ТЕМА. ТЕАТРАЛЬНА РЕКЛАМА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД
Зміст
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РАЗВИТОК,ТИПОЛОГІЯ РЕКЛАМИ.. 6
1.1.Історіографія театральної реклами. 6
1.2. Театральна реклама модерну та постмодерну. 11
1.3. Театральна реклама в контексті розвитку театральної культури України (ХХІ ст.)22
РОЗДІЛ 2. ТЕАТРАЛЬНА РЕКЛАМА В ЗМІ, ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД (ХХ-ХХІ СТ.)36
2.1. Театральна реклама у ЗМІ, як засіб міжкультурної театральної комунікації36
2.3. Феномен сучасної реклами театральних фестивалів, симпозіумів, конференцій. 48
2.2. Інноваційні технології в театральній рекламі (Інтернет)54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 65
Актуальність теми. Реклама починає грати значну естетичну роль поступовоперетворюючись у одну з форм мистецтва. Необхідно відзначити, що в тій або іншій формі до рекламної творчості були причетні Альбрехт Дюрер, Даніель Дефо , А.Тулуз-Лотрек, Е. Ремарк, В. Маяковський, А. Хічкок, Н. Піросманішвілі, Ж. Сименон, К. Лелюш. Все більше сучасних рекламних «продуктів» сьогодні виконуються із смаком та майстерністю і являють собою витончені художні твори. Таким чином діапазон дії рекламної інформації розповсюджується практично на всі основні форми людської життєдіяльності, що дозволяє висвітлити особливості феномену сучасної театральної реклами. Породжене сучасним суспільством театральна реклама стала його неодмінним атрибутом.
Поняття «реклама», має кілька визначень. Під рекламою зокрема, розуміють: сукупність матеріалів для інформування людей з різною метою; матеріальні носії різної інформації, що призначається для споживачів; оголошення, повідомлення, адресовані споживачеві через ЗМІ; особливий елемент і функцію маркетингу; комунікацію між продавцем покупцем послуг або товарів; сукупність особливих заходів що сприяють реалізації продукції, товарів або послуг; «двигун торгівлі»; нав'язливий комерційний пресинг на споживача; засіб диференціації продукції і товарів; особливого роду пропаганду; галузь підприємницької діяльності; рід і сфера діяльності співробітників різних спеціалізованих служб (перш за все, рекламних агенцій); поведінка що має метою показ власної значущості та престижу, особливий об'єкт законодавства та ін.
Реклама має ще таку ознаку, як двоаспектний взаємний економічний характер. З одного боку, вона виявилася тим чинником, що відображає стан економіки держави. З іншого – реклама збільшує обіг товарів (робіт, послуг); робить ринок товарів (робіт, послуг) більш цивілізованим. Її економіко-соціальну роль важко переоцінити. Реклама є інвестицією організації, нематеріальним активом, візитною карткою організації, врешті-решт, чинником активізації торгівлі, сприяє збереженню і створенню нових робочих місць. Доходи від розміщення реклами у засобах масової інформації дозволяють фінансувати освітні програми і розваги (наприклад, спортивні та культурні події).
Однією з важливих функцій реклами є її здатність сформувати певні соціальні орієнтації, тобто такі комплекси знань і уявлень, які були б систематизованими щодо наших потреб та існуючих способів їх задоволення.
Існує значна кількість вітчизняних та зарубіжних досліджень – А. Дейян, Р. Томас, У. Уільям, Д. Огівлі, В. Паккард, у яких розглядаються важливі аспекти рекламної проблематики в різних областях наукового знання: економіки Б. Борисов, Ф. Котлер, В. Музикант, Б. Обритько, Є. Ромат, Е. Уткін, психології А. Журавльов, О. Лебедев-Любімов, Б. Ломов, Т. Краско, А. Ульяновський, О. Феофанов, Т. Кеніг, Г. Мюнстерберг, соціології А. Вірігін, Н. Лисиця, теорії комунікації Г. Почепцов, історії В. Ученова. Висвітлення окремих філософських питань рекламного процесу, зокрема етичних та естетичних, знайшло відображення в дослідженнях філософів та культурологів В. Вербицький, Л. Грановський, М. Каган, О. Проценко, О. Оленіна, О. Сальнікова, А. Костіна. В той же час дослідження особливостей театрльної реклами як оригінальний напрям вивчення багатовимірного феномену реклами ще не набула достатнього осмислення і не посіла відповідного місця серед сучасних соціально-філософських концепцій.
Об'єкт дослідження – історія театральної реклами в Україні та на сучасному етапі, еволюція і взаємодія з розвитком театру.
Предмет дослідження- театральна реклама: виникнення, зміна її форми, змісту, функції, принципу подачі інформації, художнього оздоблення - залежно від епохи і типу театру, якому вона належить.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є створення історії театральної афіші, платкату, реклами вУкраїні, від її появи на початку XVIII століття до поч. ХХІ ст.
Особливості розвитку театральної реклами на сучасному етапі. Аккумуляція зарубіжного та вітчизняного досвіду у сфері театральної реклами. Даним часовим відрізком є певний період еволюції театральної афіші від усних сповіщень до порівняно масових тиражів та використання іноваційних технологій при створенні сучасної театральної реклами.
