Робота над фортепіанним виконавством
ПЛАН
І. Педагогічна робота –складний процес в сфері мистецтва.
1) Основні положення загальної педагогіки.
2) Педагог – піаніст поєднує вимоги високої ідейно-художньої змістовності виконання з професійною майстерністю.
3) “Музика повинна викрешувати вогонь з людських сердець” – писав Л.Бетховен.
ІІ. Робота над фортепіанним виконавством – це залучення учня до світу прекрасного, до розкриття його творчої індивідуальності.
1) Мета роботи над фортепіанним виконавством – змістовне, яскраве, технічно досконале виконання.
2) “Вивчення твору – процес складний і неоднорідний” – пише професор Петербурзької консерваторії В.Х. Разумовська.
а) розкриття художнього змісту твору;
б) умовний розподіл музичного твору на три етапи.
3) Перший етап над музичним твором.
а) ознайомлення з твором;
б) основні вимоги до розбору;
в) вивчення напам’ять.
4) Другий етап роботи над музичним твором.
а) поєднання загальних: часткових завдань в роботі над твором;
б) основні проблеми; (звучання інструменту, фразування, динаміка, артикуляція, агогіка, педалізація;
в) принципи технічного оволодіння твором.
5) Третій етап роботи над музичним твором.
а) інтересні пошуки логіки розвитку образів;
б) розшифровка емоцій, настроїв, виражених в кожному музичному епізоді;
в) – “учень повинен прагнути виробити в собі здатність розумово уявити звуковий, а не нотний текст” – пише Й.Гофман в “фортепіанній грі”.
Г.Г. Нейгауз писав, - що зоровий образ потрібно не стільки “побачити” скільки музикально відчути, так як суть музики – мистецтво образних узагальнень”.
ІІІ. “Велику помилку здійснює той, хто відриває техніку від змісту музичного твору. Техніка це зовнішня віртуозність, це перш за все скромність і простора “ - пише Я.Мільштейн. К.М. Ігумнов.
1) Робота над фортепіанним виконавством – це процес навчання виконанню, в якому музична осмисленість поєднується з емоційністю сприйняття.
Педагогічна робота – завжди складний процес, а в сфері мистецтва, можливо, ще в більшій мірі, ніж в інших областях, так як завдання, які стоять перед викладачем завжди великі, багатоманітні.
При навчанні гри на фортепіано в якості організуючого початку виступають основні положення загальної педагогіки. Крім того в роботі педагога – піаніста завжди втілюються вимоги високої ідейно-художньої змістовності виконання. Які поєднуються з великою професійною майстерністю. Вони виражають відношення в наші країні до музичного мистецтва як до одного з важливих засобів ідейного виховання і естетичного розвитку.
Мистецтво відіграє в процесі ідейного виховання людей, збагачення їх духовного світу, формування естетичних смаків важливу роль.
У вихованні світу емоцій, почуттів людини, музика не замінима, оскільки сильно впливає на найтонші струни людської душі. Звідси не все одно, яку музику слухати і вивчати.
“Музика повинна викрешувати вогонь з людських сердець”, - писав Л.Бетховен. В цих словах прекрасно виражена суть впливу музики.
Прекрасна музика облагороджує нас, робить кращими, чистішими, енергійнішими, прищеплює нам самі високі думки і почуття.
Репертуар має не тільки пізнавальне значення, не тільки розширює музичний кругозір, піаністичні вміння учня, але і етичного плану. Тому від педагога вимагається серйозна, безперервна робота, яка забезпечує музичний і загальний розвиток учня.
Основною формою роботи є урок. На уроці викладач дає необхідні учневі знання і навики, направляє його розвиток, виховання. Загальне призначення уроку, при різноманітній меті, яка випливає з конкретних умов, можна оприділити як перевірку стану роботи учня на даний момент і забезпечення його успішності в дальнійшому.
На уроці якби проводиться підсумок – нехай мінімальний – домашнього завдання і дається творчий імпульс і матеріал для наступної роботи. Як правило, на одному уроці неможливо одинаково глибокого і детально займатись з учнем всіма творами його програмами. Тому можна прослуховувати весь репертуар і давати загальні вказівки, або ж вибирати для детальної роботи декілька творів.
Робота над кожним твором повинна розглядатись перш за все як залучення учня до світу прекрасного, як ще один крок для розкриття його творчої індивідуальності одночасно з цим будуть розв’язуватись завжди і відповідні піаністичні завдання.
Мета роботи над конкретним твором – змістовне, яскраве, технічно досконале виконання. Степінь володіння всіма необхідними для цього виконавськими навиками слід розуміти різною, тут мається на увазі рівень, який доступний учневі, і в той же час який дозволяє говорити про якість виконання.
Музика не дає видимих образів, не говорить словами і поняттями, - читаємо в книзі Г.Н. Нейгауза “Мистецтво піаніста” і в книзі “Про мистецтво гри на фортепіано” – Вони говорять тільки звуками. Але говорить так ясно і зрозуміло, як говорять слова, поняття і зримі образи”. Впираючись на можливості учня, його розвиток, слід добиватись, щоб виконувана музика дійсно зрозуміло “говорила” йому. З розумінням настрою, характеру твору в цілому і основних художніх образів починається вивчення твору.
