Вихователь розповідає, що в такий спосіб у старовину люди прикрашали свої житла на стінах, печах, малювали квіти, листя, пуп’янки. Дехто й. зараз це робить та загалом різноманітні красиві візерунки малюють на папері, виробах з дерева.
Таким чином, в українських декоративних виробах відображаються барви навколишнього світу, яскраві й насичені. Своєрідність і краса народного мистецтва розкривається по-особливому, якщо розповідь педагога буде емоційною, захопливою.
Періодично у груповій кімнаті або в залі можна влаштовувати виставки українського художнього і декоративного мистецтва, робіт, виконаних самими дітьми з аплікації. Старші дошкільники залюбки візьмуть участь у оформленні. Відвідання цих виставок бажано проводити невеличкими групками і завершувати бесідами за питанням дітей. Експонати (вишивки, іграшки, керамічні вироби, тощо) розміщують на полицях, столах щоб дітям було зручно розглянути їх з близька. Доцільно також самостійне розглядання дошкільниками творів українського народногодекоративного мистецтва.
Знання про українське народне мистецтво, набуті в ході екскурсій, відвідин виставок, розглядання альбомів та книг, присвячених йому, бажано закріпити за допомогою дидактичних ігор.
Для закріплення особливостей колориту, форми, розміщення візерункових елементів можна запропонувати дітям площинну мозаїку, в основу якої покладені мотиви українського національного побуту і орнаменту. Таку мозайку виготовляє вихователь: виконує різні види українського розпису, наклеює їх на картон і розрізає на кілька частин.
Ознайомивши дітей з національними мотивами , можна переходити до навчання дітей практичних умінь навичок декоративної аплікації. Таку роботу вихователь проводить на заняттях з аплікації. Діти спочатку навчаються викладати готові декоративні елемента на папері і наклеювати їх. Після цього вони вирізують декоративні елементи самостійно, закріплюючи при цьому технічні прийоми різання по прямій і кривій лініях, вирізування симетричних елементів з паперу, складеного вдвоє, вчетверо ібільше разів, вирізування силуетних зображень.
4. Діти старшої групи знайомі з декоративною аплікацією. У цьому віці інтенсивно розвивається пам’ять і увага, спостережливість дітей, їх діяльність набуває більш усвідомленого характеру, вони здатні спочатку уявити собі те, що збираються зобразити, а потім приступити до виконання завдання.
Важливого значення на заняттях у старшій групі набуває унаочнення. Під час ознайомлення дітей з творами декоративного мистецтва вони дізнаються про їх художні якості: матеріал, з якого виготовляютьсяпредмети, та деякі процеси їх створення. Там, де можливо, треба показати і техніку виконання, зокрема у вишивці, вихователь проводить попередню ознайомлювальну роботу.
На заняттях в старшій групі зразок використовується тільки там, де дошкільники вперше зображують предмети.
Вихователь дає можливість спочатку розглянути зразок. Варто зробити аналіз зразка, це збагачує зорове сприйняття дітей, допомагає з цілого виділити частини і об’єднати їх в ціле. Активний розгляд зразка дає дітям можливість запам’ятати як окремі частини, так і весь зразок. Вихователь розглядаючи зразок, може показати ту частину, про яку йде мова.
Для того, щоб навчити дітей не копіювати зразки, самостійно вибирають кольори, вихователь використовує 2-3 зразки на одному занятті. у декоративній аплікації зразки відрізняються і кольором і композицією. В стар. групі, навчаються вирізати симетричні форми з паперу, складеного вдвоє. Щоб діти не мали труднощів при засвоєнні цього прийому, спочатку пропонують вирізати по намальованому контурі.
Показувати технічні прийоми декоративної аплікації треба так, щоб рухи і слова збігалися в часі. Новий прийом длякращого засвоєння доцільне показати кілька разів. Знайомий прийом показують швидко, активізуючи дітей. Добре засвоєні дітьми технічні прийоми не показують. Здебільшого використовують частковий показ, показують лише ту частину, яка дає можливість дитині зрозуміти послідовність виконання завдання. Вихователь повинен показати, як розмістити елементи візерунка. Під час заняття з аплікації вихователь більше пояснює, запитує, навчає дітей та оцінює їх роботи.
Діти шостого року життя ознайомлюються з різними видами мистецтва, з процесом створений окремих виробів, з іменами майстрів. У дітей виховується здатність помічати та аналізувати, самостійно знаходити красиве, зростає пізнавальна активність, самоконтроль, самооцінка. При виконанні колективних робіт діти шести років можуть домовитись розподілити між собою обов’язки, спланувати процес виконання завдання.
На заняттях з декоративної аплікації у підготовчій до школи групі діти мають можливість більш творчо застосовувати набуті знання. Цьому сприяють виконання роботи за кількома зразками, колективні заняття та заняття за задумом.
Важливо розвивати творчі здібності дітей.