Сучасний етап історичного розвитку суспільства демонструє особливе місце театральної реклами в складі національної культури. Це обумовлено тим,що театральна рекламна діяльність активно включається у формування нового інформаційного простору.
Вітчизняна практика становлення й розвитку ринкових відносин свідчить, що успіх у складному та суперечливому процесі соціальних та культурних трансформацій пов’язаний з рекламою високої якості у театральній сфері, що презентує сферу культурної інформації і постає її смисловим стрижнем. Використання впливу театральної реклами як форми комунікації на основні соціальні відносини між театром та глядачем є одним із перспективних напрямків дослідження реклами.
Широке розгортання досліджень рекламних процесів в Україні не тільки надає проблемі театральної реклами все більшого значення, але й сприяє формуванню уявлень як про функціонування реклами, так і про сутність цього явища. Залишається відкритим питання про ступінь прийнятності західних теоретичних та практичних рекламних доробок у театрльній сфері.
В концептуальному аналізі театральної реклами як самостійного явища соціальної дійсності, що дозволяє відкрити нові напрямки рекламної проблематики, перш за все, усвідомлення реклами як феномену, який орієнтується на креативне відтворення сучасного життя й сучасної людини.
Початком теоретичного осмислення багатовікової рекламною практико рактики стало ХІХ століття коли у багатьох країнах почали з'являтисяперші видання у яких здійснювалися спроби допомогти рекламодавцям порадами у галлузі якісного виробництва і національного розміщення рекламної інформації [72,77].
У 1802 року у Німеччині м.Веймар вийшло навчальне видання «Як писати рекламні оголошення», у Англії 1846 року вийшов «Довідник газет» Чарльза Мітчелла, а у 1874 році робота Генрі Сємпсона про історію усесвітньої реклами. Американець Натаніель Фаулер видає в наприкінці 80-х років 19 ст. роботу «Реклама і преса», а в 1892 році фундаментальну працю «Здійснення бізнесу», присвяченузокрема, глибокому аналізу проблем рекламної діяльності[64].
Велику популярність отримали також робота його співвітчизника Чарльза Бейтса «Good Advertising» (1896) , та шеститомна енциклопедія «Мистецтво та література у роботі на бізнес»[25].
Європейськми авторами визначено основні етапи становлення реклами: вербально-комунікативний, письмово-текстуальний, інформаційно-технологічний. Саме широкомасштабність розвитку, поширення і функціонування театральної реклами в інформаційному просторі і недостатня визначеність її наслідків в суспільстві породжує питання про природу цього явища, неминущу силу його впливу як на світ людських потреб, так і на духовну культуру людства взагалі[31]. Розгляд театральної афіші як самоцінного рекламного об'єкту, питання її появи в Росії і Україні і її еволюція не були до цих пір предметом системного вивчення. Багато істориків російського театру різних епох в своїх роботах зверталися до афіші, але лише як до відособленого історичного факту. Так, в працях П.П. Пекарного, В.Н. Всеволодського-Гренгросса, П.Н. Беркова, Л.М. Старікової та ін., присвячених історії російського театру XVIII століття, серед інших документальних джерел наводяться тексти афіш, а також матеріали, що містять інформацію про друк афіш, їх замовників та тиражування[20]. Мистецтвознавці стверджують, що вже на початку XVIII століття реклама існувала у вигляді: «комедіантських листів-об’яв» (1727г.), «про комедію оголошені листи» (1745г.), «комедіантські ярлики» (1745г.), «комедіантські цеттелі» (1746-1750гг.) (від німецького zettel – афішка, програма, ярлик). Перші афіші російського театру були рекламними оголошеннями для вистав, трагедій і комедій театру від 30 серпня 1756 року, і мали називу “Комедіальнимі оголошеннями ”. Афіші Імператорського театру кінця XVIII століття носили назву “Друкарських видовищних листочків”. Назва “афіша” укоріняється з початку XIX століття[[1]].
У роботі Н.В. Дрізена “Матеріали до історії російського театру ”, в “Історії російського театру ” під редакцією В.В. Калаша і Н. Е. Ефроса, в книзі О. Чаянової «Театр Маддокса в Москві», в збірці матеріалів «Ф.Г. Вовків і російський театр його часу» публікуються тексти окремих ранніх афіш як театральні раритети. У книгах В.П. Погожева “Сторіччя організації Імператорських Московських театрів ” і С.В. Танєєва “З минулого імператорських театрів ” розглядаються сюжети, пов'язані з цензурою афіш, а також особливості їх розповсюдження серед глядачів. Єдиною роботою, що відноситься безпосередньо до афіші XVIII століття, є стаття Р.М. Тонковой “До історії петербурзьких театрів. Друкування “цеттелей” (афіш) в друкарні Академії наук з 1727 по 1771 роки”. У ній розглядаються виявлені автором документи друкарні Академії наук, що зафіксували замовлення окремих комедіантів і керівників труп на друкуванні афіш в період з 1727 по 1771 рік. У статті даний перелік замовників афіш з вказівкою року, коли було зроблено замовлення, приведені тиражі окремих замовлень і інші статистичні відомості, але тексти афіш не публікуються і увага їх змісту і зовнішньому вигляду не приділяється[17].