Отже, підсумувавши вищевикладене можемо зробити такі висновки:
1. Особливий інтерес для стилістики становить стаття Георгія Хировоска „О образhхь”, в якій стисло називаються основні стилістичні засоби — тропи і риторичні фігури: „Творчі образи суть 27: алегорія (инословис), метафора (прhвод), зловживання (непотрhбиє), прийняття, зміна порядку слів (поворот), протиріччя (съприятиє), сполучення (сънятис), ономатопея (имєпотворис), порівняння, антономасія (заміна одного імені іншим), метонімія, найменування від протилежностей (вспятословие), перифраз (округлословиє), еліпсис (нестаток), плеоназм (изрядиє), гіпербола (лихорhчиє), парабола (притча), приклад, повчення (отданиє), персоніфікація (лицетвориє), уподібнення (сълог), іронія (поруганиє), попередження (послhдословиє) та ін.
2. В цьому трактаті на перше місце видвинута алегорія, і тропи, які з нею пов’язані : приклад (інігма), притча (парабола), прилег (парадигма). Досить вичерпно диференційована іронія: поруганіє (іронія), поіграніє (сарказм), посмеяніє (астеізм), похухнаніє (міктерізм). Іронію та алегорію об’єднує те, що оба ці тропа можуть бути невірно тлумаченні і тим самим являють найбільший інтерес для читачів. Крім цього, ці тропи найменш описові і найбільш условні.
3. Стаття „О образhхь” яка включена до „Ізборника Святослава 1073 року” треба розуміти в більшому сенсі як пособіє з читання текстів, а не з творення їх.
ВИСНОВКИ
У ході досліження ми дійшли наступних висновків:
1. Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважається "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 pp. для київського князя Святослава Ярославича. Поряд з творами церковно-релігійного характеру, зокрема уривками з патристичної літератури, він містить публіцистичні твори давньоруських письменників, де роз'яснюються норми поведінки людини за різних побутових обставин. В "Ізборнику" 1073 р. подано перший "Індекс книг істинних і хибних", в якому йшлося про книги, які слід читати і які заборонені ("відречені", апокрифічні книги).
2. Давняя українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави — Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший — становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на ґрунті усної народної словесності, слов'янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До наших днів дійшло два види пам'яток давньоруської літератури: перекладні та оригінальні. Із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, «житія», патерики й ін.). Перекладна література приходила на Русь головним чином із Візантії. Процес перенесення, «вживления» чужоземних пам'яток сприяв не тільки культурному збагаченню наших предків, засвоєнню ними філософського, культурного, морально-етичного досвіду інших народів, а й стимулював розвиток оригінальної творчості.
3. Першою давньоукраїнською книгою енциклопедичного характеру вважається “Ізборник Святослава 1073 року”. Цей унікальний рукопис разом з Остромировим Євангелієм ( 1056-1056 рр.) та другим “Ізборником Святослава 1076 року” належить до найдавніших точно датованих пам’яток писемності Київської Русі, які збереглися до нашого часу. “Ізборник Святослава 1073 року” – чудово оформлений рукопис, який відзначається високою якістю пергаменту, ретельним кирилівським письмом та мистецтвом оздоблення різнобарвними заставками, малюнками, ініціалами з використанням фарб і золота. Це список з болгарського оригіналу, що являє собою переклад з грецького (до нашого часу не зберігся) для болгарського царя Симеона (893-927). “Ізборник 1073 року” був перекладений на тогочасну літературну мову і присвячений київському князю Святославу Ярославичу (1027-1076), сину Ярослава Мудрого.
4. Особливий інтерес для стилістики становить стаття Георгія Хировоска „О образhхь”, в якій стисло називаються основні стилістичні засоби — тропи і риторичні фігури: „Творчі образи суть 27: алегорія (инословис), метафора (прhвод), зловживання (непотрhбиє), прийняття, зміна порядку слів (поворот), протиріччя (съприятиє), сполучення (сънятис), ономатопея (имєпотворис), порівняння, антономасія (заміна одного імені іншим), метонімія, найменування від протилежностей (вспятословие), перифраз (округлословиє), еліпсис (нестаток), плеоназм (изрядиє), гіпербола (лихорhчиє), парабола (притча), приклад, повчення (отданиє), персоніфікація (лицетвориє), уподібнення (сълог), іронія (поруганиє), попередження (послhдословиє) та ін.
5. В цьому трактаті на перше місце видвинута алегорія, і тропи, які з нею пов’язані : приклад (інігма), притча (парабола), прилег (парадигма). Досить вичерпно диференційована іронія: поруганіє (іронія), поіграніє (сарказм), посмеяніє (астеізм), похухнаніє (міктерізм). Іронію та алегорію об’єднує те, що оба ці тропа можуть бути невірно тлумаченні і тим самим являють найбільший інтерес для читачів. Крім цього, ці тропи найменш описові і найбільш условні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. М.А. Жовтобрюх, О.Т. Волох, С.П. Самійленко, І.І. Слинько. Історична граматика української мови. Підручник. — К.: Вища школа, 1980. — 320 с.
2. Бойко. Історія України. Запитання і відповіді. - К.: Наука. – 1997. – 456с.
3. Орест Субтельний : Історія України. – К.: Либідь. – 1993. – 402с.
4. Полонська-Василенко Наталія: Історія України (Том 1) – К.: Кондор. - 2005. – 359с.
5. Довідник з історії України. За редакцією І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Наука. – 1995. – 378с.
6.Серафим Юшков. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. – К.: Вища школа. -1992. – 238с.
7. История русской риторики. Хрестоматия: Уч. пособие для студентов гуманитарных факультетов вузов. - М.: Академия, 1998.-С.14.
8. Аннушкин В.И. Эволюция и содержание предмета русской риторики в истории русской филологии (XI - середина XIX веков). - М., 1997. С. 361.
9. Маркасова Е.В. Указ. соч. Изборник Святослава 1073 года: Факсимильное издание. М., 1983. Л. 237-240.
10. Вагнер Г.К/ Cтатья Георгия Хировоска "О образех" в Изборнике Святослава 1073 г. и русское искусство XI в. // Изборник Святослава 1073 г. М., 1977. С. 99-108;
11. Черторнцкая Т.В. Красноречие Древней Руси (XI - XVII вв.).- М., 1987.
12. Архангельский А.С. Творения отцов церкви в древнерусской письменности.- Казань, 1989-1990.-T.I-4;
13. Еремин И.П. Ораторское искусство Кирилла Туровского // Еремин И. П. Литература Древней Руси: Этюды и характеристики.-М.; Л., 1966.-С. 132-143;
14. Елеонская А.С. Ораторская проза в литературном процессе XVII века.-М., 1990;
15. Граудина Л.К., Кочеткова Г.И. Русская риторика. - М.: Центрполиграф., 2001. - 669с.
16. Данцев А.А., Нефедова Н.В. Русский язык и культура речи для технических вузов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 320 с.
17. Марченко О.И. Риторика как норма гуманитарной культуры.- М.: Наука, 1994. - 191 с.
18. Плюснина Т.Д., Успенская И.С. Основы ораторского искусства и риторики: Учебное пособие. Часть I. - СПб: ЛТА, 2000. - 80с.
19. Шейнов В.П. Риторика.- Минск: Амалфея, 2000. - 592с.
20. Г.Г. Хазагеров К діахронії тропів та фігур в греко-слов’янській традиції. – К.: Наука, - 1994. – 53с.
21. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — 161с.
22. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. К.: Вища школа, 2003. – 254с.