“Вивчення твору – процес складний і неоднорідний” – пише професор Петербургської консерваторії, лауреат першого конкурсу в 1933 р. В.Х. Разумовська, - як свідчать музиканти, він складається з декількох етапів (їх кількість і послідовність залежать, звичайно, від індивідуальності виконавця). В.Х. Разумовська виділяла чотири таких етапи, характеризуючи перший “як підземний”, другий – “земний”, третій – “небесний” і четвертий – “знову земний”.
Починаючи роботу над твором, Разумувська вчила розкривати художній зміст через детальний аналіз його чисто музикальних елементів. Починались інтересні пошуки логіки розвитку образів, розшифровка емоцій, настроїв, виражених в кожному музичному епізоді.
Не обов’язково охоплювати програмою. Всю п’єсу, достатньо знайти яку-небудь образну уяву, вдалу асоціацію.
Г.Г. Негайуз писав, що зоровий образ потрібно не стільки “побачити” скільки музикально відчути, так суть музики – “мистецтво образних узагальнень”.
Б.Теплов “Психологія музичних здібностей пише: “ В осіб з високо розвинутим внутрішнім слухом має місце не виникнення слухових уявлень після зорового сприйняття, а безпосередньо “чуття очима” перетворення сприйняття нотного тексту в зорово-слухове відчуття. Сам нотний текст починає переживатись слуховим способом”. Іншими словами, як пише Й.Гофман в Фортепіанній грі” – “учень повинен прагнути виробити в собі здатність розумово уявити перш за все звуковий, а не нотний рисунок”.
Н.Любомудрова в “Методиці навчання гри на фортепіано умовно розділяє роботу над музичним твором на три етапи. Перший етап роботи включає ознайомлення з твором, основні вимоги до розбору, вивчення напам’ять.
Основний зміст другого етапу роботи над твором.
1) Поєднання загальних і часткових завдань в роботі над твором;
2) Основні проблеми: звучання інструменту, фразування, динаміка, артикуляція, агогіка, педалізація.
3) Принципи технічного оволодіння твором.
4) Розібравши твір, вивчивши його напам’ять, можливо, учень деякий час буде працювати над окремими завданнями. Наприклад, в Сонаті с-moll. Ор. 10 № 5. Л.Бетховен слід зрозуміти виразну суть кожної коротко побудови, мотиву, акорду, над окремими деталями попрацювати спеціально. Звернути увагу над об’єднання мотивів і фразувань в межах невеликих побудов; необхідно почути виразну роль багато численних пауз, заставити їх звучати створити при виконанні стройність зовнішньо якби розчленованої музичної думки. Цьому буде сприяти виявлення ритмічного пульсу, який пронизує всю І частину.
При роботі над твором велике значення має свідоме осмислене відношення до тексту. Досягнути цього можна тільки в тому випадку, коли учень розуміє твір, знає свої завдання і уважно вслуховується в гру. Чути вміє кожен учень, а вслухатись в твір може лише обдарований учень або той кому допомогли зрозуміти, відчути виразність звучання, той у кого виховали це вміння.
При багаторазовому програванні обов’язково слід вчити учня вслухатись в свою гру, аналізувати якість звучання, вміння почути його неточності.
Ф.М. Блуменфельд говорив: “Треба почути, а пізніше виконати, виконати обов’язково точно, не даючи собі ніяких поблажок”.
(Л.Беренбайм – педагогічні принципи)
Ф.М. Блуменфельда в книзі “Музикальна педагогіка і виконавство”.
Бузоні пише: “Не шляхом багаторазового повторення складносщів, а шляхом усвідомлення складності технічної проблеми можна досягнути істини, мети. “А чим ясніша тема – тим ясніше вона диктує засоби для її досягнення” – пише Г.Нейгауз.
Зупинимося на деяких проблемах ІІ етапу роботи.
Перша з них звучання інструменту.
Відомо, що учень починає вивчати твір в повільному темпі досягаючи глибокого звучання. Хорошої опори пальців.
К.Н. Ігумнов писав: працювати “повільно” і ”виразно”, “щоб почути протяжність звуку, щоб звук лився”. Навики такої роботи слід виховувати.
(Я.Мільштейн К.Н. Ігумнов. М. 1975, с. 350).
Слід вчити грати у рідному звучанні повному, м’якому, соковитому. Воно досягається якби само собою при вмінні учня користуватися можливостями фортепіано і власними руками. Якщо такого вміння ще нема тоді шляхом пояснень і показів, роботи на уроці, уважних домашніх завдань слід досягнути того, щоб подружені в клавіші пальці учнів, разом із свобідною кистю, рукою давали таке звучання.
Слід вчити учня, що характер звуку залежить від змісту музики, від насиченості фактури.
Учень повинен відчути особливу єдність звукового початку і чисто виконавського фізичного відчуття клавіатури, зручності всього піаністичного апарату. Без відчуття такої єдності не буде досягнене істинне повнозвуччя.