Отже, провідні теми творчості Т. Манна - це взаємини художника і бюргера (тобто проблема протистояння мистецтва та світу банального життя); осмислення кризи гуманістичної культури й напружений пошук засобів її подолання та ін.
Провідні жанри художньої творчості - роман і новела. Ці класичні для західної літератури жанри зазнали під пером Т. Манна суттєвого оновлення. Зокрема, у новелах наголос був перенесений зі змалювання зовнішніх подій на внутрішнє життя, з характеру героя - на уособлену в ньому духовну проблему; великого значення набули інакомовний план сюжету, підтекст, символічні деталі й лейтмотиви, оповідний ритм. Те ж саме здебільшого стосувалося й романів письменника, в яких, окрім того, значно збільшилося інтелектуально-філософське навантаження.
Висновки
Письменницька спадщина Манна залишається в центрі світового літературного життя. Він класик роману XX століття, який зумів розширити рамки жанру й наситити його новим соціально-філософським змістом. Використовуючи традиційні форми роману, Томас Мани поглиблював і перетворював їх. Він надав оповіданню особливої гармонійної поліфонійності, синтезуючи авторську мову та мову персонажів, сучасність і минуле, різні шари дійсності, різні форми її сприйняття, нарешті, конкретність зображення і філософську глибину проблематики. Саме його твори були сприйняті багатьма німецькими письменниками XX століття і навіть цілими поколіннями письменників за деяку точку відліку, за приклад, що визнавався чи заперечувався, за основну даність, у порівнянні з якою яснішою ставала мета і напрямок власної творчості.
До кращих творів Томаса Манна належать новели “Трістан” (1903), “Тоніо Крегер” (1903) та ін., у яких з великою психологічною глибиною змальовані взаємини людей мистецтва зі світом буржуазної практики, у них поєднується іронія з проникливою ліричністю. Приступаючи до роботи над оповіданням “Смерть у Венеції” в 1911 році, автор ще не знав, що воно буде підсумковою оцінкою нового, глибокого аналізу проблем. У 1924 році вийшов роман Томаса Манна “Чарівна гора”, у ньому подана картина ідейного життя буржуазного суспільства в переддень Першої світової війни 1914-1918 років.
У другій половині 20-х років Манн активно виступає як критик і публіцист. Подолавши консервативні погляди, висловлені в книзі “Міркування аполітичного”, він бореться проти зростаючої небезпеки гітлеризму. Антифашистськими ідеями перейнята новела “Маріо і чарівник”, 1930), а також історична тетралогія на біблейську тему – “Йосип і його братии”.
Тетралогія “Йосип і його братии” (1933-1943) складається з самостійних романів “Історія Якова”, “Юність Йосипа”, “Йосип у Єгипті” і “Йосип-годувальник”. Крім того, цим романам передує передмова автора “Пекельний шлях”, що коротко викладає історико-міфологічні та філософські концепції книги.
Манн казав, що в цій тетралогії він прагнув показати мальовничий, ілюзорно-пластичний світ стародавності. Роботу над цими романами він назвав “зухвалою грою”. За допомогою арсеналу художніх засобів Манн вирішив оживити стародавність, ґрунтуючись на легендах, міфах, піснях і сказаннях. Для цього письменник у 1930 році вирушив до Палестини та Єгипту, місць, що збирався описати. Гуманізуючи міф і показуючи його конкретні соціально-історичні джерела, Манн виступив тут проти характерних для фашизму спроб возвеличити міф і взагалі інтуїтивний ірраціоналізм за рахунок раціонального людського мислення.
Перехід до широкого зображення історичної та сучасної дійсності і висування масштабних, репрезентативних героїв дозволили авторові більш безпосередньо і повно висловити найсуттєвішу проблематику епохи.
Письменницька спадщина Манна залишається в центрі світового літературного життя. Він класик роману XX століття, який зумів розширити рамки жанру й наситити його новим соціально-філософським змістом. Використовуючи традиційні форми роману, Томас Манн поглиблював і перетворював їх. Він надав оповіданню особливої гармонійної поліфонічності, синтезуючи авторську мову та мову персонажів, сучасність і минуле, різні шари дійсності, різні форми її сприйняття, нарешті, конкретність зображення і філософську глибину проблематики. Саме його твори були сприйняті багатьма німецькими письменниками XX століття і навіть цілими поколіннями письменників за деяку точку відліку, за приклад, що визнавався чи заперечувався, за основну даність, у порівнянні з якою яснішою ставала мета і напрямок власної творчості.
Тематична багатогранність творчої спадщини Т.Манна відбилася у широкому спектрі науково-дослідницьких студій, у яких аналізується його творчий доробок. Вивчення праць Т.Манна здійснюється не лише у різних ракурсах, а й у різних ланках європейської культури: естетики, філософії, літературознавства, мовознавства, психології, мистецтвознавства тощо.
На мою думку, необхідно зазначити, що більшість дослідників творчої спадщини Т.Манна в українській та російській науці – це літературознавці, які здебільше поділяють західноєвропейську традицію (Д.Борхмеєр, К.Гюбнер, В.Етте, Г.Курцке, Д.Пратер, М.Райх-Раніцкий, К.Харппрехт) і поєднують детальний розгляд творів письменника з висвітленням загальних тенденцій та закономірностей літературного процесу, досліджують особливості роману ХХ ст. (Ю.Абушева, В.Адмоні, С.Апт, Г.Варакіна, Н.Какабадзе, Л.Кецба, М.Кургінян, Я.Кучинський, Л.Мальчуков, Т.Мотильова, А.Русакова, Т.Сільман, Б.Сучков, А.Федоров).
Варто відзначити, що критична література про Т.Манна у декілька разів перевищує його літературний спадок, а він нараховує понад десять тисяч сторінок. Поява нової критичної літератури у першу чергу пов’язана з сенсацією останніх десятиріч – відкриттям щоденників Т.Манна, які утворили корпус нових матеріалів. Це записи 1918–1921, 1933–1934 а також 1940–1955 років. Ці нотатки являють суміш особистих зізнань, психологічних самоспостережень, сублімацій внутрішніх проблем.
Вершинні романи Т. Манна давно увійшли до скарбниці літературної класики XX ст. Звісно, читати їх нелегко, адже вони порушують складні духовні проблеми. Але не зважаючи на це, це твори, які варті нашої уваги.
Список використаних джерел
1. История немецкой литературы. / Под ред. Доронина Д.Ю. – М.: Просвещение, 1986.
2. Зарубежная литература XX века: Учеб. для вузов / Андреев Л. Г., Карельский А. В., Павлова Н. С. и др., Под ред. Андреева Л. Г. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк.: 2003.
3. Зарубежная литература XX века. Пособие для студентов филолог. фак. пед. ин-тов. Под ред. проф. Гражданской З. Т. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Просвещение, 1973.
4. Курс лекций по истории зарубежной литературы XX века. Под. Ред. проф. Елизаровой М. Е. и доц. Михальской Н. П. – М.: Высшая школа, 1965.
5. Хандогіна Л.Л. Німеччина Томаса Манна: соціокультурний аспект у філософсько-естетичному дослідженні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – Випуски 56-57. – К., 2003.
6. Хандогіна Л.Л. Естетичні погляди Томаса Манна: досвід наукового опрацювання // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск Х: Зб. наук. праць. – К., 2003.