· «Принцип візуального лаконізму» плакату, припускає доцільність використання в плакаті тільки лаконічної, швидко прочитуваної графіки, він співвідноситься з етапом візуально-графічного втілення і досягається композиційними засобами. Графічний і шрифтовою лаконізм плаката здатний не тільки підсилити емоційну дію, але і скоротити час сприйняття. Дизайнер зобов'язаний знати сучасні ергономічні вимоги в області візуального сприйняття графіки (шрифт, колір, контраст між домінуючим зображенням і фоном) в плакатах зовнішньої реклами.
· «Принцип синхронності» або актуальності плаката виражається у використанні в плакаті сучасною, по відношенню до адресата, естетичної системи. Виразні композиційні прийоми і графічна техніка повинні відповідати візуальній мові масової культури, які легко пізнаються споживачем і привертають його увагу. Театральній плакат є актуальним об'єктом графічного дизайну. У роботі наводяться приклади і перераховуються деякі найбільш популярні графічні прийоми і техніка, що формують багату візуальну мову сучасного соціального плаката. Серед них – комп'ютерний фотоколаж, стилі вуличного мистецтва (граффіті, стенсил-арт), векторна графіка, тривимірні ефекти, комікс, «трэш»-коллаж та інші. Залишаються популярними традиційні види «ручної» графіки. змени морфології плаката як «листового», плоского об'єкту шляхом пластичної трансформації плаката або його частин і перекладу окремих елементів з плоскої графіки в об'єм і за межі поверхні плаката; дотепні способи взаємодії графічного вирішення плаката з навколишнім середовищем, використання средового контексту, з порушенням цілісності площини плаката, додаванням прозорих елементів і інших інноваційних прийомів; використання незвичайних місць розміщення плакатів, що раніше не використалися для рекламних цілей, зокрема, несподіваних, незвичних для споживача об'єктів, у поєднанні з якими раптом з'являється плакат; застосування в плакаті специфічних новітніх рекламних матеріалів і технологій (способів складання і нанесення зображення на об'єкт-носій), що дозволяють зображенню мінятися заданим чином залежно від освітлення або з часом.
Театральна рекламна діяльність репрезентує себе як специфічний компонент виробництва, що містить систему заходів, за допомогою яких стимулюється глядач, прискорюється обіг коштів, завдяки чому підвищується ефективність і розвиток аудіо-візуальної культури в цілому.
Підкреслюється, що досягнення комунікативних цілей театральної реклами в сучасному суспільстві стає предметом дослідження сфери економічної психології та психології реклами, які, в свою чергу, акцентують увагу на її розгляді під кутом цілеспрямованого впливу на людську психіку, свідомість і поведінку особистості за допомогою чітких методів та способів.
Важливим питанням стосовно реклами, з погляду соціологічної науки, є проблема комунікації як процесу, в якому може відбуватися не тільки обмін інформацією, що є корисною для суб’єктів, чи вплив одного суб’єкта на іншого, але й процес їхнього саморозвитку. Необхідно відзначити, що сучасний феномен театральної рекламної діяльності дійсно перетнув кордони суто прагматичного, виробничого простору. Театральна реклама фактично стала інформаційно-комунікативним інтегратором соціокультурної дійсності, яка безпосередньо торкається найпотаємніших емоційних глибин людини. Доведено, що театральна реклама в наш час дедалі активно претендує на світоглядну роль, завдяки формуванню системи принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань людей.
Театр як соціокультурний інститут виконує ряд функцій серед яких виокремлюються явні і латентні. Як явні функцій театру, які він здійснює безпосередньо можна назвати комунікативну, розважальну, цінністно-нормативну, пізнавальну, творчу, гедонізм функцію соціалізації. Центральне місце в цьому ряду належить емоційно-художній комунікації Появі перших газет передувала поява нових специфічних професій - англійських “newsmens”французьких “нувел-листів” італійських “новелланти” і «газеттанти», то є складальників переписувачів новин.
У Х16 столітті у Венеції вартість послуг професійного переписувача новин у виді «листків- повідомлень» оцінювалося в одну дрібну срібну монету – «gazzetta». У повсякденну мову слово «газета» війшло з 1631 року коли Теофраст Ренодо (1586-1653) створив французьку «La Gazette», перейменовану в 1762 року у «Gazette de France», яка проіснувала до 1914 року. Таким чином вже у17 столітті були створені серйозні передумови для швидкого розвитку пресової реклами, що має вельми важливе значення і у наші дні. У Європі братства акторів були першими, хто почав використовувати малюнок для привернення глядача.
