Одним з недоліків фізичного розвитку школярів є недостатнє фізичне навантаження, яке вони отримують на уроках фізкультури. Дві години на тиждень не дають змоги підняти фізичний стан до мінімального необхідного рівня, тому на уроці фізичної культури доволі часто використовується гра в бадмінтон [ 9].
Чому саме бадмінтон? А тому, що, по-перше, це цікава, красива спортивна гра, яка подобається школярам, по-друге, цей вид спорту сприяє розвитку швидкості, спритності, витривалості, привчає діяти рішуче і сміливо, виховує силу волі, ініціативу, витримку. Безперервні переміщення вперед, назад, ліворуч, праворуч, випади під сітку, стрибки вгору розвивають стрибучість, координацію рухів так необхідних школярам як для занять на уроках фізкультури, так і в повсякденному житті. Система рухів у бадмінтоні розвиває гнучкість, а постійна зміна ситуацій під час гри сприяє прийняттю швидких рішень, швидкості мислення, яке так необхідне школярам під час уроків. Спілкування між учнями під час занять в залі розвиває почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги. Постійне спостереження за польотом волана сприяє розвитку зору, оскільки постійна зміна фокусної відстані між воланом і оком тренує зорові м язи [ 17].
Отже бадмінтон – це цікава і корисна гра, бадмінтон потрібен школярам як засіб загальнофізичної підготовки, його треба ввести в шкільну програму на уроках фізкультури в 1-12 класах.
Організація навчальної роботи вчителя фізичної культури – складний і багатогранний процес, який складається з планування навчального матеріалу, диференційованого підходу до учнів, організаційно-методичного забезпечення уроку фізичної культури, дозування фізичних навантажень на заняттях, педагогічного контролю. Погана організація навчальної роботи вчителя фізичної культури знижує ефективність фізичного виховання школярів. Доволі часто вчитель фізичної культури не володіє об’єктивною інформацією щодо рівня фізичного розвитку, соматичного здоров’я і фізичної підготовленості школярів.. Одним із шляхів вирішення цієї програми в сучасних умовах є широке впровадження нових технологій автоматизації інформації і створення на цій основі банку даних про фізичний стан дитини. У ряді державних документів та нормативних актів звертається увага фахівців на необхідність розробки і впровадження у навчальний процес комп’ютерних навчальних і тренувальних програм, здійснення комп’ютеризації навчально – методичної літератури, озброєння педагога прогресивною теорією і технологією навчальної роботи [ 23], [ 28].
Проте, соціологічне опитування вчителів фізичної культури показало, що переважна більшість респондентів ( 68%) вважають за необхідне використання комп’ютерних програм у навчальному процесі, особливо тих до уроку і зосередити свою увагу на роботі з учнем [ 30].
З метою пошуку нових сучасних засобів підвищення ефективності шкільного фізичного виховання розроблені комп’ютерно-діагностичні програми роботу яких можна поділити на такі етапи: ввід даних протестованого учня; обробка інформації; отримання результатів. Програма складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків: « Робота з учнем», «Оцінка показників», « Сервіс», та «Допомога». Кожен із цих блоків вирішує конкретні завдання і може використовуватися незалежно від інших. Програми розраховані для використання вчителями фізичної культури, інспекторами фізичного виховання, науковцями в галузі фізичної культури і спорту і фахівцями, хто цікавиться питанням ефективності фізичного виховання школярів.
Для вчителів фізичної культури програми пропонують:
1) Перспективне і оперативне планування навчального матеріалу.
2) Комплекс засобів фізичного виховання для школярів.
3) Алгоритми визначення та оцінки фізичного стану організму школярів.
4) Рекомендації щодо дозування навантаження залежно від рівня фізичного стану школярів.
5) Керівні документи у галузі освіти, фізичної культури і спорту.
6) Інструктивно – методичні матеріали з фізичного виховання.
Розробка комп’ютерних програми ґрунтувалася на основних положеннях програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів. Керуючись вимогами шкільної програми фізичного виховання, комп’ютерна програма пропонує вправи з розділу гімнастики, легкої атлетики, спортивних, рухливих і народних ігор. Індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання учнів реалізується у диференціації навчальних завдань та шляхів виконання, норм фізичних навантажень та засобів регулювання, методів та прийомів дидактики відповідно до індивідуальних особливостей організму дитини [ 23].
Підсумовуючи, зазначимо, що комп’ютерні технології як невід ємна частина інформаційних технологій формують принципово відмінний стиль роботи, який виявляється більш психологічно прийнятим, комфортним, таким, що мобілізує творчі можливості та інтелектуальний потенціал людини. Використання програм у фізичному вихованні школярів дає змогу здійснювати активний контроль фізичного стану учнів, коректувати освітній і оздоровчий процеси, індивідуалізувати фізичне виховання школярів, автоматизувати операції аналізу і оцінки отриманих результатів [ 28], [ 29].
Іноваційні технології |
Фітнес-программи оздоровчого спрямовування |
Бадмінтон |
Аквафітнес |
Комп’ютерні программи |
Нестандартне обладнання |
Стежка здоров’я |
Багато пропускні прилади |
Слайд-аеробіка |
Степ-аеробіка |
Роуп- скипин |
Памп-аеробіка |
Рисунок 3.1 Інноваційні технології
Отже використання інноваційних технологій та їх елементів дозволяє збільшити об'єм рухової активності, більш продуктивно та корисно вирішувати завдання як процесу фізичного виховання, так і завдання уроку, підвищує рівень здоров’я та розвитку рухових якостей, збільшує інтерес учнів до урочних форм занять фізичною культурою. Також слід виділити, що використання комп’ютерних технологій допомогає вчителю планувати навчальний матеріал, вірно визначити фізичний стан учнів, та дає рекомендації щодо дозування навантаження. Тобто використання інноваційних технологій дозволяє зробити ефективнішим та якісним як урок фізичної культури, так і процес фізичного виховання в школі.
Дослідження проводилися в загальноосвітній школі № 12 м. Чернігова. Інструментом досліджування виступало усне опитування вчителів фізичної культури щодо впровадження інноваційних технологій в процес фізичного виховання загальноосвітніх шкіл. Також перед вчителями було поставлене питання щодо зацікавленості учнів програмним змістом шкільних уроків фізичної культури. Вік опитаних вчителів знаходився в межах від 40 до 65 років, всі респонденти мають вищу фізкультурну освіту і середній стаж роботи в школі становить більше 20 років. Аналіз результатів відповідей на питання « Чи є цікавим для школярів програмний зміст шкільних уроків фізичної культури?» показав, що більшість вчителів зазначили « швидше ні, чим так»
Слід зазначити, що за останні 5-10 років спостерігається не лише зниження рівня здоров’я, але й рівня фізичної підготовленості та рухової активності школярів, що було підтверджено всіма опитуваними вчителями.
У житті школярів рухова активність повинна бути головним чинником покращення фізичного розвитку. Вона створює необхідні умови для росту та розвитку організму. Оскільки традиційні уроки фізичної культури не можуть задовольнити потребу школярів в руховій активності, вчителі фізичної культури прибігають до доповнень змісту базової програми, а інколи і до змін, в рамках часу занять. Встановлено, що більшість вчителів не дотримуються шкільної програми. Більшість вчителів намагається побудувати на уроці навчальний процес так, щоб учні зробили свій вибір на користь фізичної культури. Вчителя фізичної культури вказують, що доповнюють програму вправами оздоровчої спрямованості, а саме вправами шейпінгу, ритмічної гімнастики, аеробіки та її різновидів: степ-аеробіки, фанк-аеробіки, футболу та ігровими видами спорту ( футбол, баскетбол, волейбол). Вчителі метою змін ( доповнень) називають підвищення інтересу до уроків та популяризацію новітніх фізкультурно-оздоровчих видів занять, які є масовими у молодіжному середовищі. Так, на думку вчителів, систематичні видозмінні заняття зможуть підвищити загальний рівень рухової активності школярів, удосконалити функціональну діяльність організму, забезпечити правильний фізичний розвиток. Також вчителі зазначили, що навіть систематичне відвідування уроків лише приблизно на половину ( 50%) задовольняє потребу школярів в руховій активності.