При створенні лісових культур в зелених зонах необхідно збагачувати породний склад насаджень впровадженням екзотів. Резервом для цього є раніше закладені деревостани з участю іншорайонних порід, ботанічні сади, дендропарки і парки. В них акліматизовані сотні видів різних екзотів, які відзначаються високою декоративністю. Багато держлісгоспів, зокрема Тернопільської, Львівської та деяких інших областей, використовуючи ботсади і дендропарки, вирощують насіннєвим і вегетативним шляхом саджанці особливо цінних декоративних порід. Одначе в більшості областей ботсади, як база для впровадження екзотів в лісонасадження, поки що використовуються недостатньо. Лісівникам у відповідності з ґрунтово-кліматичними умовами необхідно впроваджувати в зелених зонах широкий асортимент місцевих порід та екзотів. Для цього доцільно вирощувати садивний матеріал найбільш цінних екзотів, в тому числі й зеленим живцюванням та щепленням. Окремі ділянки, залісювані в зелених зонах, варто було б перетворити у своєрідні дендропарки, які б мали не лише декоративну, а й пізнавальну цінність. Такі ділянки могли б служити також базою для роботи шкільних лісництв.
В Україні накопичено величезний досвід вирощування культур в зелених зонах з участю екзотів. На підставі його узагальнення рекомендується впроваджувати екзоти у відповідності з табл. 19. В лісах зелених зон насамперед в лісопарковій частині, надзвичайно велике значення має ландшафтна реконструкція лісонасаджень і благоустрій території. Ці заходи нерозривно зв'язані між собою і доповнюють одне одного. Держлісгоспи щорічно проводять ландшафтну реконструкцію на значних площах, але у більшості випадків вона зводиться до вирубування малоцінних деревостанів і посадки на їх місці звичайних лісових культур. Одначе ландшафтна реконструкція
— це не лише заміна малоцінних лісонасаджень, а й перш за все — перетворення лісів в лісопарки для створення найбільш сприятливих з естетичної точки зору умов для масового відпочинку трудящих, збагачення породного складу і поліпшення декоративних якостей деревостанів, проріджування загущених насаджень, перетворення закритих ландшафтів в напіввідкриті або відкриті, інтенсивне зріджування молодняків з метою формування у частини дерев широкої і низькоопущеної крони, групове введення під шатро зріджених насаджень різних порід, перетворення чистих деревостанів в змішані та ін.
Ландшафтна реконструкція в загущених деревостанах — це рубки формування складу і створення ландшафтних груп, посадка груп дерев для підвищення декоративності і естетичної цінності лісів, забезпечення на реконструйованих ділянках мінливості світлотіней. З цією метою, наприклад, загущені соснові молодняки рекомендується зріджувати для формування біогруп, які чергуються з вікнами і галявинами, частину яких займають посадками чагарників, або тих листяних порід, які тут можуть зростати. Галявини влаштовують, насамперед, на базі рідин, груп малоцінних та менш привабливих дерев.
В поліській та лісостеповій зонах в суборах і судібровах у вікнах і галявинах рядами і площадками висаджують дуб бореальний, черемшину пізню, таволгу калинолисту, птелею, бузину червону, клен гостролистий, липу дрібнолисту, горобину звичайну, грушу лісову, клен татарський, акацію жовту, барбарис звичайний, дуб черешчатий суборевого екотипу, ліщину, у великих вікнах березу, на багатих ґрунтах граб звичайний, ялину, клен-явір та інші породи. На кожній ділянці рядами або ланками саджають одну з вищезгаданих порід або їх суміш.
В свіжих і вологих борах, суборах і судібровах, головним чином, на староорних землях і пустирах, де ґрунти втратили лісові властивості і архітектоніку, часто зустрічаються осередки кореневої губки. В процесі ландшафтної реконструкції після вирубування пошкоджених дерев І обробітку ґрунту саджають листяні породи з домішкою чагарників. Такий досвід перетворення осередків кореневої губки в ландшафтні групи листяних порід має Боярська лісова дослідна станція, а також багато держлісгоспів України.
В суборах і судібровах роботи по перетворенню чистих сосняків в змішані насадження краще починати тоді, коли закінчиться стадія максимального самозріджування, тобто після 25-35 років. Після її закінчення в типах В2В3С2С3 під наметом чистих сосняків, насамперед в зонах Полісся та Лісостепу, з'являється самосів дуба з жолудів, які розносять птахи і звірки. З цього самосіву поступово утворюється ІІ-й ярус. Крім того, з'являється також велика кількість горобини звичайної/ бузини червоної, крушини ламкої та інших чагарників. Одначе в насадженнях через надмірний випас худоби самосів дуба та інших порід з'являється в незначній кількості.
Для прискорення процесу утворення ІІ -го ярусу в суборах і судібровах вручну під меч Колосова або механізованим шляхом без попередньої підготовки ґрунту між рядами сосни саджають сіянці листяних і чагарникових порід. Позитивні результати, одержані від посіву під сапу насіння вищезгаданих порід, без підготовки ґрунту. Розміщення посівних і садивних місць між рядами від 2 до 4 м, в ряду — від 0,7 до 1 м.
