать, що проста зміна форми організації виробництва більш прогресивною ще не забезпечує автоматичного підвищення його ефективності.
Радикального розв'язання цього питання потребує насамперед комплексне технічне переоснащення овочівницьких господарств. У зв'язку з вирощуванням овочів на порівняно невеликих площах необхідна розробка і впровадження у виробництво нових перспективних машин й механізмів (сівалок точного посіву, комплексів машин для збирання, доробки та первинної переробки овочів, комбінованих агрегатів тощо), необхідних для освоєння прогресивних ресурсозберігаючих технологій, які б забезпечували врахування всіх елементів і факторів виробництва, особливо своєчасності виконання агротехнічних робіт. Так як відомо, овочеві культури дуже вимогливі до умов у яких вони вирощуються, і тому вони вимагають організації спеціальних сівозмін на найкращих полях господарства. Дослідами Інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що освоєння 100 кг д.р. врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності у господарстві є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами.
Вирішення проблеми задоволення потреб населення у високоякісних овочах передбачає не тільки досягнення певного обсягу їх виробництва, а й рівномірне надходження продукції до споживача протягом року, особливо в зимово-весняний період. Рівномірне надходження овочевої продукції споживачам протягом року можливе лише за умов добре налагодженої системи її тривалого зберігання у свіжому вигляді. У високорозвинених зарубіжних країнах питанню зберігання високої якості овочів у процесі зберігання і доставки споживачу приділяється багато уваги, насамперед, будуються сучасні сховища з регульованим режимом. У досліджуваному господарстві планується у майбутньому побудувати таке сучасне сховище, адже раціональніше зберігати овочі в місцях їхнього виробництва. Це сприятиме рівномірному використанню трудових ресурсів протягом року, оскільки основна частина робіт у сховищах припадає на осінньо-зимови період, коли занятість у сільськогосподарському виробництві мінімальна, а також зменшенню транспортних витрат і зниженню пікових навантажень на автотранспорт восени. Вирішення питання зберігання овочів потребує комплексного підходу, поєднання в єдиний технологічний процес усіх етапів - від поля до споживача.
Виробництво та реалізація овочевої продукції, яка швидко псується і потребує негайного збуту, дуже тісно взаємозв'язані. Особливість вирощування овочевих культур така, що 70% овочів надходять з поля протягом 2,5-32 місяців (липень-вересень). Обсяг продукції в цей період у 5-6 разів перевищує фізіологічну норму споживання. У даний період ускладнюється приймання овочів заготівельними і торговельними організаціями, знижується якість продукції, зростають витрати. Отже, для зменшення втрат необхідно особливу увагу приділити своєчасній реалізації овочів у свіжому вигляді. Нині збутом овочевої продукції на ринку займаються самі виробники або оптово-роздрібні підприємства. Збутом овочевої продукції повинні займатись фірми-посередники: торговельно-закупівельні кооперативи, оптово-роздрібні комбінати зі своєю інфраструктурою, яка поки що збереглася.
Для становлення ринку овочівництва України необхідно здійснити такі заходи:
- налагодження вітчизняного виробництва засобів механізації для вирощування окремих овочевих культур;
- реконструкція і модернізація переробних підприємств та зміцнення їх матеріально-технічної і сировинної бази;
- розвиток кооперування та інтеграції виробників товарних овочів і
- удосконалення системи взаємовідносин з переробними то торгівельно- закупівельними підприємствами, в тому числі Із системою споживчої кооперації;
- розвиток інфраструктури ринку овочевої продукції (оплотові ринки, аукціони, ярмарки, торгівельно-закупівельні підприємства тощо). [22, с. 42]
Для ефективного функціонування овочевого ринку в Україні та розширення і наповнення його різноманітним асортиментом продукції овочівництва необхідно шляхом реформування АПК відродити гармонічну дію технологічного ланцюга: виробництво - зберігання - транспортування -переробка - реалізація - постачання - ремонт - будівництво - банківський кредит - наукове забезпечення - управління.
Овочевий ринок України повинен формуватися і розвиватися у нерозривному взаємозв'язку із створенням і зміцненням національного ринку продовольства та його інфраструктури.
На основі економіко-математичних розрахунків на 2006 рік запропоновано такий обсяг виробництва овочевої продукції:
- овочі відкритого грунту - 700 ц.
- овочі закритого грунту - 300 ц.
Вартість продукції за цінами реалізації 2003 року становила:
- овочі відкритого фунту - 42 тис. грн.
- овочі закритого грунту 24,6 тис. грн.
Затрати виробництва складатимуть 30,6 тис. грн. Розмір прибутку досягне 36 тис. грн., що на 9,9 тис. грн. більше, ніж у 2003 р. Рівень рентабельності даних видів продукції підвищиться до 42%, або це більше проти 2003 р. на 7%.
Таблиця 4.1.1.
Оптимізація розвитку овочівництва у підприємстві на перспективу
[власна розробка]
| № п/п | Види продукції | 2003 р. | 2006 р. | Прибуток | Прибутки (збитки) 2003 р.2004 р. | |||||
| Кількість, | Вартість реалізованої продукції, тис. грн. | Затрати виробництва | Кількість, | Вартість реалізованої продукції, тис. грн. | Затрати виробництва | 2002 р. | 2005 р. | |||
| 1 | Овочі в/г | 558 | 33,48 | 13,7 | 700 | 42,0 | 17,3 | 19,8 | 24,8 | +5 |
| 2 | Овочі з/г | 169 | 13,85 | 7,56 | 300 | 24,6 | 13,4 | 6,3 | 11,2 | 4,9 |
| Разом прибутку | 26,1 | 36 | 9,9 | |||||||
| Всього затрат | 21,3 | 30,6 | ||||||||
Прибуток, одержаний від виробничо-фінансової діяльності приватному підприємстві у 2006 р. передбачається розподіляти таким чином:
Розширене відтворення виробництва - 30%.
Поточні ремонти - 25%.
Матеріальне стимулювання - 15%.
Інші витрати і резерв - 30%.
4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві.
Важливою умовою підвищення ефективності галузі овочівництва є ріст урожайності овочевих культур та зниження матеріально-грошових затрат на виробництво і реалізацію овочевої продукції.
Овочеві культури вибагливі до умов вирощування, а тому потребують організації спеціальних сівозмін на кращих полях. Проте зараз науково обґрунтовані сівозміни в господарствах практично відсутні, що знижує врожайність на 20-25%, а також призводить до масового поширення бур'янів, зокрема стійких проти сучасних засобів захисту рослин, розвитку шкідників і хвороб.
Одна з причин зменшення врожайності овочів та зниження економічної ефективності овочівництва - різке скорочення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив, до яких овочеві культури дуже чутливі. Дослідження інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що внесення 100 кг д.р. НРК підвищує врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності овочів є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами. Однак, за нинішніх умов господарства практично не в змозі придбати сучасні високоефективні та малотоксичні препарати.
Шляхи підвищення ефективного виробництва овочів:
1. Ріст урожайності овочевих культур:
- застосування високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур;
- внесення органічних та мінеральних добрив;
- використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб;
- розміщення посівів овочевих культур на родючих і зрошуваних землях.
2. Скорочення затрат праці при вирощуванні овочевих культур: