ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………..3
1. Стан виробництва та реалізації телевізорів в Україні ……………..…5
2. Характеристика показників споживчих властивостей телевізорів....14
3. Особливості формування асортименту телевізорів в магазині «Фокстрот».............................................................................................................19
4. Порівняльна характеристика асортименту телевізорів різних виробників………………………………………………………………………..23
5. Сервісне обслуговування телевізорів в магазині «Фокстрот»………30
Висновки і пропозиції…………………………………………………….33
Список використаних джерел…………………………………………....34
ВСТУП
Актуальність теми роботи. Тема сучасних напрямків розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів є однією з найважливіших тем курсу „Товарознавство непродовольчих товарів”.
Адже в останній час в Україні практично немає власних фірм-виробників телевізорів, тому великого значення набуває імпорт в країну телевізорів світових виробників. За таких умов велике значення має асортимент цих телевізорів, їх споживчі властивості, які є вирішальними, коли відбувається вибір телевізора серед великого розмаїття продукції різних виробників.
На сьогоднішній день на ринку пропонується дуже велика кількість телевізорів різних моделей, які корінним чином розрізняються за ціною, якістю і зовнішнім видом.
Споживачі в сучасних умовах характеризуються великою різницею в одержуваних ними доходах і, тому, має місце попит як на найдешевші і (як правило) ненадійні марки телевізорів, так і на найдорожчі, хоча, безумовно, вони й не по кишені більшості людей. Найбільшою популярністю у покупців користуються телевізори середньої цінової категорії, до якої відносяться і моделі, що розглядаються в даному курсовому проекті.
Придбані телевізори використовуються зазвичай близько 5 годин щодня. Таким чином можна розрахувати приблизну величину річних витрат на експлуатацію даних моделей телевізорів. Рівень пристосованості до товару високий, так як зазвичай для того, щоб зрозуміти принципи його використання досить ознайомитися з інструкцією з експлуатації. Купівля телевізора є вимушеною, тому що важко уявити собі повноцінне життя без нього.
У зв’язку з вищевикладеним перед фірмами-постачальниками постають питання про те, як формувати асортимент своїх телевізорів на ринку України, які властивості телевізорів найбільше жадані для українських споживачів, як зробити свою продукцію більш конкурентноздатною на ринку, та багато інших питань.
Тема саме розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів “Pioneer” порушена не випадково, адже фірма „Pioneer” є одним з найбільших постачальників телевізорів на український ринок. Продукція цієї фірми завжди має великий попит, тому що вона якісна, має споживчі властивості, які потрібні споживачеві, досить прийнятну ціну, великий асортимент, що дозволяє кожному вибрати телевізор на свій смак, потреби та за доступною ціною.
Об’єктом дослідження виступає асортимент телевізорів різних виробників в магазині «Фокстрот».
Предмет дослідження даної курсової роботи – споживчі властивості телевізорів „Pioneer” у магазині «Фокстрот».
Мета курсової роботи полягає в закріпленні теоретичних знань з товарознавства непродовольчих товарів на практиці, виявленні сучасних напрямків розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів “Pioneer” на прикладі магазину «Фокстрот».
Мета роботи передбачає визначення наступних завдань:
- розгляд стану виробництва та реалізації телевізорів в Україні;
- вивчення ринку телевізорів та підприємств, які виготовляють телевізори;
- закріплення теоретичних основ товарознавства на прикладі характеристики споживчих властивостей телевізорів;
- розглядання ринку телевізорів фірми “Pioneer”, особливостей формування асортименту телевізорів на прикладі магазину «Фокстрот»;
- вивчення та порівняння показників споживчих властивостей телевізорів різних виробників.
РОЗДІЛ 1. СТАН ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕЛЕВІЗОРІВ В УКРАЇНІ
Телевізор (від грец. tele — далеко... і лат. Visio — бачення) — приймач, призначений для перетворення радіосигналів зображення і звукового супроводу програм телевізійного віщання в зображення і звук. Розрізняють телевізори кольорового і чорно-білого зображення, стаціонарні і переносні.
Плата (від франц. plat — плоский) — пластина з електроізоляційного матеріалу для установки й електричного з'єднання электро- і радіоелементів якого-небудь радіоелектронного або електротехнічного пристрою (або його вузла). Важливий різновид — друкована плата.
Друкована плата — пластина з гетинаксу, текстоліту і т.п., на металізованій поверхні якої яким-небудь способом (наприклад, фотохімічним) створюються тонкі електропровідні смужки для з'єднання встановлюваних на платі резисторів, діодів, конденсаторів і т.п. Друковану плату фахівці ще називають моно шасі.
Кінескоп (приймальна телевізійна трубка) — прийомний електронно-променевий прилад для відтворення чорно-білого або кольорового телевізійного зображення [1].
У 2008-2010 роках обсяги споживчого ринку телевізійних приймачів у середньому збільшувалися в півтори рази щорічно. До таких висновків можна прийти, простеживши кількість імпортованих в Україну кінескопів і готових телевізорів. Наприклад, у 2009 році було завезено 976,7 тис. кінескопів і близько 50 тис. готових телевізорів. Тобто парк “телеустаткування” був обновлений більш ніж на мільйон одиниць. У той же час, за даними Мінпромполітики, у 2010 році в Україні було зроблено всього 117,7 тис. кольорових і чорно-білих телевізорів, тобто в 8 разів менше кількості завезених кінескопів.
Своє золоте століття українські виробники телевізорів пережили в радянські часи. Тоді вони без особливої напруги випускали по 3-3,5 млн. телевізійних приймачів у рік. Наприклад, у 1990 році українці виготовили 3,77 млн шт. кольорових і чорно-білих “шухляд”. Телевізори “Електрон”, “Берізка”, “Фотон”, “Весна”, “Оризон”, “Славутич” — усі вони на 99% збиралися з вітчизняних комплектуючих. Кінескопи, лампи, резистори, конденсатори, трансформатори і т.п. виготовлялися усередині країни.
Від тодішньої цілісної системи телевиробництва майже нічого не залишилося. Вітчизняні підприємства, що раніше випускали кінескопи та інші телекомплектуючі, “лежать”. Сьогодні в Україні немає жодного телевізора, що складає тільки з “доморослих” комплектуючих. Навіть чорно-білі телевізори не можуть обійтися без закордонних складових. На початку 90-х в Україну прийшов потік високоякісних, надійних, досить дешевих закордонних телевізорів. Легкі, зручні в керуванні, “ Pioneer ”, “Goldstar” і “Philips” поступово витиснули вітчизняний продукт на узбіччя телеринку. Споживач віддав свій голос (і вміст гаманця) іноземній техніці. У ринкових умовах клонування “електронів”, “протонів”, “нейтронів” поступово стало малоприбутковим заняттям, утратило зміст. Природно, упали обсяги виробництва “цілком вітчизняних” телевізорів, погіршився стан телепідприємств. Спроби держави реанімувати вітчизняне телевиробництво успіхом не увінчалися.
Більшість телевізійних “іномарок”, продаваних в Україні, збирають на вітчизняних підприємствах. Відомі світові виробники телевізорів, перш ніж дозволити зборку телетехніки під своєю торговельною маркою, тестують виробництво майбутнього компаньйона і тільки після цього дозволяють (або не дозволяють) фірмі збирати і продавати “свої” телевізори. На яких умовах полягають такі угоди, ні азіатські власники марок, ні українські збирачі не визнаються.
В Україні реалізуються в основному три виробничо-збутові схеми випуску і просування телевізорів.
Перша — класична — виробник купує комплектуючі, збирає з них телевізор, а потім продає оптовикам або прямо роздрібникам. У даному випадку всі питання, зв'язані з просуванням свого товару, звичайно вирішує виробник.
Друга схема — “давальницька”. Торговельна фірма замовляє виробникові зборку телевізорів (часто під маркою торговельної фірми). Замовники забезпечують складальне підприємство комплектуючими і розплачуються за послуги грішми або товаром (який самі беруться реалізувати).
Третя схема — комплексна. Торговельна компанія (мережа супермаркетів електроніки) організує власну збірну площадку, де “штампує” телевізори під своєю і/або закордонними марками.
Для зменшення обсягів “підпільної” зборки телевізорів у 1998 році постановою Кабінету міністрів України була введена атестація телевиробництва. За станом на 16 квітня 2009 року атестовано більш 20 підприємств.
У 2010 році держава особливих коректив у правила гри на телеринку не вносила. 11 квітня 2002 року Кабмін постановою №506 затвердив “Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів”. Документ опублікований у травні і набрав сили в червні 2002 року.
Відношення виробників до введення гарантійних талонів неоднозначне. Одні вважають , що державному підприємству “Фінмаш”, що відає видачею бланків гарантійних талонів і зобов'язань, дали заробити на рівному місці. Сьогодні “Фінмаш” продає бланки гарантійних талонів і гарантійних зобов'язань серії У форм №1, №2 і №4 по 34,5 грн. за 1 блок (50 шт.), а ціна такої ж кількості відривних талонів на гарантійний ремонт — 69 грн. за 1 блок [1].
Ще одною помітною подією на вітчизняному телеринку стала спроба Міністерства промислової політики заснувати Асоціацію вітчизняних виробників телевізорів. Це об'єднання, як сподівалися ініціатори його створення, повинне було виражати сподівання виробників, захищати їхні інтереси. Але економічні інтереси членів Асоціації не збіглися, тому поки вона існує тільки на папері.
У 2001 році були прийняті нові митні правила, що фактично заборонили ввіз “готових” телевізорів. Згідно з цими правилами, мито почали стягувати не з телевізора взагалі, а з кожного дюйма екранної діагоналі. Імпорт готових “телешухляд” став приносити менше прибутку. Тому “телеімпортери” переорієнтувалися на ввіз комплектуючих (телевізорів різного ступеня “зібраності”) і стали замовляти зборку “шухляд” українським радіоелектронним підприємствам. Природно, таке перепрофілювання відбилося на статистиці. Якщо в 2001 році було імпортовано 202,8 тис. готових кольорових і чорно-білих телевізорів і 599 тис. кінескопів, то в 2002 році баланс змістився убік кінескопів: у 2001 році у країну було завезено 49,87 тис. телевізорів і 976,7 тис. кінескопів. Кінескопи імпортують в основному з Південної Кореї, Китаю, Туреччини, Малайзії, Таїланду, Литви, Польщі, Великобританії і Німеччини. Дані по експорту телевізорів і кінескопів відбивають обсяги реекспортних постачань. Кінескопи в Україні не роблять узагалі (хоча з країни вивозять), а телевізори в мізерних обсягах відправляють в основному в Молдавію і Туркменістан.