Емоційний зрив жінки-матері. Здається усе, що так довго та глибоко тримала у собі ця бідна жінка в одну мить виплеснулось потоком пронизливого крику та негативних емоцій, вчинків (вириває рослини з корінням «шматуючи» їх у розпачі і нападі безумства).
Тут слід звернути увагу на реакцію чоловіка. Він спокійний та непорушний. І саме в цьому кадрі для мене цей герой найбільше проявляється як особистість. Сильний духом та адекватний, частково завдяки такій його поведінці жінка приходить до тями. Таким своїм станом та обличчям, на якому немає жодних мімічних зрушень , герой демонструє абсолютно все: філософію, мораль та підтекст цього фільму.
Терплячий спокій працівника, що переростає у беззмістовність та безвихідь. Попередніх подій уже не вернеш, сина не врятуєш, але є ще одна дитина, заради якої варто жити, сумлінно, з наснагою працювати, навіть для того, щоб отримати оті взаємні хвилини радості та душевного спокою (сцена, коли сім’ я провела разом цілий вихідний день ). Купити дитині сорочку і заглянути в її щирі, вдячні очі. Поглядом її чоловіка було сказано все. І, дійсно, таким фільмам не потрібні діалоги, саме у такій формі найбільша його перевага.
Майстерно та досконало розкрито психологію героїв: настрої, переживання, емоції. Це той випадок, коли слів було б замало, а тут вони взагалі не потрібні.
Висновок:
Післявоєнний період японського кіно, можна відзначити як стан остаточної формації суто японської виразності в кінематографі. Власне японські теми, мотиви, формують і власне японські стилі та їх особливості. Не можна сказати, що шлях кінематографу цієї країни був легким, але можна з упевненістю сказати, що його учасники-митці пройшли його достойно і залишили після себе неоціненну спадщину, що сприяє його подальшому розвитку.
Кінематограф продовжує розвиватися, світ змінюватися, а японські фільми залишаються своєрідними, своєрідними дзеркалами власної, самобутньої культури.
Досліджуючи фільм «Голий острів», мені хотілося якомога глибше «зазирнути в нього», відчути режисерські поривання, порівняти та проаналізувати картину із типовим Західним кіно, що допомогло визначити його особливість. Після проробленої роботи, хотілося б зазначити нетиповість фільму, але і вузьке коло дослідження японського кіно загалом, (а цього фільму чомусь зокрема)можливо це зумовлено його специфічністю та антимасовістю ( щодо авторського кіно). Таким чином, цей кінематограф, процеси його розвитку та становлення, заслуговують більшої уваги глядачів та критиків.
Використана література:
1. Р. Н. Юренев, Кино Японии послевоенных лет. — М. 1993, стр. 18,19.
2. Ю. А. Кравцов, Основы Киноэстетики. Теория и история кино. Учебное пособие, СПБ, 2006 г.
3. Сайт Кое-что о японском кино www.shinema.ru
4. История зарубежного кино. 1945-2000. Учебник для вузов / Сост. и отв. ред. В. А. Утилов. М.:
5. Садуль Ж. История кино. М.: Иностранная литература. 1987
6. Сато Тадао. "Кино Японии". Глава 4 - Героини фильмов (1. Их занятия, 2. Несчастные женщины, 3. Красивые женщины, 4. Женщины и карма, 5. Женщины и свобода)
[1] Сато Тадао. "Кино Японии". Глава 4 - Героини фильмов (1. Их занятия, 2. Несчастные женщины, 3. Красивые женщины, 4. Женщины и карма, 5. Женщины и свобода)
[2] Р. Н. Юренев, Кино Японии послевоенных лет. — М. 1993, стр. 18,19.