Зяблеву оранку плугами з передплужниками після стерньових попередників здійснюють на глибину 20-22 см, а на полях, засмічених осотом, 25-27 см, гірчаком - до 30 сантиметрів. Після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки, зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см і часто без попереднього лущення; після кукурудзи - на глибину близько 30 см. У районах Степу України орати на зяб найкраще наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур'янами, - наприкінці вересня - на початку жовтня; однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі - через два-три тижні після своєчасного лущення.
У районах недостатнього зволоження з можливістю вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток, особливо, якщо ячмінь висіяли після стерньових попередників або кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною БИГ-3 (а в разі сильного пересихання ґрунту, замість БИГ-3, застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такі поля обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких ґрунтах і з мілким орним шаром або на 27-30 см на ґрунтах з глибоким орним шаром.
Весняний обробіток ґрунту під ячмінь на пухких ґрунтах потребує раннього дворазового боронування середніми або важкими боронами, на важких ґрунтах - боронування (закриття вологи) й культивації з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8 см). Поля, чисті від післяжнивних решток, обробляють агрегатом з послідовно з'єднаних важких, середніх і легких борін. Починати обробіток ґрунту слід після настання його фізичної стиглості.
Шкідники:
П’явиця синя:
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Родина: Chrysomelidae
Підродина: Criocerinae
Рід: Oulema
Вид:П’явиця синя
Біноміальна назва:Oulema lichenis
Синоніми:Oulema gallaeciana
П’явиця синя (Oulema lichenis Voet, Oulema gallaeciana) — шкідник зернових культур поширений в Україні.
Зимують жуки в рослинній підстилці,траві,соломі на глибині до 5 см. Навесні, після виходу, живляться дикими та культурними злаками, пошкоджуючи й сходи ярих зернових. Жуки прогризають листя, утворюючи видовжені отвори. Самки відкладають яйця на нижньому боці листків ланцюжком уздовж жилок. Період яйцекладки триває понад місяць, а ембріональний розвиток — приблизно два тижні. Личинки шкідника вкриті зеленувато-бурим слизом, який захищає їх від пересихання. Розвиваються вони теж два тижні, виїдаючи м’якоть листка вздовж жилок, заляльковуються безпосередньо на рослинах. Через тривалий період льоту й розтягнутий період яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини від фази кущіння до початку колосіння. Лялечка розвивається близько 14 діб. Молоді жуки виходять на поверхню ґрунту й живляться на рослинах, але більшість їх залишається в ґрунті до весни наступного року. Період відкладання яєць триває від 34 до 75 діб. Протягом року розвивається одне покоління.
П’явиця червоногруда (звичайна):
Зимують жуки у ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові та у лісосмугах. Навесні при температурі повітря понад плюс 9-100С (початок фази виходу озимих в трубку) комахи розлітаються переважно на крайові смуги ярих культур. Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків, через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом. Розвиток личинок на озимій пшениці збігається з фазами прапорцевого листка і формування зерна, а на ячмені — від виходу рослин в трубку до початку воскової стиглості зерна. Шкідники заляльковуються у ґрунті, а через два тижні відроджуються молоді жуки. Ці комахи мають одну генерацію.
Злакові блішки:
Жуки з родини Листоїдів. Пошкоджують колосові злаки і кукурудзу. Широко розповсюджені, часто шкодять у степових і лісостепових районах. Жуки невеликі, зелено – бронзові, із стрибальними ногами. Личинки невеликі, червоподібні, білуваті, вкриті бурими цятками. Зимують жуки на узліссях, серед кущів, в ярах, на перелогах. Навесні вони перелітають на посіви спершу озимих культур, а потім ярих, і живляться прив’ялими листками злаків.
Таблиця 1.1
| Основні шкідники,виявлені на ярому ячмені | |||||
| Шкідник | Стадія та місце зимівлі | Найбільш шкодочинна дія | Тип пошкодження рослини | Кількість поколінь | Час хімічних обробок |
| П’явиця синя (Oulema lichenis) | Зимують жуки в рослинній підстилці, траві,соломі на глибині до 5 см. | Через тривалий період льоту й розтягнутий період яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини від фази кущіння до початку колосіння. | Жуки прогризають листя, утворюючи видовжені отвори. | Одне покоління. | Глибоко вспахувати грунт перед посівом,а також протруювання всходів. |
| П’явиця червоногруда (Oulema melanopus L.) | Зимують жуки у ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові та у лісосмугах | Розвиток личинок на ячмені збігається з фазами від виходу рослин в трубку до початку воскової стиглості зерна. | Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків, через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом. | Одне покоління. | Протруювання зерна перед висівом. |
| Злакові блішки | Зимують жуки на узліссях, серед кущів, в ярах, на перелогах. | Жуки згризають листя. | Два покоління. | Протруювання всходів. | |
Хвороби:
Борошниста роса (Erysiphe communis f. glycine-Jacz)
Характеризується появою на верхній стороні листів, на стеблах і бобах білуватого паутинчастого або борошнистого нальоту. Пізніше наліт ущільнюється, сіріє і на ньому у виді чорних крапок утворяться клейстотеції патогенну.
