4.В архітектурі кінця ХVІ – початку ХVІІ ст., як і в образотворчому та інших видах мистецтва, відбуваються істотні зміни ( в архітектурі – нові споруди оборонної політики, в церковній архітектурі – готичний та ренесансний стилі, в живописі (особливо в іконописанні) – з'являється новий стиль,що пов’язаний із впливом культури Ренесансу, в друкарстві виникає графіка ( мистецьке оформлення ), в граверному мистецтві - геральдика (зображення родових гербів, гербів міст) та сфрагістика (виготовлення печаток). Основні культурні центри України - Львів, Київ, Луцьк, Кам’янець-Подільський.
З середини ХVІІ ст. в цих видах мистецтва, спостерігається співіснування та переплетіння різних стилів із виразним домінуванням стилю бароко (з італ. - буквально дивний, чудернацький, вигадливий), якому притаманні декоративна пишнота й розкішна видовищність. Кінець ХVІІ ст. знаменує розквіт нового своєрідного стилю, який носить назву козацьке (українське) бароко. Це найменування покликане підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту. Українські будівничі творчо використали традиції вітчизняного дерев’яного храмобудівництва, одягнувши сільську хрещату в плані церкву в камінь і прикрасивши її зовні низкою пластичних та орнаментальних мотивів. Новий вигляд церковної архітектури мав підкреслити прихід в Україну на зміну старій культурній еліті (шляхті) нової (козацтва) й стати наочним утіленням її культурної програми.