В достигаючих і стиглих сосняках при ландшафтній реконструкції у вікнах і галявинах саджають тіневитривалі види з красивими квітами і плодами, різним забарвленням листя, хвої та стовбурів. В стиглих деревостанах, насамперед в лісо парковій частині зеленої зони у великих вікнах та галявинах саджають такі породи, які з часом можуть замінити материнський ярус. Зріджені дубняки, зокрема чисті дубові деревостани, реконструюють е зоні Полісся посадкою груп ялини, в інших районах — клена гостролистого, липи дрібнолистої тощо.
В порівняно бідних судібровних умовах і суборах похідні дубняки, а також невдалі і затравлені худобою культури дуба виправляють посадкою сосни звичайної, а на півдні — сосни кримської. При необхідності затравлений худобою дуб саджають на пень, а центральну частину надто задернілих міжрядь розорюють на глибину не більше 10-12 см і дискують. У вологих судібровах в зоні Полісся і Лісостепу невдалі і зріджені дубняки виправляють посадкою ялини і навіть вільхи.
В процесі ландшафтної реконструкції вздовж доріг, просік та на окружній межі саджають декоративні деревні породи і чагарники. Так, Київський, Вищедубечанський та інші держ-лісгоспи Київської області вздовж автотрас посадили групами дуб бореальний, горобину звичайну, клен сріблястий, березу бородавчасту (звислу) і різні види чагарників, що значно прикрасило ландшафт і підвищило естетичну цінність дерево-станів. Чагарники вздовж автострад саджають не суцільною лінією, а групами різної конфігурації на різній відстані одна від одної. На ділянках з суцільними і густими заростями чагарників, які часто зустрічаються в зелених зонах міст, ліс проглядається погано. Тут переважають закриті ландшафти. Такі лісонасадження мають низьку декоративну й естетичну цінність. В процесі ландшафтної реконструкції в таких деревостанах частину чагарників вирубують, щоб закриті ландшафти перетворити у напіввідкриті.
В процесі ландшафтної реконструкції високоповнотні середньовічні і старшого віку деревостани в лісопарковій частині зріджують до повноти 0,5-0,7, а густі і суцільні зарості чагарників вирубують смугами або площадками. В чистих сосняках і дубняках доцільне введення чагарників або супутніх порід гру нами, щоб ділянки з підліском чергувалися з безчагарниковими площадками величиною 0,2-0,3 га. При такому розміщенні підлісок відіграє і декоративну і ґрунтозахисну роль.
Зарості суцільних чагарників реконструюють прорубкою або прорубкою й розкорчовкою коридорів, ширина яких залежить від висоти порослі і становить від 1,5-2 до 3-4 м. В першому випадку в коридорі висаджують один, в другому — два ряди сіянців головної породи. Відстань між центрами коридорів: в суборах 3-4, судібровах 4-5 і дібровах 6-8 м. В підготовлені коридори як домішку до головної породи вводять ланками різні екзоти, а до листяних домішують хвойні породи, зокрема на схилах.
Важливе значення має збереження і збагачення в зелених зонах видового складу трав'янистих, насамперед зникаючих рослин. В кожному лісництві і держлісгоспі потрібно скласти список цих рослин, виявити місця їх зростання і вжити заходи для їх збереження, заборонити тут випас худоби та сінокосіння. Бажано у встановленому законом порядку окремі найцінніші ділянки оголосити заказниками. Для збереження зникаючих рослин потрібно організувати їх штучне розведення у вікнах і на галявинах, під шатром рідколісся, в міжряддях лісових культур, на низькоякісних сінокосах, під високовольтними та іншими лініями, які йдуть крізь ліси. Запаси рідких і зникаючих рослин відновлюють шляхом висіву насіння та вегетативними органами, насамперед в тих місцях, де вони зростали раніше. В свіжих суборах і судібровах доцільно сіяти люпин багаторічний, який не лише прикрашає ландшафт, а й збагачує ґрунт азотом і підвищує продуктивність деревостанів. Його сіють у вікнах і на галявинах, в міжряддях лісових культур; вздовж автотрас сіють газонні трави І влаштовують квітники.
Для організації відпочинку трудящих велике значення має будівництво рекреаційних пунктів, мостів-переходів через струмки, кювети і канави. На рекреаційних пунктах будують туалети, автостоянки, колодязі, мангали, укриття від дощу, встановлюють «лісові меблі» обладнують місця для багаття і сміття, засипають ями, якщо вони є, оформляють в'їзди в ліси, осушують навколо рекреаційних пунктів болота і перетворюють їх в ставки, розчищають малі річки та струмки та ін. В лісопарках переходи через кювети, канави і струмки повинні бути влаштовані у виді декоративних містків. Болота, які не можна перетворити в ставки і копанки, заліснюють.