Збудник - сумчастий гриб Erysiphe communis f. glycine-Jacz. з порядку Erysiphales. Клейстотеції гриба зимують на опалих уражених органах рослин. Навесні з них викидаються сумки із сумкоспорами, що розносяться повітряними потоками і заражають рослини.Ураження відбувається при температурі від 3 до 300С і відносній вологості повітря 50-100%,при 300С розвиток хвороби зменшується.
Уражені листи мають меншу асиміляційну поверхню, стають тендітними. При інтенсивному розвитку гриб може бути причиною значного недобору врожаю (15% і більше).
Темно-бура плямистість листя
Темно-бура плямистість, темно-бурий гельмінтоспоріоз в останні роки, поряд з борошнистою росою, найчастіше уражує посіви ярого ячменю. На листках появляються бурі сітчасті плями, які на пізніших фазах розвитку можуть охопити всю поверхню листкової пластинки. Може уражатися колос - колоскові луски буріють, зародковий кінець насінини чорніє або коричневіє. Крім надземних органів можливий негативний вплив на кореневу систему. Корінці темніють і загнивають, що призводить до пожовтіння і випадання рослин. Патоген темно-бурої плямистості одночасно є збудником кореневої гнилі. Втрати врожаю деколи досягають 30-40%.
Таблиця 1.2
| Хвороби, виявлені на культурі | |||||
| Хвороба,її назва | Збудники хвороби | Джерело інфекції | Спосіб поширення інфекції | Ознаки захворювання | Час хімічних обробок |
| Борошниста роса (Erysiphe communis) | Сумчастий гриб (Erysiphe communis f. glycine-Jacz.) | Мікроконідії | Повітряними потоками у сумках із сумкоспорами. | Характеризується появою на верхній стороні листів, на стеблахі бобах білуватого паутинчастого або борошнистого нальоту. | |
| Темно-бура плямистість листя((Drechslera sorokiniana) | Недосконалий гриб (Bipolaris sorokiniana Shoem) | Конідії | Зараження відбувається при температурі від 3 до 35С,та вологості 25-30%, | На листках з`являються бурі сітчасті плями. | Протруювання насіння.Обприскування в період вегетації. |
Бур’яни:
Волошка синя:
Родина:
Айстрових (Asteraceae Dumort)
Стебло пряме, розгалужене, висотою 25—100 см.
Листки ліроподібно-розсічені, верхні — лінійні.
Коренева система стрижнева.
Розмножується насінням.
Цвіте у червні—липні.
Суцвіття — кошик, квітки сині або блакитні, іноді рожеві або білуваті.
Плід — сім'янка, насіння обернено-яйцеподібне, розміром 2,7—4,5x1,7—2,2x1—1,7 мм, достигає у липні—жовтні.
Репродуктивна здатність — близько 7 тис. насінин на одній рослині.
Зберігає життєздатність у ґрунті до 3 років, проростає без періоду спокою у межах температур 3—22°С.
Сходи з'являються з глибини 4—7 см у березні—травні та у серпні—вересні. Поширена повсюдно, засмічує ярі зернові та озимі культури переважно в Поліссі та у Лісостепу України.
Коренева система стрижнева, головний корінь заглиблюється до 25 см у ґрунт. Стебло пряме, рідше розгалужене, волосисто-павутинисте, заввишки до 80 см. Листки чергові, нижні - ліровиднорозсічені, на черешках, середні й верхні - цілокраї, сидячі, лінійні. Суцвіття - кошики, що сидять на кінцях стебел і гілочок. Крайові квітки в кошику - яскраво-голубі, майже сині, лійкоподібні, серединні - трубчасті, фіолетові або білуваті. Плід - сім’янка. Насіння - дрібне, маса 1000 насінин - 3 - 4 г
Осоти:
Осот (лат. Sónchus) - рід рослин сімейства складноцвітих. Однорічні, дворічні або багаторічні трави. Рід включає близько 70 видів. Осот городній (Sonchus oleraceus) і осот польовий (Sonchus arvensis) є бур'янистими рослинами.
ОписаниеОпис: Коріння довгі, добре розвинені (з підрядними нирками). Коренева система осоту польового відрізняється поверхневим розташуванням. Головний стрижневий корінь не опускається в землю глибше 50 см. Від нього відходять довгі горизонтальні корені, що досягають одного метра і більше довжини, що залягають не глибше 6-12 см. Вся коренева система осоту відрізняється великою крихкістю, причому навіть незначні уламки коренів (до 3 см завдовжки) здатні укореняться і утворювати пагони. Розмноження осоту у посівах йде майже виключно за рахунок утворення кореневих нащадків. Стебло прямі, у верхній частині залізисто-волосисте або голе. Листя ланцетно-перисті з трикутними лопатями, забезпечені при підставі округлими вушками. Верхні листки цільні. Суцвіття - досить великі кошики, в розкритому стані до 3 см у поперечнику. Сім'янки овальні, сплюснуті, 2,5-3 мм довжиною, 0.75-1 мм шириною і 0.4 мм завтовшки. Вони темно-бурі, вгорі тупозакруглені, до основи звужені, з 5 досить сильно виступаючими поздовжніми реберцями. Летючка з білих простих м'яких волосків легко відділяється від семною.