Таким чином, дослідження герменевтичної проблеми, образно названої “злиттям горизонтів” має сенс щодо творчості Винниченка. Не в останню чергу тому, що “тут письменникові вдалося своєю оповіддю, мовною формою, яку він витворив, збудити уяву, яка тепер будує щось в кожному із читачів., причому кожен переконаний в тому, що вочевидь бачить…” (15,219). Не буде відступом від адекватної рецепції “вільне” продовження фрази: “… провінційний Сонгород; спечений жнивним сонцем лан за селом Цурупалок; “гостініца”, де осів Гаркун-Задунайський; вітальня, де, танцюючи, осоромився “репетитор” Семенюк; Кривий Яр, у якому парубок з червоними очима змінився на “одного з тих, що ходили на турків” (17; 6, 179)
Кожен твір Винниченка, не залежно від жанрової модифікації, складав нову сторінку літературної кризи, в контексті якої читач переставав бути об’єктом впливу чи переконання, а робився до міри співавтором, бо ж з іншого полюса брав у часть у ситуаціях, змодельованих як межові. Саме тому, зближення, чи “злиття горизонтів” є однією з ознак періоду малої прози, – ознакою, яка стане атрибутом етапу “великих жанрів”.
Література
| 1. | Жулинський М. Із забуття – в безсмертя.- К.: Дніпро, 1990 – 447 с. |
| 2. | Сірий Ю. Київ (Уривок із споминів) // Літ.- наук. збірник.– Ганновер, 1946. Ч.1. |
| 3. | Володимир Винниченко. Анотована бібліографія. Упорядник В.Стельмашенко. – УВАН у США. Альбертський ун-т.– Едмонтон, Альберта, 1979. |
| 4. | Якубський Б. Сім років (1917- 1924) // Жовтневий збірник, Харків, ДВУ, 1924.– с. 87-103. |
| 5. | Кончіц І. Володимир Винниченко (Ескіз) // Українська хата.– 1910.- Ч.3. |
| 6. | Винниченко В. Суд.– Харків: Держ. вид-во України, 1930. |
| 7. | Чижевський Д., Кошелівець І. Драма,драматична література // Енциклопедія українознавства.– Париж:НТШІ в-во “Молоде життя”, 1957.– Т.2. |
| 8. | Зубков С., Ковтуненко А., Погребенник Ф., Перед судом історії // Літерат. Україна, Київ.– 4.VІІІ.1970 – 4.61. |
| 9. | Гнідан О.Д., Дем’янівська Л.С. Володимир Винниченко. Життя, Діяльність, Творчість.– К.: Четверта хвиля, 1996. |
| 10. | Панченко В. Будинок з химерами.– Кіровоград, 1988. |
| 11. | Григорій Грабович. Питання кризи й перелому в самоусвідомленні української літератури // До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка.– К.: Основи, 1977.– С.34-45. |
| 12. | Погорілий С. Неопубліковані романи Володимира Винниченка.– Манетобський ун-т. Департамент славістики. Праці в ділянці слов’янських літератур.– Вінніпег, 1975. |
| 13. | Василько А. Українська література в 1911 році.– “Рада”, Київ.– 14.1.1912.– Ч.1. |
| 14. | Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект // Вопросы философии.– 1992.–№4. |
| 15. | Г.-Г. Гадамер. Про вклад поезії в пошук істини // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів: Літопис, 1966. |
| 16. | Коцюбинський М. Твори: У 7 т.– К.: Худ. літ., 1974.– Т.5. |
| 17. | Винниченко В. Твори: У 26 т.– Х..– К., 1928. |
| 18. | Лист В.Винниченка до класово несвідомої української інтелігенції.– Друкарня політичого відділу дивізії “Червона Галичина”.– 1920. |
| 19. | Винниченко С. Літературний портрет в українському письменстві.– Літературний архів, Харків, 1930.– кн.3-6.– 122-169. |