Від 1630 року різні трупи, патроновані королем, так само як і мандрівні колективи, що грають з узгодження з лейтенантом поліції, використовують мальовані картини, гравюри та різні алегорії. В Парижі вісімнадцятого сторіччя різні театри, щоб виокремлюватись один від одного друкують свої афіші на папері, кольору який за ними закріплений: червоний для театру Отель де Бургонь, зелений для театру Отель да Мазарен, жовтий для Опери. У спіх, який мають церковні та театральні афіші спонукає комерсантів і театральних антрепренерів до більш активного використання ілюстрованого плакату, він починає використовуватись для анонсування ярмарок, свят, реклами продукції деяких фабрикантів. Період 3 1789 по 1848 рік. Еволюція регламентації в сфері плакату. Після повалення монархій 1789 року, починає організовуватися неймовірна кількість різних асамблей, комітетів, клубів і фракцій, і кожна політична організація розклеює свої плакати на стінах будинків. Для того, щоб відрізнити державні плакати від приватних законом Ле Шапелье від 28 червня 1791 року за державним плакатом зарезервовано друкування чорним по білому. В роки правління Наполеону основну частину плакатів становить інформація про військові перемоги. Комерційна активність в цей час дуже сильно занепадає. Реставрація разом з миром повертає на краще й справи: Держава отримує від плакатів прибуток -16 травня 1818 року встановлено обов' язковий податок з афіші. В політичному плані страх перед республіканською опозицією призводить до того., що від 10 грудня 1830 заборонена будь-які політичні плакати. В 1848 році введено обов язкове вказування імені друкаря на афішах. В середині тридцятих років XIX століття у виробництво починає впроваджуватися літографія (придумана ще 1798 року). Втім ще не придумано способу для кольорового друку: на короткий проміжок часу літографія відступає перед схожим за технологією методом фарбованого паперу. Золотий вік плакату. у другій половині 19ст. та до першої світової війни афіша переживає свій золотий вік, за кілька років десятки художників присвячують себе рекламному жанру. Велике значення для розвитку друкарської і пресової реклами мав винахід французьким художником Луї Дагером в 1839 році за принципом дагеротипії що слугувала основою для розвитку фотографії. Використання фотографічних знімків для ілюстрації рекламних повідомлень комерційного характеру, політичних листівок і плакатів істотно підвищили ефективність рекламної продукції. Це, в першу чергу, пов'язано з тим, що фотографічні зображення рекламованих товарів викликають значно більше довіри споживачів, ніж малюнки. Починаючи з 1866 року під впливом Жюля Шере дуже популярною стає кольорова рекламна афіша, виготовлена літографічним способом. Техніка літографії була відкрита композитором Алоїсом Зенефельдером, який хотів власноручно й за невеликі гроші друкувати партитури своїх товарів. Процес виготовлення літографій простий: береться дрібнозернистий, однорідний відшліфований вапняний камінь, на якому олівцем, умоченим в жирну суміш нітратної кислоти й гуміарабіку, виводять мотив (текст або зображення). Промитий водою камінь прокатують валиком, умоченим в чорнило: чорнило утримують лише жирні частини. Листок паперу кладуть на літографічни камінь і сильно пресують. Таким чином просто робити чорно-білі літографії. Але заслуга Жюля Шере полягає якраз в тому, що йому вдалося розробити метод створення кольорової літографії:, а також, в створенні ним нової концепції: рекламного плакату. Відтепер плакат . будуєтсья за іншими принципами, ніж раніше. Жюль Шере створює синтез між потребами виробників і споживачів. : Він створює плакати, в яких текст і зображення діють з однаковою силою. Його плакати легко швидко прочитати, чітко зрозумівши головну, вкладену в інформацію, думку. Шере був першим, хто зрозумів психологічний вимір реклами і перевів плакат з стадії запису пропонованого продукту чи послуги в стадію "зваблення" споживача Образи, які використовує Шере в своїх плакатах виключно жіночі, він навіть створює своєрідний архетип. т. зв. ршеретку», молоду, живу й веселу жінку. Після полий Шере афіша зазнає неймовірного підйому ще й тому, що закони, які відображали потреби людей при владі (промислової буржуазії) були нарешті лібералізовані: закон 29 липня 1881 року скасовує всі попередні постанови, забирає у муніципалітетів будь-яке право регламентації: в сфері реклами та прокламує повну свободу плакату та йога вирішення. Винахід телеграфу в 1844 році не зіграло значної ролі для розвитку рекламної практики проте виступало як початковий етап подальшого розвитку телетекстного і факсимільного зв'язку.