Наочні прийоми навчання завжди поєднуються на заняттях з словесними. На заняттях з аплікації за народними мотивами можуть бути використані такі словесні прийоми: запитання, пояснення, вказівка, вказівка, заохочення, художнє слово.
Широко використовується у навчанні дітей пояснення. Пояснення повинно бути чіткім, лаконічнім, доступним для дітей, емоційним, логічним, цікавим, захоплюючім. Використовуються пояснення на початку заняття. Пояснюючи вихователь називає спосіб виконання декоративного візерунку, послідовність заповнення форми, підкреслює, чому треба робити так, а не інакше. Чим старші діти, тим більше на заняттях доводиться пояснювати і менше показувати спосіб зображення.
Крім пояснення, ефективним словесним прийомом є запитання. Цей прийом використовується на початку заняття і наприкінці. За допомогою, запитань вихователь активізує дітей, під час аналізу натури або зразків. З їх допомогою вихователь дає можливість дітям подумати і пригадати, що вони знають про ті чи інші видидекоративного мистецтва, з якими ознайомились раніше. Правильно поставлені запитання привертають увагу дітей, викликають інтерес, встановлюють зв’язок між досвідом дитини і змістом запитання. Запитаннями вихователь активізує дітей і під час пояснення та показу. Після пояснення, завдань у середній, старшій та підготовчій до школи групах вихователь закріплює з дітьми послідовність виконання роботи, здійснюючи це за допомогою, запитань:
- що треба вирізати спочатку?
- де будете викладати квіти, листочки?
- доцільно за допомогою, запитання зробити аналіз дитячих робіт. До аналізу робіт залучаються і діти.
Вказівка як методичний прийом використовується в усіх вікових групах. Найчастіше цей методичний, прийом вихователь використовує тоді, коли помічає, що більшість дітей припускає одну і ту ж помилку. І з допомогою, вказівкидопомагає дітям виправити недоліки.
Важливим методичним прийомом є оцінка. Оцінюються роботи у всіх вікових групах. У молодшій групі вихователь дає позитивну оцінку роботам дітей. У середній, с старшій, підготовчій до школи групах оцінка дається диференційовано, залежно від якості виконання. У підготовчій групі дітей слід залучати до самоаналізу. Критерієм оцінки на будь-якому занятті є виконання програмового змісту.
На заняттях вихователь використовує художнє слово. Короткі віршики, образні вислови,прислів’я та прикази підсилюють образ. Для зацікавлення дітей окремі заняття проводяться в ігровій формі.
Залежно від, типу занять наочні, словесні та ігрові прийоми навчання використовуються по-різному.
І – Заняття, на яких дітям даються нові знання, а також формуються нові навички та уміння. При цьому вихователь використовує натуру, або зразок для наслідування показує її способи зображення, ставить запитання.
ІІ – Заняття на закріплення раніше набутих знань та умінь, використовує натуру, кілька зразків, частковий показ, пояснення, запитання, художнє слово, ігровий прийом.
III– Заняття за задумом. Основні прийоми: запитання, вказівка, нагадування.
Живучи вчарівному куточку України - в мальовничих Карпатах, на Бойківщині, в регіоні, в якому сформувалися своєрідні художні традиції народного мистецтва, що розвинулися на основі давньоруської культури, в процесах взаємовпливів і взаємозв’язків з мистецтвом інших народів де народні майстри славляться не тільки вишивкою , а й різьбою по дереву, можна почерпнути багатющий матеріал для створення системи занять з аплікації за народними мотивами.
Різьба по дереву-класичний вид західноукраїнського народного, мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершин його мистецького хисту. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень різьби по дереву зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах – як прикраса побуту. Інтер’єру, обрядового призначення. Дослідників народної культури постійно хвилює цілийряд, проблем вишивального мистецтва, ткацтва, а так як різьба до дереву є регіональним вузькопоширеним мистецтвом, маловивченим і дослідженим, то великий інтерес проявляють вданий час і до нього.
Історією визначена особлива роль різьби до дереву в духовному житті українця, створенні естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. 3 допомогою її організовують інтер’єр житлових і ритуальних споруд, несуть в собі не тільки матеріально-практичиу, а й духовно-естетичну функції. 3 давніх давен і до сьогодні мистецтво різьби виступає як естетично-емоційне, духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя. Це радісне мистецтво, і радісна праця його створення. В різних за організаційною структурою підприємствах створюються різьблені предмети – в об’єднаннях, фабриках, комбінатах, майстернях, лабораторіях , на дому. На зміну одному поколінню майстрів стає нове, молоде. “Мистецтво кожного промислу - це своя школа досвіду, своя історія”. Життя підтверджує, що цей вид народного мистецтва постійно живе, розвивається, збагачується новими аспектами філософсько- естетичного звучання. Постійно зростає її популярність і зацікавленість нею.